Спадковий КДБшник. Де Андрій Деркач сховав десятки мільйонів доларів, отриманих від російських спецслужб

Як син КДБшника Андрій Деркач міцно «засів» у верхівці української влади

Як народний депутат Андрій Деркач став агентом російської військової розвідки і працював проти України

Хто з оточення Андрія Деркача залишився в Україні недоторканим

Як Андрій Деркач сховав майно на більше ніж 20 млн доларів за своїм близьким оточенням в Україні

Андрій Деркач був помічником президента України Леоніда Кучми, радником прем’єр-міністра Павла Лазаренка, багаторічним депутатом Верховної Ради України семи скликань і… агентом російської військової розвідки. Він виконував завдання кремля по дискредитації української влади в очах міжнародних партнерів і готував грунт для вторгнення росії в Україну і захоплення влади в країні, а після викриття успішно втік з України і став сенатором російської федерації. І поки українські правоохоронні органи розслідують державну зраду, вчинену Деркачем, в Україні продовжують знаходитись його поплічники та родичі, на яких оформлено майно на десятки мільйонів доларів США — вірогідно, отриманих Деркачем від росії за його підривну діяльність.

Як син КДБшника Андрій Деркач міцно «засів» у верхівці української влади

Андрій Деркач — спадковий КДБшник. Його дід служив у НКВС, а батько Леонід Деркач — також вихідець з системи КДБ, у 1973 році він закінчив вищі курси КДБ СРСР, обіймав (https://ru.wikipedia.org/wiki/%252525D0%25252594%252525D0%252525B5%252525D1%25252580%252525D0%252525BA%252525D0%252525B0%252525D1%25252587,_%252525D0%2525259B%252525D0%252525B5%252525D0%252525BE%252525D0%252525BD%252525D0%252525B8%252525D0%252525B4_%252525D0%25252592%252525D0%252525B0%252525D1%25252581%252525D0%252525B8%252525D0%252525BB%252525D1%2525258C%252525D0%252525B5%252525D0%252525B2%252525D0%252525B8%252525D1%25252587) керівні посади в системах КДБ, держбезпеки, митниці, очолював СБУ з 1998 по 2001 рік, коли став фігурантом так званого «касетного скандалу» (https://ipress.ua/articles/plivky_mayora_melnychenka_versii_14849.html): на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе. Крім того, згідно розслідування програми «Схеми», батько Андрія Деркача був причетний (https://suspilne.media/sumy/892419-batko-eksdeputata-iz-sumsini-andria-derkaca-pricetnij-do-peredaci-rosii-ukrainskih-bombarduvalnikiv/) до передачі росії Україною у 1990 році восьми важких бомбардувальників Ту-160 і трьох Ту-95МС разом з 575 крилатими ракетами Х-55, які сьогодні атакують Україну.

Власне, Андрій Деркач, по праву, «переплюнув» і діда, і батька. У 1990–1993 роках він навчався (https://en.wikipedia.org/wiki/Andrii_Derkach) у Вищій школі КДБ/ФСБ у Москві за спеціальністю правознавство, де писав дипломну роботу на тему «Організація і проведення зустрічей з негласною агентурою». Пізніше поглиблені знання в цій темі йому знадобляться для організації зустрічей з керівництвом ворожої російської розвідки.

У 90-ті роки Деркач служив (https://en.wikipedia.org/wiki/Andrii_Derkach) у Ракетних військах стратегічного призначення на технічній базі 46ї дивізії в районі Первомайська на Миколаївщині, а потім працював офіцер-оперативником в дніпропетровському управлінні СБУ. І у 1994 році з обранням Леоніда Кучми президентом України молодий оперативник, вірогідно, завдяки дружбі батька з новим головою держави, різко «злетів» (https://www.slovoidilo.ua/persony/derkach-andrii-leonidovych) до посади заступника керівника Контрольної служби Президента України, а потім — консультанта президента з зовнішньоекономічних питань і першого помічника прем’єр-міністра.

