Бахмутські ”паразити”. Як родина мера Олексія Реви збагатилась мільйонами доларів на бюджеті та несплаті податків

Як Олексію Реві вдалось всидіти на посаді міського голови Бахмуту

Як Олексій Рева збудував родинну бізнес-імперію, використовуючи свій адміністративний ресурс мера Бахмуту

Як діти мера Бахмуту Дмитро та Алевтина Рева розбагатіли на мережі збиткового бізнесу, що ухиляється від сплати податків

Якими статками володіє родина мера Бахмуту Олексія Реви

Як Олексій Рева витрачає мільйони з бюджету окупованого Бахмуту на зарплати чиновників замість допомоги переселенцям

Олексій Рева — рекордсмен в світі української політики, який найдовше просидів у кріслі міського голови серед всіх своїх колег — 35 років він є незмінним мером міста Бахмут. Однак, політичний досвід він використав не скільки на благо свого міста, а на благо своєї родини. І продовжує це робити навіть після трагічного знищення Бахмуту російською армією та його окупації у травні 2023 року.

Як Олексію Реві вдалось всидіти на посаді міського голови Бахмуту

Олексій Рева головою міста — тоді Артемівська — став ще при Радянському Союзі. Тоді, у 1990 році, 37-річний Рева спочатку став головою Артемівської міської ради народних депутатів, а вже у 1991 році виграв перші місцеві вибори у незалежній Україні, після чого переобирався мером міста ще 7 разів, ким і продовжує бути дотепер. Він пережив всіх президентів України, змінив декілька провладних партій, в тому числі був членом Партії регіонів. Майже усі керівники Донецької області, яких в різні часи влада делегувала для керування регіоном, знаходили з ним спільну мову, вважаючи Реву «міцним господарем», що може втримувати ситуацію під контролем.

Йому навіть вдалось всидіти на своєму місці під час російського вторгнення на Донбас у 2014 році: він не став тоді твердо ані на проукраїнський бік, ані на проросійський, заявляючи одним одне, другим інше. Наприклад, коли сепаратисти блокували військову частину під Бахмутом, в якій був розміщений склад зі зброєю ЗСУ, Рева заявив, що це «право «козаків» блокувати військову частину». Так званий сепаратистський «референдум» (https://v-variant.com.ua/article/oleksiy-reva-dosie-2/) Рева також не критикував, говорячи, що «те, що люди пішли на «референдум» — вони хотіли висловити свою думку». А коли українські військові звільнили місто від терористів «ДНР», міський голова Рева одразу почав висловлюватись по-іншому, називаючи їх «бойовиками», що «намагались примусити бахмутчан стати прихильниками «руського миру».

Таким чином, поки мери інших міст Донбасу отримували підозри у державній зраді, Олексій Рева, взявши лікарняний на період найгарячіших подій того року в місті та ведучи обережну риторику з одними й іншими, «зберігся» і тоді. Не дивлячись на те, що його звинувачували (https://kompromat1.online/articles/21330-pochemu_mer_artemovcka_kotoryj_vyveshival_flag_terroristov_dnr_-_aleksej_aleksandrovich_reva_ne_sidit_v_tjurjme) у сприянні російським терористам, зокрема, у піднятті прапору «ДНР» над міською радою. Тим не менш, у жовтні 2020 року він всьоме обрався Бахмутським міським головою, отримавши 77,99% виборців.

За всю історію незалежної України, мешканці Бахмута не мали іншого мера, крім Олексія Реви. Усі ці роки в місті культивувалася громадська думка, що місто тримається виключно на його зв’язках та надзвичайних здібностях керманича. Навіть відсутність значних руйнувань під час бойових дій городяни традиційно пояснювали тим, що «Рева домовився».

Вдалось йому домовитись і з новим президентом України Володимиром Зеленським, який вже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну 4 липня 2022 року призначив (https://www.president.gov.ua/documents/1142022-rp-43137) Реву начальником Бахмутської міської військової адміністрації.

