Назад
«Спочатку вони прийшли за комуністами — я мовчав. Я не був комуністом.
Потім вони прийшли за євреями — я мовчав. Я не був євреєм.
Потім вони прийшли за профспілковими активістами — я мовчав. Я не був профспілковим активістом.
Потім вони прийшли за католиками — я мовчав. Я не був католиком.
Потім вони прийшли за мною — і вже не було нікого, хто міг би заступитися за мене».
Сьогодні якось знову згадуються ці слова німецького пастора Мартіна Німеллера.
Бо всі події навколо судової системи, це не про «випадкові» процеси та не про «окремих персон». Це про ланки однієї ланцюгової реакції.
Давайте коротко пригадаємо «еволюцію» просування так званої судової реформи.
Спочатку Верховний Суд України «ліквідували» — по суті, просто прибрали слово «України», щоб формально залучити частину лояльних кадрів.
Далі «реформований» ВС хотіли «дореформувати» по-новому, шляхом зменшення кількості суддів — і тоді втрутився КСУ.
А хто потім допоміг суддям КСУ? Їх фактично залякали та знищили.
Потім створили умови, за яких людям не хотілося принижуватися, — і робота незалежної ВРП фактично зупинилась.
Після цього під тиском «грантової мафії» ліквідували ОАСК. Всі мовчали.
Районні суди у нас до речі — теж у стані ліквідації (хоч процес тимчасово на паузі). Нікого не хвилює це питання.
Потім просто звільнили голову однієї із касацій Богдана Львова. Всі мовчали.
Потім прийшли за головою Верховного суду. Так, за корупцію. Але, усі закрили очі на провокацію та інші порушення. Яка реакція? Осуд. Але не відвертої негативної публічності. А самого Князєва. Та тупе звільнення його за адміністративне правопорушення.
Де захисти порушені права?
ККС ВС? Так вони обслуговують сторону обвинувачення та соросятскьку мафію.
ВРП? так у цього ганебного складу ВРП - Конституція України та закон на паузі.
У підсумку маємо просту річ: захистити свої права в країні дедалі важче, а інколи — практично неможливо.
І далі прогноз зрозумілий: велики зарплати і відставки — скоро відмінять або зменшать, або скасують.
На жаль, у ВС майже нікого немає, хто може подивитися на кінцеву логіку цього процесу.
Немає лідера, немає єдності, немає бажання.
Комусь з колег може здаватися - нас це не стосується, до нас з обшуком не приходили.
Але не питай по кому дзвонить дзвін, він дзвонить по кожному судді й по системі загалом.
Очевидно, що без лідерства й позиції, скоро всіх так «відреформують», що не буде навіть тих залишків правосуддя, що іноді мають місце сьогодні.