У 1998 році Деркач обрався у Верховну Раду III скликання, яку майже (з перервою у 2006-2007 роках, коли був призначений керівником НАК «Енергоатом» та держконцерну «Укратомпром») не покидав аж до 2023 року, коли було припинено його повноваження у зв’язку з підозрою у державній зраді. Він представляв у парламенті блок «За єдину Україну», Соціалістичну партію України, потім — Партію регіонів. І поки інші депутати покидали небосхил української влади, не витримуючи політичної турбулентності, Деркачу, який окрім іншого під час Революції Гідності голосував за так звані «диктаторські закони», весь час вдавалось всидіти на своєму місці.

Аж до січня 2023 року, коли президент України Володимир Зеленський позбавив (https://www.bbc.com/ukrainian/news-64228924) Андрія Деркача разом з Віктором Медведчуком українського громадянства, а через три дні після цього Верховна Рада більшістю голосів припинила його повноваження як народного депутата.

Як народний депутат Андрій Деркач став агентом російської військової розвідки і працював проти України

Наразі офіційно відомо про те, що Андрій Деркач співпрацював з російськими спецслужбами впродовж 2019-2022 років, однак не виключено, що він був завербований набагато раніше. На це може вказувати хоча б те, що у 1999 році Андрій Деркач заснував та очолював у Раді міжфракційне депутатське об’єднання «В Європу разом з росією», секретарем якого, до слова, був відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач тоді навіть пропонував зробити цей слоган девізом української зовнішньої політики, заявляючи, що євроінтеграція України без росії неможлива.

Крім того ще у 2004 році, напередодні президентських виборів і Помаранчевої революції Деркач випустив книгу «Україна і росія: випробування дружбою», в якій пропагував ідею «єдиної слов’янської сім’ї» та тісної інтеграції з росією і критикував «помаранчеву» опозицію, тобто поширював тези, які росія довгі роки намагалась нав’язати Україні. Примітно, що у 2014 році після початку агресії росії проти України, Деркач намагався «зачистити» інформацію і про депутатське об’єднання, і про книгу, зокрема, видалив згадки про них зі свого сайту.

Тим не менш, в рамках розслідування кримінального провадження по факту державної зради Деркача встановлено, що у 2019 році російський генерал, перший заступник начальника головного розвідувального управління генштабу рф Володимир Алєксєєв через посередника Ігоря Колєсникова — колишнього співробітника розвідки СРСР і соратника батька Андрія Деркача — запропонував останньому співпрацю і запросив до Москви. Деркач, за словами Колєсникова, допитаного в якості основного свідка по справі, погодився.

«Спілкування Деркача з Алєксєєвим тривало кілька днів і розпочалося із загальних тем про родичів і знайомих Деркача в росії. В інший день Деркач попросив Колєснікова залишити їх з Алєксєєвим наодинці і так вони мали конфіденційну бесіду», — йдеться (https://sudreporter.org/vsi-dorogy-vedut-u-moskvu-shho-rozpoviv-golovnyj-svidok-u-spravi-derkacha/) в матеріалах справи про першу зустріч Деркача з керівником російського ГРУ у липні 2019 року.

Скоріше за все там і тоді були оговорені завдання, які мав виконувати депутат Ради Андрій Деркач, та яким чином російська розвідка передаватиме йому гроші за антиукранську підривну діяльність. За показами Колєснікова, який був посередником, Алєксєєв оплачував офіс, штат, обслуговуючий персонал Деркача з розрахунку від 250 до 350 тисяч доларів щомісячно — гроші передавали через конвертаційний центр в Києві раз на квартал. Загальну суму, яку витратило гру генштабу росії на діяльність Андрія Деркача, оцінюють в близько 10 млн доларів за три роки.

За ці гроші Деркач мав втрутитися у хід передвиборчої гонки в Сполучених Штатах Америки і дискредитувати кандидата в президенти Джо Байдена. Для цього Деркач оприлюднив «вкид» у вигляді аудіозаписів розмов президента України Петра Порошенко з Байденом у 2016 році, коли той був віце-президентом США, а також розмов Порошенка з путіним у 2015 році. На цих «плівках Деркача» Байден обговорює з Порошенко начебто внутрішні політичні питання України, як-от звільнення генпрокурора Шокіна, формування коаліції в Верховній Раді чи націоналізацію проблемного ПриватБанку Ігоря Коломойського. Деркач представляв ці записи як доказ «зовнішнього управління» Україною з бокуСША, що співпадає з риторикою кремля.