Як Олексій Рева збудував родинну бізнес-імперію, використовуючи свій адміністративний ресурс мера Бахмуту

Зрозуміло, що не просто заради процвітання міста 35 років Олексій Рева тримався за свою посаду міського голови. Багаторічне тримання влади в Бахмуті дозволило йому вибудувати бізнес-імперію, що успішно живилась бюджетними грошима. Ще до початку трагічних подій в 2014 році статки Реви та його родини були чи не найбільшими серед керманичів міст Донеччини.

Ще у 1995 році «Артемівське АТП 11406», головний перевізник міста, постановою Кабінету міністрів України № 343 від 15 травня 1995 року було внесено до «Переліку відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році». Міський голова Олексій Рева швидко зорієнтувався і завдяки своєму впливу вирішив скористатися даною ситуацією та викупив найбільший пакет акцій АТП, але не на своє ім’я, а через свою довірену особу Орла Олега Анатолійовича, який і досі з ним співпрацює і є його бізнес-партнером.

На базі цього комунального підприємства, що було приватизоване за фактично копійки, у 2009 році було створено ТОВ «Артемівське АТП 11406 (https://clarity-project.info/edr/36407914)», яке наразі називається ТОВ «АТП 11406», яке роками наповнювало кишені родини пана Реви за рахунок громади та бюджету міста. Сьогодні кінцевим бенефіціаром цього підприємства є син мера Дмитро Рева, а керівником той самий Олег Орел.

При цьому у власності компанії є лише 4 автотранспортні засоби, інші 27 знаходяться у користуванні. А надає їх у користування інша фірма родини Олексія Реви — ТОВ «Демі», що належить дружині мера Олені Реві і яка мала в своєму розпорядженні більш ніж 80 транспортних засобів. Поступово «АТП 11406» монополізувало ринок пасажирських перевезень у Бахмуті та за рахунок впливу Реви забрало собі і приміські перевезення. Майже щомісяця отримувало від 100 до 300 тисяч гривень компенсації з бюджету за перевезення пільговиків Бахмутського району в Часів Яр, а також за перевезення пільговиків Соледара. До 2022 року фірма виграла на державних тендерах понад 10 млн грн.

Єдиним конкурентом «АТП 11406» на ринку пасажирських перевезень Бахмуту було приватне підприємство «Лакі». Але це — лише показова конкуренція (https://nashigroshi.org/2018/04/05/u-bahmuti-pasazhyriv-vozyat-avtobusamy-druzhyny-mera-projizd-v-yakyh-meriya-pidvyschyla-dvichi-za-rik/), бо засновником ПП «Лакі» є Олексій Орел, син Олега Орла, бізнес-партнера мера Олексія Реви. Така зв’язка, коли міська рада, очолювана Ревою, віддає тендери на пасажирські перевезення фірмам його сина та бізнес-партнера, дозволила міському голові добряче на цьому заробляти. Лише у 2017 році міська рада двічі підвищувала (https://www.06274.com.ua/news/1892790) вартість проїзду в бахмутських «маршрутках» — спочатку з 4 до 5 грн, а потім — з 5 до 7 грн. При тому, що у сусідній Дружковці ціна на проїзд громадським транспортом залишалась на рівні 4 грн.

Окрім ринку пасажирських перевезень, родина Олексія Реви почала займатись виробництвом в сфері будматеріалів, нафтопродуктів і хлібобулочних виробів, які також заробляли в більшості на співпраці з міською радою та її комунальними підприємствами. Наприклад, фірма «Бахмутхліб», що належала дружині міського голови Олені Реві, брала активну участь в тендерах: з 2016 року вона отримала 128 контрактів на 38 млн грн, в тому числі, від бюджетних установ. Також до власності дружини Реви входили низка об’єктів нерухомості та 100% компаній ТОВ «Демі» і ТОВ «ТПК», а також 71% корпоративних прав компанії ТОВ «Донбасхліб» і 35% компанії ТОВ «Фармед».

