Полювання на педофілів в Інтернеті: Чи можна вершити правосуддя самотужки?

Нещодавно у Франції вчитель-пенсіонер потрапив у пастку онлайн-месника, який видавав себе за підлітку. Ця ситуація знову привернула увагу до мисливців на педофілів та повернула їх у заголовки новин. Але поки дехто підтримує дії аматорів, які вирішили взяти правосуддя у свої руки, та стримерів, що нарощують аудиторію, експерти застерігають: така діяльність може позбавити жертв можливості побачити справжнє верховенство закону.

Чи можна вершити правосуддя самотужки? Сам закон каже, що ні. Проте месники, які цим займаються, заполонили інтернет, і завдяки соцмережам їхня кількість лише зростає.

Головна їхня ціль – сексуальні злочинці, які полюють на дітей. Французький стример FINNYZYY опинився в центрі уваги медіа минулого тижня після того, як упіймав на гачок Домініка Б. Це 66-річний учитель фізкультури на пенсії, який вважав, що спілкується в мережі з 14-річною дівчиною.

Насправді то був FINNYZYY, який за допомогою інструментів штучного інтелекту згенерував обличчя та голос неповнолітньої дівчинки для відеодзвінків.

Як і інші, хто потрапляв у подібні пастки, Домінік Б. переводив розмову на сексуальні теми: запитував «дівчину», чи хоче вона поцілувати його та побачити голим, а також чи ділилася вона колись фото ню.

«Я не підігрую», – розповів стример в інтерв’ю France Info . За його словами, він дозволяє співрозмовникам самим себе компрометувати, а його головна мета – знайти «докази», «підвищити обізнаність і показати людям правду».

Правові ризики

Усю операцію транслювали наживо на платформі Twitch, причому жодних спроб приховати особистості учасників не робили. У випадку з Домініком Б., який наступного дня сам прийшов до поліційної дільниці на сході Франції, його особисті дані розкрили під час прямого ефіру перед кількатисячною аудиторією.

Як зазначає адвокатка Клер Пуарсон, яка спеціалізується на цифровому праві, суспільство стурбоване проблемою з онлайн-педофілією і це цілком зрозуміло. Але вона наголошує на ризиках, із якими стикаються інтернет-користувачі, що підтримують самосуд.

За її словами, такі дії підпадають як під цивільну відповідальність (включно з втручанням у приватне життя, порушенням прав на зображення та презумпції невинуватості), так і під кримінальну – за наклеп і неправдиві звинувачення.

Дії онлайн-месників, додає вона, часто критикують поліція та судові органи, оскільки вони можуть «поставити під загрозу весь судовий процес». Бо педофіл, який зрозуміє, що його викрили, може видалити всі компроматні докази, які прокурори могли би використати в суді.

Є також питання про підбурювання, зазначає Mr. Fox. Це контент-мейкер, який теж ловить педофілів у мережі, але не показує їхніх облич.

Якщо я починаю розмову і сам додаю [ймовірного педофіла у чат], це вважається підбурюванням. Оскільки я не є справжнім підлітком чи молодою дівчиною, буде визнано, що я навмисно вирішив заманити його в пастку,

– пояснив він.

«Месники-підприємці»

«Самосуд – це дешева, але аматорська форма правоохоронної діяльності, а тому в цьому випадку можливі всілякі зловживання», – зазначає Лоран Гає, науковий співробітник із Інституту політичних досліджень та співавтор книги «Горді карати: Світ месників поза законом» ( Proud to Punish: The World of Outlaw Vigilantes ).

За його словами, стримери, які наживо транслюють свої каральні акції на широку аудиторію, перебирають на себе потрійну роль – «слідчого, судді та ката». І ця практика стала предметом гострих дискусій.

З одного боку, висвітлення в медіа присутності педофілів у соцмережах підвищує обізнаність суспільства про проблему, яку надто часто ігнорують. З іншого, – це дозволяє деяким авторам контенту будувати прибуткову кар’єру, збираючи лояльну аудиторію навколо свого «полювання на хижаків».

За словами Гає, з’являється «нова фігура месника-підприємця, або месника-інфлюенсера».

Вони діють від імені спільноти, колективної групи жертв, якою прикриваються для власної легітимізації. І водночас вони роблять це для того, щоб створити хайп та розвивати свій бізнес. Вони живуть за рахунок кліків та реклами

Напади в реальному житті

Досі стримери-месники у Франції обмежувалися так званим публічним осоромленням. Як пояснює Гає: «… Викривали людей перед публікою, що є головною зброєю цифрового самосуду і фактично прирівнюється до покарання».

Однак інші групи, не пов’язані зі стримінговою спільнотою, не вагаючись, вдаються до насильства. Так, у 2024 році французька поліція викрила самопроголошену «антипедофільську лігу». Її учасників підозрюють в організації понад 200 засідок та нападів, багато з яких транслювали в соціальних мережах.

Для Франції насильницький самосуд проти онлайн-педофілів це рідкість, але у Сполучених Штатах за останні роки він став трендом.

Від акаунту Predator Poachers до відеоблогерів Shuamundy та 561predcatchers – присвячені такому контенту ютюб-канали та профілі в X (колишній Twitter) масово ширяться по той бік Атлантики.

На відміну від стримерів, ці самопроголошені «мисливці на педофілів» віддають перевагу особистим зустрічам. Вони також використовують фейкові профілі в соцмережах, щоб видавати себе за неповнолітніх, а потім домовляються про зустріч зі своєю ціллю в громадському місці. Там і влаштовують очну ставку з камерою в руках.

Іноді під час зустрічі роль неповнолітнього грає актор – так звана наживка, щоб отримати від ймовірного педофіла якомога більше беззаперечних доказів.

Цей підхід натхнений скандально відомим американським реаліті-шоу 2000-х років «Спіймати хижака» ( To Catch a Predator ), яке вів Кріс Хансен. Але якщо ця програма обмежувалася словесною конфронтацією між ведучим і його ціллю перед тим, як передати останнього до рук поліції, то нові мисливці на педофілів застосовують не вагаючись фізичне насильство.

Кадри таких нападів дедалі частіше з’являються в мережі. У розслідуванні «New York Times» за 2025 рік задокументувало понад «170 жорстоких нападів, вчинених месниками-мисливцями на педофілів із 2023 року». Усі їх знімали на камеру й транслювали, іноді в прямому ефірі в соціальних мережах.

Окрім потенційних проблем із судовою процедурою та недопустимістю зібраних месниками доказів, існує ризик серйозно покалічити або навіть убити ймовірного педофіла. Усе це може позбавити жертв шансу на законне правосуддя.

Шоу «Спіймати хижака» назавжди зняли з ефіру 2008 року після самогубства одного з фігурантів програми.