Оприлюднена розмова Порошенка з путіним начебто відбулась 1 травня 2015 року, в ході якої Порошенко вітає російського лідера зі святом і в цілому в них відбувається тепла розмова, що резонує з публічним представленням путіна як агресора зі сторони Петра Порошенка. Цей запис Деркач представляв як доказ зради українського президента.

І в США, і в українській владі не визнали (https://www.radiosvoboda.org/a/30624516.html) автентичності записів, заявивши, що вони або сильно відредаговані, або взагалі сфальшовані, і що їх мета — дискредитувати кандидата в президенти США Джо Байдена, внести напругу в американо-українські відносини, зірвати підтримку США України, а також внести розбрат у внутрішньо-політичній ситуації в Україні. Деркача назвали агентом російського впливу — і США, і Україна наклали на нього санкції.

Як відомо, участь в агентурній мережі Деркача брав і народний депутат Олександр Дубінський. Як виявилось в ході розслідування, у складі мережі він мав кодовий позивний «Буратіно» та виконував у ній роль медійного «кілера» — поширював проросійські наративи в Telegram-каналі з мільйонною аудиторією, брав участь у пресконференціях 2019–2020 років, де озвучував «компромат» на Джо Байдена та компанію Burisma, де працював його син Хантер Байден, і допомагав «розганяти» плівки Порошенка–Байдена для втручання у вибори США. Його завдання включали створення та поширення дезінформації про «корупцію в Україні», «втручання Києва у вибори в США 2016 року» та дискредитацію опонентів Трампа.

Однак, в результаті росія своєї мети не досягла: Байден все ж таки став президентом США, а агент Деркач та його поплічник Дубінський фактично були викриті. Але на тому їхня підривна діяльність не закінчилась. За свідченнями (https://sudreporter.org/vsi-dorogy-vedut-u-moskvu-shho-rozpoviv-golovnyj-svidok-u-spravi-derkacha/) свідка Колєснікова, окрім епізоду з плівками російський генерал Володимир Алєксєєв фінансував формування Деркачем приватних охоронних компаній, які мали бути використані у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення при захопленні російською армією державної влади в Україні та створенні так званої «народної міліції». За словами Колєснікова, він особисто бачив представників цих охоронних фірм в офісі Деркача, куди вони приходили за інструкціями і фінансуванням. Але і цей план, як відомо, не був реалізований.

Достеменно невідомо, коли та як Деркач втік з України в росію, але скоріше за все це сталось незабаром після того, як СБУ і ДБР активізували розслідування щодо його державної зради і 3 березня 2022 року затримали Ігоря Колєснікова — посередника між Деркачем і керівництвом гру генштабу рф. До вересня 2024 року про Андрія Деркача не було ніяких згадок, аж поки агент-втікач, оголошений у міжнародний розшук, не став сенатором від Астраханської області в раді федерації рф — верхній палаті російського парламенту.

Хто з оточення Андрія Деркача залишився в Україні недоторканим

Якщо Ігор Колєсніков та Олександр Дубінський були затримані в Україні та постали перед судом, то залишились і інші поплічники Деркача, які чомусь досі не потрапили в поле зору правоохоронців. В показаннях Ігоря Колєснікова згадується ім’я Дмитра Ковальчука, як того, кого Деркач періодично направляв у Москву на переговори з генералом Алєксєєвим. Так, за словами свідка, у липні 2019 року Андрій Деркач приїхав у Москву на переговори у гру генштабу рф разом з Ковальчуком, якого представив як свого родича, також готового до співпраці з російськими спецслужбами. В результаті у листопаді того ж року Дмитро Ковальчук їхав до Москви зі звітом про роботу агентурної мережі Деркача замість посередника Ігоря Колєснікова.

Дмитро Ковальчук — дійсно родич Андрія Деркача. Він є рідним братом його другої дружини Оксани Терехової, з якою Деркач розвівся (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115477875) у лютому 2020 року, хоча існують підозри про фіктивність цього розлучення заради збереження майна та активів Деркача — на Терехову переписана купа нерухомості та бізнесу Деркача, але про це трохи пізніше.