Син мера Дмитро Рева тривалий час займався торгівлею, сільським господарством, нерухомістю і нафтопродуктами, а також перевезеннями через лінію розмежування, які були дуже прибутковим бізнесом. Так, у 2014 році АТП-11406 Дмитра Реви отримало контроль над єдиним перевізником на маршруті від нульового блокпоста «Майорськ» до Бахмута. За свідченнями очевидців, конкурентів на лінію не допускали, а іноді патрулі навіть зупиняли сторонній транспорт. За оцінками, ще у 2015 році щоденний дохід підприємства становив близько 150 тисяч грн.

Таким чином за десятиліття при владі Олексій Рева зумів перетворити економіку Бахмута на обслуговуючу структуру сімейного бізнесу, де ключові галузі транспорт, торгівля, будівництво, агробізнес, хлібопекарство, нафтопродукти були підконтрольні або й напряму оформлені на членів його родини.

Як діти мера Бахмуту Дмитро та Алевтина Рева розбагатіли на мережі збиткового бізнесу, що ухиляється від сплати податків

50-річний Дмитро Рева, за даними (https://antikor.info/ru/articles/219812-dmitrij_reva_kokainovaja_doroga_bahmut__dnr) ЗМІ, з юності мав багато привілеїв завдяки статусу батька. Він вів життя мажора: розважався на вечірках з наркотиками, брав участь у нелегальних перегонах. У 2007 році батько відправив Дмитра в політику, і той вступив в Партію регіонів і завдяки підтримці братів Клюєвих став народним депутатом 6 скликання. У 2010 році, як і слід поважному політику, Дмитро Рева заснував іменний благодійний фонд «Дар», що розшифровується як «Дмитрий Алексеевич Рева».

Однак, у політиці проявитись Дмитру не вдалось, і у 2014 році він, знову намагаючись обратись народним депутатом, провалив вибори. Тож, з головою пішов у бізнес — зокрема, хлібний, придбавши заводи у Полтаві, Кременчуці та Горішніх Плавнях. Однак, замість очікуваного розвитку було падіння виробництва до 40% і повне закриття одного з підприємств. Офіційні обсяги були мінімальні, решта продукції реалізовувалася «в тіні» за готівку. Одночасно родина Реви почала активно просувати торгову марку «Короваєво» в Харкові, де родина Реви, за повідомленнями (https://antikor.info/ru/articles/219812-dmitrij_reva_kokainovaja_doroga_bahmut__dnr) ЗМІ, «віджала» ще три хлібозаводи з подальшим використанням тіньових схем.

На сьогодні за даними системи Youcontrol, Дмитро Рева володіє сімома підприємствами. Серед них ТОВ «Демі-Збут», що займається наданням в оренду машин, устаткування та товарів. Цікаво, що у 2016 році ця фірма при обороті в 194 тисячі доларів США за рік отримала чистого прибутку лише 13,4 тисячі доларів. Але при цьому компанія якимось чином змогла придбати велику квартиру площею 147,9 квадратних метрів з паркомісцем в елітному київському житловому комплексі у Печерському районі столиці.

Середня вартість квартири такої площі з ремонтом в цьому ЖК сягає (https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-kiev-pecherskiy-novoselitskaya-ulitsa-33327347.html) 850 тисяч доларів, а паркомісця площею 15 квадратних метрів — ще 35 тисяч доларів (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodazh-parkomstsya-v-zhk-novopecherska-vezha-pechersk-IDNBuxa.html). Тобто компанія у 2016 році витратила на придбання активів близько 900 тисяч доларів США, заробивши при цьому в 67 разів менше, що, очевидно, вказує на схему легалізації грошей родини Реви через підконтрольну юридичну особу. Примітно, що цією квартирою у 2022 році безоплатно користувалась мати Дмитра Реви Олена Рева.

