Розсекречені архіви радянських спецслужб: Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Завдяки розсекреченим документам раніше вдалося докладно простежити роль співробітника нквс Павла Судоплатова й агента «Лебедя» (Василя Хомяка) у вбивстві очільника ОУН Євгена Коновальця. Виявлення й опрацювання в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України багатотомної справи «Павло» дає змогу більше дізнатися про участь іншого агента нквс у спецоперації «Ставка» – Кіндрата Полуведька.

Крім того, очевиднішими стають відповіді на запитання, за що саме його заарештувало гестапо в 1942 році – за активну участь в ОУН в окупованому Харкові чи за причетність до справи з убивства Є. Коновальця 23 травня 1938 року.

«Соловецький утікач»

У 1933–1934 роках органами дпу усрр була викрита й ліквідована в Харкові підпільна контрреволюційна есерівська організація, керівництво якою здійснював закордонний центр Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) у Празі. Як і багато інших тогочасних справ, ця так само була сфабрикована сталінськими спецслужбами на виконання плану боротьби з ворогами народу. Чекісти заарештували низку осіб, які під час слідства змушені були під психологічним тиском і тортурами зізнатися в антирадянській діяльності та інших «гріхах».

Серед тих, хто розкаювався, давав показання на своїх колег і знайомих, які стояли на націоналістичних позиціях, працівники дпу виокремили Павла Микитовича Полуведька. За їхніми спостереженнями, він це робив нібито щиро і без примусу. У зв’язку з цим 6 лютого 1934 року оперуповноважений іноземного відділу дпу усрр Перцов у рапорті керівництву доповів таке:

«Коли перед Полуведьком К. М. у дещо узагальненій формі було поставлене питання про те, як він вважав би можливим довести на ділі свій поворот від к-р минулого до прийняття радянської влади, він пояснив, що… для нього лише одного лояльного ставлення до рад. влади і сумлінного ставлення до роботи за своєю спеціальністю педагога недостатньо…

Подальший перебіг його думки був таким, що не важко було дійти висновку про його бажання піти на співпрацю з органами дпу для доведення практичною роботою таким шляхом свого ставлення до радянської влади.

Тож Полуведько К. М. був заагентурений. Йому дано псевдо “Павло”»

(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 17. – Т. 1. – Арк. 3–4).

На момент арешту К. Полуведько працював викладачем математики в Харківському будівельному інституті. До того вчителював на Вінничині, де народився й виріс. На початку 1920-х років вступив до лав більшовицької комуністичної партії, але в 1929 році внаслідок очищення лав партії був виключений як «чужий елемент із ворожою ідеологією». У той час навчався в Харківському інституті народної освіти. Потім працював інспектором з українізації і навіть директором курсів з українізації імені Карла Маркса. Тих курсів, які невдовзі назвали «кублом есерівської контрреволюції».

Така біографія К. Полуведька цілком влаштовувала чекістів, щоб спробувати використати його вже як свого агента для оперативної розробки українських еміграційних центрів. «Ще під час перебування в камері, – зазначалося в одній із довідок, – почали використовувати його для окремих завдань. Як усебічно інтелектуально розвинена людина з широкою політичною ерудицією і здатністю до швидкого сприйняття, він виявив великі здібності до агентурної роботи, що стало підставою для його вербування з подальшим виведенням за кордон» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 17. – Т. 6. – Арк. 3–4).

Думка про виведення за кордон набула конкретних обрисів після того, як серед колишніх членів партії есерів, засуджених за контрреволюційну діяльність, знайшли особу з хорошими зв’язками на еміграції – харків’янина Афанасія Іващенка. Він служив у чині поручника в Армії УНР, емігрував спершу до Польщі, потім оселився в Чехословаччині, де мешкав його брат. У 1929 році А. Іващенко вирішив повернутися на батьківщину, був заарештований як емісар закордонного центру УПСР і засуджений до п’яти років заслання. За завданням дпу усрр його розшукали й привезли до Харкова.