38-річний Дмитро Ковальчук одружений з Євгенією Григоришиною — донькою українського та російського бізнесмена Костянтина Григоришина. Він був помічником (https://minions.nbu.rocks/minion/312675) народного депутата Андрія Деркача у 6 та 7 скликаннях Верховної Ради — з 2007 до 2014 року. За даними BlackBox OSINT, сам Деркач та члени його родини неодноразово видавали йому довіреності, також він був одним з засновників з часткою 20% у ТОВ «Валентин Плюс» — родинної компанії Деркача, що була заснована 22 листопада 2002 року з основним видом діяльності — організація будівництва будівель.

Тобто фактично Дмитро Ковальчук — член родини Андрія Деркача, якого той залучав до роботи його агентурної мережі. Так от сьогодні Дмитро Ковальчук значиться (https://dusfsu.wixsite.com/nudpsu/pershij-prorektor) виконувачем обов’язків проректора з міжнародної діяльності та інвестицій Університету Державної фіскальної служби України, і, незважаючи на свій послужний список, судячи з усього, не має проблем з правоохоронними органами. Окрім того, що 11 січня 2021 року потрапив (https://mezha.net/ua/mysli/sankcii-ssha-proti-grupi-derkacha-shho-ce-oznachaie-i-chim-zagrozhuie/) у санкційний список США як людина, пов’язана з Андрієм Деркачем.

Наразі засновником та бенефіціаром компанії «Валентин Плюс» Деркача замість його колишньої дружини Оксани Терехової виступає 59-річний Берко Юрій Антонович. Він — наближена до Деркача особа, бо був одним з чотирьох фігурантів (https://bihus.info/sud-naklav-aresht-na-zemli-vartistyu-1-milyard-gryven-povyazani-z-figurantom-bihus-info-deputatom-derkachem/), на яких Андрій Деркач безкоштовно зареєстрував 42 гектари землі у Конча-Заспі на десятки мільйонів доларів.

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Юрій Берко є іпотекодержателем нежитлового приміщення площею аж 14 тисяч 61 квадратний метр — це будівництво паркінгу на 550 автівок та нежитлових приміщень торговельно-виставкового комплексу, що наразі готове на 56,87% і яке знаходиться на земельній ділянці площею 1,67 га ліворуч від будівлі центрального пасажирського вокзалу в Києві на вулиці Павла Скоропадського, 28. Середня вартість такого об’єкту та земельної ділянки у даній локації коштує близько 30 млн доларів США.

Цікаво, що недобудований торговельно-виставковий центр з паркінгом і земельна ділянка під ним за рішенням Київради належить ТОВ «Валентин Плюс», засновником якого є Берко — довірена особа Андрія Деркача. Вже у листопаді 2024 року, коли Деркач став сенатором рф, Юрій Берко надав позику своєму ж ТОВ «Валентин Плюс» у розмірі 5 млн грн з датою виконання основного зобов’язання до 31 травня 2025 року. Ця схема скоріш за все реалізована для того, аби вивести недобудову з землею в центрі Києва з власності компанії у особисту власність партнера Деркача, адже згідно даних Opendata.ua, компанія з 2020 року є збитковою, а тому не зможе повернути позику і виконати умови договору, через що Берко отримає право оформити право власності на об’єкт на себе — читай, на Андрія Деркача.

Тож виходить, що як мінімум дві наближені до агента російських спецслужб росії Андрія Деркача продовжують жити та діяти в Україні в інтересах депутата-зрадника та, не виключено, самої країни-агресора.

Як Андрій Деркач сховав майно на більше ніж 20 млн доларів за своїм близьким оточенням в Україні

Але це — ще далеко не все. BlackBox OSINT виявили майна на десятки мільйонів доларів США, яке, вірогідно, належить Андрію Деркачу і сховано за членами його родини.

Як вже згадувалось, велика його частка оформлена на Оксану Терехову — колишню дружину Деркача. На сьогодні згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на Оксану Терехову записані 4 нежитлових приміщення великої площі — 226 квадратних метрів в елітному будинку класу De Luxe, розташованому у Маріїнському парку на вулиці Грушевського, 9А, ще три загальною площею більше 2500 квадратних метрів — в іншому будинку в центрі Києва на вулиці Кловський узвіз, 7. Вартість цих приміщень становить близько 9,5 млн доларів США.