За адресою цього ж ЖК у квітні 2019 року Дмитро Рева зареєстрував ще одне підприємство — АТ «ЗНВКІФ Віндхем». За даними (https://freeradio.com.ua/sin-mera-bahmuta-v-2019-roci-kupiv-firmu-bilsh-nizh-za-5-mln-grn-ta-perereiestruvav-na-nei-8-pidpriiemstv/) ЗМІ, це підприємство син мера Бахмуту придбав більш ніж за 5 млн грн, після чого одразу збільшив його статутний капітал до 500 млн грн і зареєстрував за ним власність восьми своїх інших фірм — вже згаданих «АТП 11406» і «Демі-збут», а також ТОВ «Бахмут-хліб», ТОВ «ВКП «Демі», ТОВ «Полтавахліб-3», ТОВ «Кременчуцький хлібокомбінат», ТОВ «Салтівський хлібзавод» і ТОВ «Білоцерківські будматеріали».

Цікава та показова історія з ТОВ «ВКП «Демі», яке за основним КВЕД займається наданням в оренду вантажних автомобілів. З одного боку компанія виглядає достатньо успішною: у її власності є 15 об’єктів нерухомості та 8 земельних ділянок площею більше 5 гектарів у Донецькій області та 27 автотранспортних засоби.

Однак, за даними Youcontrol, з 2015 року з року в рік компанія демонструвала лише збитки від 2,6 млн грн у 2016 році до 9 млн грн у 2018 році. Лише у 2023 році фірма вийшла на скромний прибуток у 263 тисячі гривень.

Тобто, податків державі фірмі «Демі» сплачувати нема з чого при тому, що її доходи — від 7 до 16 млн грн на рік. Як так сталось? Відповідь криється в працевлаштуванні у ТОВ «ВКП «Демі» Олени Реви — матері власника фірми та дружини мера Бахмуту. За даними декларацій Олексія Реви, його дружина кожен рік отримує зарплату в цій фірмі на рівні сотень тисяч доларів, забираючи таким чином близько половини доходу компанії.

Рік

Заробітна плата Олени Реви у ТОВ «ВКП «Демі» у грн

Еквівалент у дол США

2015

5 635 000

261 200

2016

7 295 090

288 500

2017

3 660 000

135 000

2018

3 441 765

125 300

2019

3 356 477

137 200

2020

3 355 911

131 800

2021

3 374 437

121 700

2022

2 513 604

72 600

2023

1 062 061

29 200

2024

180 000

4 700

Це при тому, що Олена Рева навіть не була керівником у цьому підприємстві в маленькому місті Бахмут, а лише звичайним співробітником, що отримує незвичайну зарплату від 11 до 22 тисяч доларів на місяць на рівні топ-менеджерів найбільших компаній в країні. Напрошується логічний закономірний висновок: зарплата дружини мера фактично використовується як інструмент легалізації коштів родини мера Бахмуту, які не мають офіційного походження, а також як інструмент виведення прибутку в кишені родини заради ухилення від сплати податків та зборів державі.

Схожа історія з ТОВ «Білоцерківські Будматеріали», що з 2009 року займається виробництвом цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини. У власності компанії є 3 об’єкти нерухомості розташовані у Білій Церкві, 5 земельних ділянок загальною площею майже 16 гектарів у Київській області та 3 вантажних автомобілі. Доходи компанії, згідно її фінансової звітності, сягають від 37 до майже 100 млн грн на рік. Однак при цьому і ця компанія або демонструє дуже скромні прибутки порівняно з доходами, або взагалі останні три роки офіційно є збитковою.

ТОВ «Бахмут-Хліб» Дмитра Реви також офіційно не приносить прибутку. При доході в 96 млн грн в 2020 році підприємство примудрилось продемонструвати збиток в 936 тисяч грн.

Тобто як бачимо, це — традиційна та стабільно працююча схема бізнесу сина міського голови Бахмуту: виводити гроші зі своїх підприємств, зокрема, в якості великих зарплат своїм родичам задля уникнення оподаткування прибутку. Цій схемі він навчив і свою дружину Марину Реву, яка є власником ще трьох підприємств. Всі — також збиткові.

