FT: Одержимість Путіна війною в Україні позбавила його можливості бачити небезпеку всередині країни

FT: Одержимість Путіна війною в Україні позбавила його можливості бачити небезпеку всередині країни

Нинішнє формулювання Росією загроз, із якими вона стикається, показує, наскільки далеко просунувся Путін від моменту консолідації влади на початку 2000-х років до нехтування відносинами з Вашингтоном, як творцем антитерористичних сил.

Російський лідер Володимир Путін хотів свого часу об’єднатися зі США в боротьбі з тероризмом, але опинився в пастці брехні та параної. Так вважає Ханна Нотте, директорка програми нерозповсюдження в Євразії в Центрі досліджень нерозповсюдження Джеймса Мартіна, про що вона пише у своїй колонці на Financial Times.

Нотте підкреслює, що для Кремля стало нормою звинувачувати в усіх внутрішніх помилках РФ Україну, тому те, що російські експерти й політики припустили, що нападники мали зв’язки з Україною, не було несподіванкою.

"Так, у жовтні (2023 року. — Ред.) Росія заявила, що антисемітські заворушення в аеропорту Махачкали в Дагестанській області були інспіровані Україною. Москва також стверджує, що Київ і Вашингтон намагаються завербувати бойовиків ІДІЛу в Збройні сили України", — нагадує експертка.

Проте, за словами аналітикині, остання риторика Росії підкреслює, наскільки глибоко Володимир Путін віддалився від США, які він колись розглядав як партнера в боротьбі з тероризмом. Однак, на думку Нотте, ще зловіснішим видається те, що подібні словесні ігри Росії можуть також сигналізувати про військову ескалацію проти України.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Риторика Кремля змінилася

Водночас, як вважає експертка, російське трактування нападу на "Крокус Сіті Хол", що стався 22 березня, багато в чому відрізняється від попередніх спроб Кремля притягнути Україну до своїх вигадок.

"По-перше, природа аргументів інша: Росія перейшла від напівправди до повної вигадки. Коли Путін на початку 2000-х років стверджував про зв’язки між чеченськими терористами й "Аль-Каїдою", він перебільшував, але не брехав відверто. Тоді "Аль-Каїда" прагнула експортувати ісламську войовничість до Центральної Азії та Росії. Зв’язки між угрупованням і Чечнею, хоча й незначні, усе ж існували", — пояснила Нотте.

Сьогодні аналітикиня вважає твердження Росії про те, що Київ і, як наслідок, США є ляльководами, які стоять за стріляниною, чистими фантазіями.

"У кількох повідомленнях ІДІЛ взяла на себе відповідальність. Вашингтон публічно попередив про такий напад два тижні тому", — уточнила вона.

І підтвердила, що Росія й раніше демонструвала схильність робити неправдиві заяви щодо України.

"Згадайте тільки необґрунтовані твердження 2022 року про те, що Київ експериментував зі смертоносною біологічною зброєю для створення "монстрів" у біолабораторіях, які фінансують США", — наголосила директорка програми.

На думку Нотте, нинішній російський дискурс, схоже, покликаний виправдати бездіяльність, а не дію. Хвалений апарат безпеки Путіна, одержимий переслідуванням оголошених ворогів держави, виявився нездатним запобігти найсмертоноснішому терористичному акту в Росії за останні 20 років.

"Якщо російська пропагандистська машина зможе переконати громадськість у тому, що злі всемогутні США зрештою несуть відповідальність за напад, будучи ляльководом, що стоїть за ІДІЛ, це представить нездатність Путіна гарантувати безпеку росіян в іншому світлі. Зрештою, Вашингтон — більш грізний ворог, ніж ІДІЛ", — зауважує аналітик.

До того ж Путін, на думку експертки, може використати подібну брехню, серед іншого, для виправдання військової ескалації проти України, особливо якщо це потребуватиме ще одного етапу мобілізації в Росії.

Нинішнє формулювання Росією загроз, із якими вона стикається, показує, як вважає директорка програми, наскільки далеко просунувся Путін від моменту консолідації влади на початку 2000-х років: від зближення з Америкою, як партнера в боротьбі з тероризмом до відмахування від її попереджень із безсердечною зневагою та параноїдальною підозрілістю, а також від проголошення єдності цілей із Вашингтоном у боротьбі з тероризмом до нехтування Вашингтоном як творцем антитерористичних сил.

"Одержимість Путіна Україною зробила його сліпим до реальних небезпек для Росії, що ховаються за кордоном і всередині країни", — підсумувала Нотте.