Окрім того, на Терехову зареєстровано ще дві великі квартири у тому ж будинку на Грушевського — 237 та 245 квадратних метрів вартістю 2,1 млн доларів (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/apartamenty-na-grushevskogo-9a-IDL676s.html) та 2,2 млн доларів США (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/apartamenty-na-grushevskogo-9a-IDL676s.html). Таким чином Терехова залишається власницею елітної нерухомості в самому центрі Києва на суму близько 14 млн доларів США.

Примітно, що після втечі Андрія Деркача з України Оксана Терехова продовжувала свою діяльність в Києві на користь росії. Так, у 2023 році Терехова виступала (https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-hromadyany-rf-yevsyeyeva-aktyvy-likvidovanykh-bankiv/33243355.html) представницею компанії «Спектрум Ессетс» (https://clarity-project.info/edr/43285992) на аукціоні з продажу активів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця компанія придбала активи банків на суму близько 3 мільярдів гривень, попри те, що її кінцевим бенефіціаром була громадянка росії Марина Євсєєва. Терехова представляла інтереси Євсєєвої, приховуючи факт її громадянства та зв’язків з рф у документах, поданих на участь в аукціоні.

Більше того, за даними ЗМІ (https://www.radiosvoboda.org/a/skhemy-hromadyany-rf-yevsyeyeva-aktyvy-likvidovanykh-bankiv/33243355.html), Оксана Терехова має російське громадянство, про що свідчать витяги з реєстрів рф, які журналісти отримали в процесі розслідування. Згідно з цими даними, Терехова отримала паспорт громадянки рф у 2006 році в місті Москва. За даними BlackBox OSINT, дійсно існує індивідуальний податковий номер 773187824203 (https://www.audit-it.ru/contragent/fl/773187824203_terekhova-oksana-vladimirovna), виданий податковою інспекцією регіону Москва на ім’я громадянки рф Оксани Терехової. Крім того, за даними одного з пошукових ботів, російський номер телефону +74953838564 до 2014 року належав Оксані Тереховій.

Тож, ця жінка, враховуючи наведену вище інформацію, зовсім не схожа на людину, що вийшла заміж за російського агента і зовсім не знала про це. Виглядає, що Терехова і досі знаходиться в полі впливу самого Деркача — вона залишалась бенефіціаром його ТОВ «Валентин Плюс» впритул до 2025 року та досі володіє купою дороговартісного майна, походження грошей на яке через їх розмір можна пояснити лише прибутками Деркача від російської розвідки.

Майна ще на майже 5,8 млн доларів США BlackBox OSINT виявили у власності Володимира Ковальчука —79-річного батька Оксани Терехової та Дмитра Ковальчука. Зрозуміло, що навряд чи пенсіонер міг заробити на квартиру площею 194,8 квадратних метрів в тому ж самому будинку на Грушевського 9А вартістю (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/apartamenty-na-grushevskogo-9a-IDL676s.html) майже 1,8 млн доларів, і на одразу чотири машиномісця в цьому будинку загальною вартістю у 250 тисяч доларів. Це більше схоже на типову схему легалізації грошей за допомогоб оформлення майна на далекого родича, яку також реалізував ще один герой наших розслідувань – нардеп-утікач Артем Дмитрук, що так само відкрито працює в інтересах Москви.

Окрім цього на батька колишньої дружини Деркача і його поплічника по агентурній мережі оформлена ще одна квартира шаленої площі в 579 квадратних метрів у будинку на вулиці Князів Острозьких 46/2 вартістю (https://rieltor.ua/flats-sale/view/12166613/) близько 2 млн 250 тисяч доларів і ряд нежитлових приміщень в цьому ж будинку вартістю близько 430 тисяч доларів США.