Це — приватне підприємство «Артпромпрофіль», засноване в 2003 році. Останню фінансову звітність воно подавало у 2021 році і тоді було збитковим. Це також ТОВ «Салтівський Хлібозавод», засноване в жовтні 2017 року та у власності якого знаходиться 10 об’єктів нерухомого майна у Харкові, 1 земельна ділянка 1,8 гектарів у Харківській області та 5 автомобілів. При цьому що не рік, то суцільні збитки.

Окрім сина Дмитра мер Бахмуту має також і доньку — 42-річну Алевтину Реву. І, як не дивно, вона — так само власниця ще декількох збиткових фірм. ТОВ «Бахмутська МТФ», що займається переробкою молока у масло та сир, засноване у 2020 році. Згідно фінансових показників 2022-2024 року видно, що компанія є збитковою.

ТОВ «Біолаб» з основним КВЕД — загальна медична практика, з 2019 року, коли було засноване, по 2022 рік виграла на державних тендерах у комунальних підприємств Бахмуту, понад 10 млн грн. Однак, при цьому у 2022 році продемонструвало збитки у 313 тисяч грн. В свою чергу, ТОВ «Донбасхліб» та ПП «Арієль Плюс», згідно даних Youcontrol та Opendatabot, взагалі ніколи не подавали фінансової звітності.

Не дивно, що у 2016 році СБУ відкрило кримінальне провадження щодо розкрадання бюджетних коштів Бахмуту в особливо великих розмірах та уникнення від сплати податків низкою підприємств, підконтрольних міському голові. В список цих підприємств потрапили і ТОВ «АТП 11406», і ТОВ ВКП «Демі», і ТОВ «Демі-Збут», і ТОВ «Білоцерківські будматеріали», благодійний фонд Дмитра Реви «ДАР», ПП «Артпромпрофіль» і ПП «Лакі», а також ще близько 20 підприємств, які правоохоронці звинувачували у несплаті податків, фіктивному підприємництві та корупційних схемах заволодіння бюджетними грошима в ході фінансово-господарських взаємовідносин з комунальними підприємствами Бахмутської міської ради.

Чим було закінчене це кримінальне провадження, в рамках якого правоохоронці навіть проводили обшуки вдома у мера Реви та його родичів — невідомо, але зі списку згаданих в ньому підприємств стало зрозуміло, які фірми входили у родинну бізнес-імперію Реви, яка збагачувала їх роками: це, окрім згаданих, ще ТОВ «Кременчуцький хлібокомбінат», ТОВ «Артемівський хлібокомбінат», ТОВ «Оіл-Холдінг», ТОВ «Оіл-Холдінг-Збут», ТОВ «Оіл-постач», ТОВ «Полтавахліб-3», ТОВ «Комсомольськхліб плюс», КП «Бахмут-Вода», ТОВ «Адк Істейт», ТОВ «Транс Євразія», TOB «РТК Актив», Корпорація «Донарт Інвест», ПП «ТЕМП», ТОВ «Сузір’є», ТОВ «Артемівський цегельний завод «Єврокерамика», ТОВ «Світа 2015» та ТОВ «Кіровоградхліб 2014».

ТОВ «Білоцерківські будматеріали» Марини Реви було також фігурантом окремого кримінального провадження № 42016100000000402 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63172324) від 20 квітня 2016 року щодо також ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. З цього кримінального провадження стає зрозумілим, як саме працює схема родини Реви по заробітку на збиткових підприємствах. Згідно даних слідства, схема полягає у перерахуванні з рахунків підприємств коштів на рахунки так званих «транзитних» підприємств (буферів) ніби-то за виконанні роботи, надані послуги чи поставлені товарів, яких насправді не було. Кошти потім обготівковуються за принципом «зустрічного потоку» — придбання готівки у підприємств реального сектору економіки або шляхом проведення «транзитних» операцій через інші «транзитні» підприємства чи «податкові ями» із подальшим їх обготівкуванням у банку. Все це робиться з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ, а також для привласнення та заволодіння чужим майном, в тому числі державними коштами, виявили слідчі.

