Жителі ЄС про Україну та російську війну. 10 дій щодо зміцнення загальноєвропейського фронту підтримки України

На початку травня Європейська комісія опублікувала дані чергового опитування Standard Eurobarometer 105 (березень – квітень 2026 року). Почнемо знайомитись з думкою мешканців ЄС з української проблематики.

У 25 державах-членах більшість респондентів вважають, що вторгнення Росії в Україну становить загрозу безпеці їхньої власної країни (єдиними винятками з цієї тенденції є Кіпр та Греція). Найбільше згодних із цим твердженням відзначається у Швеції (87 %), Фінляндії (86 %), Данії та Польщі (по 85 %). 

64% мешканців ЄС вважають, що Євросоюз має виділяти більше грошей на оборону. Найбільше таких у Польщі (80%), Данії (80%), Швеції, Нідерландах та Швеції (74%). Найменше у Словенії (46%), Греції (47%) та Болгарії (48%). 

Зі твердженням «ЄС має підтримувати Україну до досягнення справедливого та сталого миру» у Євросоюзі згодні 76% мешканців. Найбільше підтримки у Швеції (97%), Фінляндії (94%), Португалії (93%), Данії (93%) та Іспанії (85%). Найменше підтримки у Чехії (50%), на Кіпрі (48%), Болгарії (58%) та Словенії (60%). 

70% мешканців ЄС вважають російське вторгнення в Україну загрозою безпеці своєї країни. Найбільше таких у Швеції (87%), Фінляндії (86%), Данії (85%), Польщі (85%), Португалії (82%), Латвії (82%). Найменше у Греції (48%), Болгарії (49%), на Кіпрі (27%) та Словенії (57%).

76% мешканців ЄС вважають, що російське вторгнення до ЄС є загрозою для Європейського Союзу. Найбільше загрозою Росію вважають у Швеції (94%), Фінляндії (93%), Португалії (92%), Данії (91%), Ірландії (91%) та Нідерландах (85%). Найменше таких у Болгарії (53%), Греції (53%) та на Кіпрі (46%).

За надання Україні фінансової та гуманітарної допомоги Україні виступають 75% мешканців Євросоюзу. Найбільше такої підтримки у Швеції (96%), Фінляндії (93%), Данія (94%), Ірландія (88%), Португалія (87%), Іспанія (85%) та Нідерландах (83%). Найменша підтримка у Болгарії (56%), Чехії (58%), Румунії (56%) та Угорщині (55%).

За фінансування закупівлі та постачання військового обладнання для України до ЄС виступає 56% жителів. У Великій Британії за таку форму підтримки виступає 73% населення, у Туреччині – лише 37%, Молдові – 43%, Грузії – 62%. Серед країн ЄС найбільше підтримують військову допомогу Україні у Швеції (93%), Фінляндії (88%), Данії (88%), Нідерландах (78%), Литві (75%) та Польщі (70%). Найменше за військову допомогу Україні виступають у Болгарії (27%), Чехії (32%), Греції (27%), на Кіпрі (18%), Словаччині (35%), Словенії (36%) та Угорщині (34%).

На запитання, чи ви задоволені відповіддю ЄС на російське вторгнення в Україну, 55% жителів Євросоюзу відповіли ствердно, 40% не задоволені. Найбільше задоволених у Португалії (81%), Польщі (74%), Данії (74%), Ірландії (67%) та Швеції (60%). Найбільше незадоволених діями ЄС щодо України у Греції (67%), на Кіпрі (60%), Словенії (54%), Австрії (47%) та Бельгії (48%). 

А ось діями своїх національних урядів у ЄС загалом задоволено 54%, не задоволено 42%. Найбільший рівень задоволення діями свого уряду фіксуємо у Фінляндії (85%), Данії (85%), Португалії (75%), Швеції (74%), Польщі (72%), Литві (70%). Найбільше незадоволених своїм урядом щодо підтримки України у Греції (70%), на Кіпрі (62%), у Болгарії (58%), Словенії (53%), Словаччині (47%) та Чехії (46%). 

Таким чином, на п'ятий рік широкомасштабної російської війни проти України ми бачимо у Євросоюзі формування трьох умовних блоків країн. Перша група країн – наші надійні партнери, союзники та друзі, які чудово розуміють суть нацистської Росії, її імперський, агресивний характер та ті загрози, які вона несе Європі. До цієї групи входять 11 країн: Данія, Швеція, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Португалія, Ірландія, Хорватія та Нідерланди. Друга група – це країни, які або схильні підтримувати риторику, наративи та вступні нацистської Росії або критикувати ЄС та Україну. До цієї групи входять Греція, Кіпр, Болгарія, Угорщина (ще в Орбаном), Словенія, Словаччина. На межі входу до неї з різних питань знаходяться Чехія та Румунія. У широкому визначенні сюди входить 8 країн ЄС. Решта, зокрема Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, займають позицію ближче до України, але населення вагається. Йому потрібна інформаційна підтримка, постійні аргументи, щоб люди бачили, що відбувається в Україні, як поводиться нацистський злочинець на чужій землі. 

У світлі реалізації Д. Трампом своєї стратегії національної безпеки, фактичного паралічу НАТО та зламу трансатлантичного партнерства Україна дуже важливо стати повноцінним партнером як окремих країн Європейського Союзу, так і самого ЄС. Це не одне й те саме. З урахуванням різкого загострення інформаційних, гібридних воєн проти України, нашому Уряду (всі органи влади, включаючи президента, Кабінет Міністрів, Офіс президента, Верховну Раду) необхідно зайняти проактивну позицію, а не бути відповідачем на інформаційні вкидання, атаки та звинувачення всіх загально, країни загалом у всіх смертних гріхах, включаючи корупцію.