Пенсіонер Ковальчук — власник приміщення продуктового магазину (https://www.instagram.com/reel/DG3jdiFNMPW/) на Печерському узвозі 2/12 вартістю приблизно 250 тисяч доларів, а також ще одного приміщення площею 342 квадратних метрів на вулиці Фролівській, 1/6, що коштує не менше 700 тисяч доларів. На Володимира Ковальчука зареєстровані і два автомобіля — Mercedes-Benz GLS 350 2016 року випуску та Volkswagen Multivan-Т6 2019 року, що придбаний дідусем дітей Деркача у травні 2020 року за близько 50 тисяч доларів (https://auto.ria.com/uk/car/volkswagen/multivan/year/2019/?b2b=&r_source=g_ads&r_medium=performance_max&r_campaign=pmax_general_roas&r_options=paid&r_audience=ppc_sellers&gad_source=1&gad_campaignid=22535100415&gbraid=0AAAAACkN13Wh_y0iOGlpr7UW2zMpubjd7).

Варто зазначити, що окрім цього в деклараціях Андрія Деркача з 2015 (https://public.nazk.gov.ua/documents/a30ef15d-e56a-4d75-9745-a7c00dd866e3) по 2020 (https://public.nazk.gov.ua/documents/5d66f3b2-9e73-4849-bfea-d182ebbd286b) рік, тобто в усіх наявних його деклараціях вказувалось, що усі автівки, якими користувалась родина Деркача, належали тому самому пенсіонеру Володимиру Ковальчуку. А це були — BMW 750L 2008 року, Toyota Land Cruiser 200 2015 року, BMW 730D 2015 року, Volkswagen Multivan 2016 року та вже згаданий Volkswagen Multivan 2019 року. Цілий автопарк, більшість машин з якого, вірогідно, або були переписані з Ковальчука на когось іншого, або були продані після втечі Деркача з України.

Ну а щодо майна, яке залишилось у доньок Андрія Деркача, сумнівів щодо їх походження ще менше. Найстарша донька агента-втікача Тетяна Терехова, одружена на Іванові Литвині, синові колишнього спікера Верховної Ради Володимира Литвина, до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну працювала телеведучою на каналах Віктора Медведчука та після початку великої війни і втечі батька в росію, «зникла» з радарів — останній пост на її сторінці у Facebook (https://www.facebook.com/terekhova.tatyana?locale=ru_RU) датований 2021 роком, а сторінка в Instagram (https://www.instagram.com/terehovat/?hl=en) взагалі закрита і не доступна на території України. За даними BlackBox OSINT, Тетяна Терехова поїхала з дітьми з України і проживає за кордоном.

Однак, вона досі станом на сьогодні залишається зареєстрованою у тому ж самому улюбленому будинку родини Деркача — на Грушевського 9-А, де в її власності продовжує знаходитись квартира площею 246,8 квадратних метрів вартістю (https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/apartamenty-na-grushevskogo-9a-IDL676s.html) близько 2,27 млн доларів. Крім того, що характерно, з 10 вересня 2025 року, тобто зовсім нещодавно, на неї був зареєстрований автомобіль Toyota Land Cruiser 2005 року випуску — вірогідно, один з автомобілів, що перебував у автопарку пенсіонера Володимира Ковальчука.

Друга донька Деркача Ксенія, заміжня за Борисом Тулубом, сином колишнього голови Черкаської ОДА Сергія Тулуба, згідно даних з Youcontrol та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, володіє половиною квартири площею 191 квадратний метр в будинку на вулиці Павлівській 17 в Києві, що вартує (https://rieltor.ua/flats-sale/view/12194259/) сьогодні близько 340 тисяч доларів США. Крім того, на неї зареєстровані автомобіль Volvo XC60 2011 року випуску та Mercedes-Benz GLE 350D 2021 року випуску, що коштує близько 110 тисяч доларів США.

Таким чином за приблизними підрахунками BlackBox OSINT, на близьке коло Андрія Деркача в Україні на сьогодні зареєстровано майна на близько 22,5 млн доларів США. Враховуючи, що якогось помітного прибуткового бізнесу у родини Деркача ми не знайшли, більш ніж вірогідно, що це майно було придбане за гроші, отримані Деркачем від російських спецслужб за його підривну діяльність проти України на користь країни-агресора.

Ці всі квартири величезної площі, купа нежитлових приміщень в центрі Києва, автомобілі — це все ціна за зраду України та за роботу на її ворога. Чи має українська держава перевірити походження всього цього майна та в разі доведення, що воно було придбано на російські гроші, конфіскувати його та направити гроші на оборону країни? Риторичне питання, яке все одно потребує відповіді.