Толока на руїнах Музею Світлицького об’єднала громаду, волонтерів, активістів та комунальників

На столичному Подолі 16 травня провели масштабну толоку на території зруйнованого Музею Григорія Світлицького на вул. Дегтярній, 30. До роботи долучилися громада, волонтери, активісти, громадські організації та комунальні служби – разом вирізали чагарники, вивезли 16 кубів будівельного сміття.

Про це, як передає КВ, йдеться в повідомленні Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) “Стародавній Київ” у соцмережах.

“Толока була супермасштабною, адже крім волонтерів у ній взяли участь, і дуже потужно, комунальні служби Подільського району. Дві вантажівки і два трактори (один із дробаркою). За це — величезна подяка Володимиру Наконечному, голові Подільської РДА, який особисто взяв участь у толоці”, – йдеться у дописі.

Ініціативу також підтримав Департамент охорони культурної спадщини КМДА. Розчищали впродовж шести годин ділянку колишнього музею активні громадяни, комунальники, волонтери ГО “Сміливі відновлювати”, ГО “Україна Інкогніта”.

Підсумок толоки: руїни музею вже не джунглі, чагарники вирізали й подробили на тріску. Вивезли 16 кубів сміття, яке залишили будівельники Воздвиженки.

“На жаль будівля колишнього музею — суцільна руїна, яка після двох сильних пожеж тримається “на соплях”, – розповів директор ДІАЗ “Стародавній Київ” Роман Маленков. — Тому, на мій хлопський розум, єдина можлива концепція її використання – ”романтична руїна” із створенням навколо культурного простору імені Григорія Світлицького. Думаю, створимо комісію для вирішення питання “що буде далі”, адже потрібна думка професіоналів та креативників», – підсумував очільник заповідника.

Григорій Світлицький (1872–1948)

Видатний український живописець, якого називали “поетом місячних ночей”. Перший у історії Народний художник УРСР. Його творчість поєднує тонку лірику й майстерність реалістичного письма. Світлицький залишив яскравий слід у сакральному мистецтві — його розписи прикрашають інтер’єри Хрестовоздвиженської церкви на Подолі.

Протягом 16 років він очолював реставраційні роботи Ісакіївського собору в Петербурзі, що свідчить про високий рівень його визнання ще за царської доби. У 1919 році художник повернувся до Києва й оселився у батьківському будинку на Дегтярній, 30, де прожив до кінця життя. У 1958 році тут відкрили музей митця, який нині потребує відновлення та нового культурного життя.