Окреме кримінальне провадження № 32013180000000052 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/51309830) в квітні 2013 року отримали ТОВ «ВКП «Демі» та ТОВ «Демі-Збут» Реви. І воно також було відкрито за статтею ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Судячи з усього, по всіх справах родині мера Бахмуту вдалось якимось чином, як це часто стається в нашій країні, «вирішити питання», бо жодних судових вироків щодо Олексія Реви, його дружини, сина чи невістки ми не чули. Але хоча б маємо інформацію, яким чином їм вдалось розбагатіти статками, яким можуть лише позаздрити власники успішних та прибуткових підприємств, які, от дурні, сплачують державі десятки мільйонів гривень податків, які б можна було вкласти, наприклад, в купу елітної нерухомості.

Якими статками володіє родина мера Бахмуту Олексія Реви

Що родина міського голови Бахмуту, і робить. Примітно, але на самому Олексії Реві не записано жодних активів. Голий як сокіл бідний мер зруйнованого міста. Його дружині Олені Реві також немає чим особливо похвастатись: окрім залишених в окупованому Бахмуті величезного житлового будинку площею 353,3 квадратні метри, гаражу та трьох земельних ділянок, вона на сьогодні, згідно з декларацією Бахмутського міського голови, володіє лише автомобілем Mercedes Benz s500 2010 року випуску, що коштує сьогодні близько 750 тисяч гривень, а також орендує невеликий будинок площею майже 50 квадратних метрів в в селі Обухівка Дніпропетровської області та земельною ділянкою під ним у розмірі 1200 квадратних метрів.

А от діти та онуки мера Бахмуту, яких не треба вносити в його декларацію, живуть вже зовсім по-інакшому. За приблизною оцінкою BlackBox OSINT, син мера Дмитро Рева володіє активами на суму приблизно в 2,5 млн доларів США. Не рахуючи втрачений в окупованому Бахмуті житловий будинок площею 228 квадратних метрів та квартиру у 152 квадратні метри у Донецьку, він володіє двома великими квартирами площею 147,6 та 173,5 квадратів у елітному ЖК на Печерську в Києві, що коштують з ремонтом 770 (https://rieltor.ua/flats-sale/view/11778167/) та 900 (https://rieltor.ua/flats-sale/view/11778167/) тисяч доларів відповідно, а також одразу чотирьма паркомісцями в цьому ж житловому комплексі по 65 тисяч доларів кожне, два з яких він придбав вже під час повномасштабного вторгнення — 30 серпня 2023 року.

Після окупації Бахмуту, у листопаді 2024 року, Дмитро також купив дві земельні ділянки у Києво-Святошинському районі Київської області — за 50 тисяч доларів кожна, на яких, згідно даних Google, розміщені модульні будинки, вартість яких коливається від 20 до 50 тисяч доларів США.

Має він і цілий автопарк з трьох машин: до своїх Mercedes-Benz G 63 AMG 2020 року випуску за 170 тисяч доларів та Land Rover Range Rover 2020 року випуску за 190 тисяч доларів в грудні 2022 року він купив ще Toyota Land Cruiser 200 2014 року випуску за 55 тисяч доларів.

Ще на півмільйона доларів майна вже після початку повномасштабного вторгнення накупила дружина Дмитра Реви Марина. У 2023 році вона за близько 167 тисяч доларів (https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-kiev-teremki-2-stepana-rudnitskogo-akademika-vilyamsa-ulitsa-33072549.html) купила квартиру площею 70,6 квадратних метрів у ЖК «Венеція» в Києві. У 2024 році — автомобіль Land Rover Range Rover 2024 року випуску, що коштує (https://auto.ria.com/uk/newauto/auto-land-rover-range-rover-2004840.html) в середньому 245 тисяч доларів. А в 2025 році Марина Рева придбала ще дві земельні ділянки 1000 і 416 квадратних метрів в Буковелі Івано-Франківській області — вони обійшлись їй у 60 та 45 тисяч доларів відповідно.