Синдикат «VIP-розпорядників та споживачів чужого» України – основне джерело негативу, репутаційного трешу, хвилі недовіри до нашої країни та неприйняття її керівництва. Для швидкого виправлення ситуації, відновлення довіри до керівництва країни, що похитнулася, для зміцнення позицій наших друзів, розширення їх числа та нейтралізації недругів/опонентів, для збільшення ресурсної, фінансової та військової підтримки з боку країн ЄС Уряду України необхідно зробити наступне:

1) Зміна кадрового складу управління силового блоку, зокрема прокуратура, МВС. Вони, по суті, були замінені у критично важливій боротьбі з корупцією, НАБУ та САПом. Призначення керівників силових, наглядових, контрольних структур Уряду є консенсусом основних політичних парламентських партій, а також представників країн-друзів України. За фактом, вони вже надають нашій країні безумовну фінансову, військову підтримку. Вони вже стейкхолдери нашої боротьби та перемоги. Нам необхідно включити їх до системи прийняття рішень усередині країни, у тому числі у системі безпеки та контролю, щоб нейтралізувати корупцію та відновити добре ім'я України. Без залучення зовнішніх суб'єктів із бездоганною репутацією зробити це буде неможливо.

2) Введення особливої ​​посади (віцепрем'єр-міністр або Омбудсмена з військової, фінансової допомоги) з особливими контрольними, аудиторськими повноваженнями, призначення на неї людини, яка користується довірою ЄС та основним донорів/кредиторів України.

3) Усунення з посад на час проведення слідства всіх, кому висунуті офіційні підозри у порушенні закону, зокрема у шахрайстві, виведення грошей чи зловживаннях при розпорядженні державними активами і ресурсами.

4) Відставка Кабінету Міністрів, який безтурботно дивиться за скочуванням української економіки в рецесію, що потурає посиленню небезпечних для економіки країни дефіцитів (бюджету, торговельного та платіжного балансів), провалив виконання функції щодо забезпечення координації діяльності органів держуправління з макроекономічної стабілізації. Кабінет Міністрів ігнорує реальний стан виробників товарів/послуг. Його дії призводять до гальмування економіки за умов гострого дефіциту економічної свободи. Через непрофесійні дії Кабінету Міністрів Україна перебуває в помаранчевій зоні ризиків в Індексі економічної безпеки. Через непрофесіоналізм Кабінету Міністрів Україна стрімко втрачає суб'єктність як у відносинах з міжнародними організаціями, так і з інвесторами, кредиторами.

5) Відновлення довіри до інституту президента та законодавчої гілки влади через залучення до процесу прийняття рішень моральних авторитетів, маяків думок для різних соціальних груп, щоб ліквідувати феномен монобільшості та «шість професійних менеджерів».

6) Зміна параметрів фіскальної політики: «плоскі» податки без вилучень, пільг, особливих режимів – податкова універсальність і нейтральність при глибокій зміні видатків бюджету з акцентів на ліквідацію невійськових витрат, які пов'язані із забезпеченням обороноздатності та конкурентоспроможності. Радикальне скорочення невоєнного держзамовлення та держінвестицій.

7) Ліквідація державних програм корпоративної допомоги лідерам синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого», зокрема 5 -7-9, різні кешбеки, е-баки, сегрегаційні списки бізнесу. Ставка на відкриту конкуренцію приватних виробників товарів/послуг. 

8) Глибока ревізія монетарної політики Нацбанку для виходу на стабільність цін, лібералізація поточного рахунку платіжного балансу, вихід на ринковий курс гривні, ліквідація існуючих процедур фінансового моніторингу, зниження вимог та бар'єрів на вихід на ринок фінансових посередників. Введення мультивалютності скорочення витрат проведення валютних, платіжних операцій за умов воєнного часу. 

9) Проведення глибокої, радикальної дерегуляції комерційної діяльності: скасування всіх норм регулювання, крім тих, що безпосередньо пов'язані з військовою сферою та сферою безпеки. Перехід у режим, коли органи управління зобов'язані доводити доцільність, вигоду країни тих чи інших норм, інструментів регулювання з метою забезпечення темпів економічного зростання понад 7% ВВП на рік, підвищення продуктивність праці та конкурентоспроможності, ліквідації номенклатурно-бюрократичної дискреції, зниження витрат створення нових робочих місць. 

10) Ліквідація бар'єрів на вхід на ринок праці, його регулювання у рамках нинішнього трудового кодексу, скорочення частки зайнятих у держсекторі та секторі держуправління з 45–48% сьогодні для 7–10% (за винятком ЗСУ). Лібералізація міграційного законодавства, порядку мобілізації людей у ​​збройні сили. 

Українська влада як до війни, так і під час війни пустила економічну політику на самоплив. Цим скористалися нахабні, вульгарні, цинічні члени синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого». Відновлення репутації, доброго імені України, довіри наших іноземних партнерів без ліквідації цього синдикату, без жорсткого покарання корупціонерів, скарбників, схематозників, які робили гроші на крові наших герів ЗСУ, неможливо.

Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи; сторінка автора у Фейсбук

Зображення вгорі: 25 державах-членах більшість респондентів вважають, що вторгнення Росії в Україну становить загрозу безпеці їхньої власної країни (єдиними винятками з цієї тенденції є Кіпр та Греція). Найбільше згодних із цим твердженням відзначається у Швеції (87 %), Фінляндії (86 %), Данії та Польщі (по 85 %)

«Аргумент»

На цю тему:

Деградація держуправління: Єрмак радився щодо призначень на держпосади із гадалкою "Веронікою Феншуй" - САП

Корсун: Коли усунуть від влади кооператив "Династія"