За лаштунками великого проводу або як Софія Федак адмініструвала ОУН між нацистськими таборами та банківськими звітами

У сучасному медійному дискурсі перепоховання лідерів визвольних змагань зазвичай перетворюється на пафосний звіт про чоловічі союзи, генеральські звання та гучні атентати. Проте за фасадом величі Андрія Мельника ховається постать, чия біографія легко перекриває будь-який голлівудський байопік про фінансових геніїв та шпигунок.

Софія Федак — донька легендарного львівського адвоката, віденська пластунка та архітекторка галицького економічного дива 20-х років. Поки українська історія звично відсуває її в тінь чоловіка, архівні матеріали малюють образ жінки, яка вдень керувала люксембурзькими капіталами, а вечорами за друкарською машинкою зшивала глобальну мережу ОУН, пройшовши через нацистські концтабори Заксенгаузена прямо до відновленої незалежності 1990 року, зазначає "Історична правда".

Ольга Коновалець (Федак) (кінець 1920-х років).

Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.

Софія Федак народилась 30 жовтня 1901 року у Львові. Була пʼятою дитиною і четвертою донькою у родині відомого українського адвоката Степана Федака. У 1921 році батько очолював українське самоврядування в окупованому поляками Львові, а рідний брат Софії вчинив замах на Юзефа Пілсудського, який надумав приїхати до підкореного зброєю міста.