Ще на майже 1 мільйон доларів США оформлено майна на доньку Дмитра та Марини Реви 23-річну Юлію. Дівчина не є публічною особою, підприємцем чи власницею бізнесу. Станом на 2025 рік, згідно з даними YouControl, вона не має жодних корпоративних прав, не є ФОПом і офіційно ніде не згадується як особа, що здійснює дохідну діяльність. Але, судячи з її сторінки в Instagram (https://www.instagram.com/iiblizzzer/), вона веде розкішний образ життя, багато подорожує і любить зупинятись лише в люксових готелях, як то, наприклад, Titanic Mardan Palace (https://www.booking.com/hotel/tr/mardan-palace.uk.html?aid=331505&label=mardan-palace-2dC9pr1vSIE1FX1SjBxwDQS626014726701%25253Apl%25253Ata%25253Ap1%25253Ap2%25253Aac%25253Aap%25253Aneg%25253Afi%25253Atikwd-11170112049%25253Alp9103365%25253Ali%25253Adec%25253Adm%25253Appccp%25253DUmFuZG9tSVYkc2RlIyh9Ya3yBIgOvqZEZh_7Pml2b_Y&sid=1c4babf636580c2d569239bfe3c1045b&checkin=2026-01-10&checkout=2026-01-13&dest_id=-762951&dest_type=city&dist=0&group_adults=2&group_children=0&hapos=1&hpos=1&no_rooms=1&req_adults=2&req_children=0&room1=A%25252CA&sb_price_type=total&soh=1&sohad=1&sr_order=popularity&srepoch=1756475725&srpvid=12ae61e5702604d3&type=total&ucfs=1&%23no_availability_msg=) в турецькій Анталії.

Тож велику квартиру площею 146,9 квадратних метрів в елітному київському ЖК «Липська вежа», що коштує (https://rieltor.ua/flats-sale/view/11252255/) з ремонтом близько 820 тисяч доларів США, 20 травня 2022 року придбали онуці мера Бахмуту її батьки. За даними Державного реєстру речових прав, в цей же день Юлія Рева стала власницею також трьох паркомісць в цьому ЖК — кожен вартістю 40 тисяч доларів. Все майно було оформлене на неї згідно договорів дарування з її батьком Дмитром Ревою.

Донька мера Бахмуту Алевтина Рева також не пасе задніх в родині і живе в квартирі майже 300 квадратних метрів не в гіршому житловому комплексі «Панорама на Печерську». Така квартира з ремонтом коштує (https://rieltor.ua/flats-sale/view/11613559/) приблизно 740 тисяч доларів США. Їздить Алевтина на Audi A7 2013 року випуску, середня вартість якого сягає 85 тисяч доларів США. Окрім цього Алевтину можна назвати справжнім латифундистом: маючи 33 земельні ділянки площею більше 49 гектарів в Бахмутському районі Донецької області, які вона так невдало придбала в лютому 2022 року, у жовтні 2023 року вона купила ще 13 земельних ділянок загальною площею 26 гектарів у Бориспольскому районі на Київщині, які мали обійтись їй у близько 390 тисяч доларів США.

Загальна вартість активів Алевтини Реви, за приблизними підрахунками BlackBox OSINT, складає близько 1,2 млн доларів. Тож разом родина мера Бахмуту володіє майном вартістю 5,1 млн доларів США, тобто майже 210 млн грн. А весь бізнес при цьому — збитковий…

Як Олексій Рева витрачає мільйони з бюджету окупованого Бахмуту на зарплати чиновників замість допомоги переселенцям

Після того, як у травні 2023 року росіяни зруйнували та захопили Бахмут, Олексій Рева отримав ще більше можливостей розпоряджатися державними коштами. Як вже зазначалось, президент України в липні 2022 року призначив його начальником Бахмутської міської військової адміністрації, а це означає надання йому повного контролю над бюджетними коштами. А їх, не дивлячись на те, що Бахмуту фактично немає, немало: тепер бюджет міста формується повністю з дотацій з державного бюджету України і становить 600-700 млн грн на рік.

