"Тузами хтіли сісти, але не вийшло толку". Болісні уроки "Дерманської республіки"

Протягом 1917–1921 років як червона, так і біла Росія намагалися нівелювати ідею української державності, інструменталізуючи розбуджену стихію українського села. Зокрема, більшовики взяли на озброєння створення осередків сепаратизму.

Одним із таких стала так звана "Дерманська республіка", що проіснувала протягом кількох березневих днів 1919 року. Про цей епізод розповідає видання "Локальна історія".

Агенти більшовизму

Протягом ХІХ століття російський царизм збудував у селі Дермань на Волині свій міцний форпост. Там діяв православний монастир зі Свято-Феодорівською учительською семінарією, що готував кадри для русифікації Південно-Західного краю. Але вже у ХХ столітті ці землі почали освоювати агенти більшовицької пропаганди.

Їхня активність на території Волинської губернії була зумовлена прифронтовими реаліями. Тут розміщувалися революціонізовані війська Південно-Західного фронту: 3-я, 8-а, 11-а та Особлива російські армії. В 1918–1919 роках більшовицький повстанський рух на Волині, зокрема в Дубенському повіті, до якого належав Дермань, інспірували демобілізовані солдати і матроси, переважно балтійці, подекуди чорноморці.