Куди їх витрачає Олексій Рева? З 636,6 млн грн видатків бюджету Бахмуту у 2024 році левова частка — 229 млн грн — пішла (https://docs.google.com/spreadsheets/d/1d9OxZ0ZE6y9rlH5dWFE5zL84oI6qwn9f/edit?gid=1408015036%23gid%3D1408015036) на заробітні плати мера та чиновників міської ради. Це майже 36% усього бюджету. Ще 293 млн грн було спрямовано на трансферти органам державного управління. А скільки ж отримали люди, які втратили через війну все? Мізерні 56,4 млн грн — менше 9% від загального бюджету.

Плани на 2025 рік демонструють ту ж логіку: із запланованих 788,5 млн грн на зарплати чиновників закладено (https://v-variant.com.ua/article/biudzhet-bakhmutskoi-hromady-2/) 174,7 млн грн, на допомогу населенню — трохи більше 62 млн грн. Математика жорстока: чиновники отримають майже втричі більше коштів, ніж люди, які втратили дім і роботу.

Особливо цинічно виглядають витрати на культуру та мистецтво — сукупно за два роки майже 30 млн грн на неіснуючі заклади культури окупованого міста. Додайте сюди 13 млн грн на утримання житлово-комунального господарства окупованого Бахмуту, що в принципі абсурдно через відсутність доступу до нього. Велике питання, куди насправді йдуть ці кошти.

Цифри стають ще більш вражаючими, якщо поглянути на них через призму кількості постраждалих. До війни в Бахмуті жило близько 73 тисячі мешканців. Після окупації понад 20 тисяч залишилися на захопленій території, решта — близько 50 тисяч — евакуювалися на підконтрольні Україні території. Простий підрахунок показує: на кожного переселенця припадає всього 2 230 грн за два роки, або 93 грн на місяць. За такі кошти не можна навіть орендувати кімнату в гуртожитку.

Водночас чиновники отримали за цей період понад 400 млн грн зарплат. Контраст разючий: на одного чиновника в середньому припадає в десятки разів більше коштів, ніж на переселенця. Якби весь бюджет розподілити порівну між 50 тисячами бахмутян, кожен отримав би близько 26 тисяч грн — суму, більш-менш значну для оренди житла.

Тим часом, Олексій Рева що не день, а активно розповідає через медіа та соцмережі, як він активно займається проблемами громади: проводить зустрічі (https://www.facebook.com/OlexiyRevaOfficial/posts/pfbid024MNgunUQhcbBatfQ26yjvn2EuN29rJCZtPFmWQpe3aom4AhgjNmRAE7GyfrgKk3hl) з переселенцями, координує питання освіти та медицини, планує післявоєнну відбудову міста. Однак реальність виявляється набагато прозаїчнішою. Євакуйовані бахмутяни в соцмережах відкрито критикують свого мера, називаючи його діяльність суцільним піаром.

Характерним є той факт, що Рева відвідує лише переселенців у Дніпропетровській області, де сам і мешкає. Бахмутяни, розкидані по всій Україні, фактично залишилися поза увагою міської влади. Ще гірше те, що благодійні фонди, які реально допомагають переселенцям уже понад два роки, не можуть домовитися про співпрацю з міською владою. Рева просто ігнорує їхні пропозиції щодо координації допомоги.

Такий підхід до розподілу бюджету демонструє цинічне ставлення Олексія Реви до своїх містян. Замість того, щоб спрямувати максимум ресурсів на підтримку людей у критичній ситуації, кошти йдуть на утримання розбудованого чиновницького апарату та фіктивні проєкти. Родина Реви тим часом продовжує вже під час війни купувати елітну нерухомість і дорогі автомобілі, тоді як їхні земляки виживають на жебрацькі 93 грн на місяць від міської влади.