Кіпрська пральня оточення російського олігарха Ротенберга: як офшорна Mettmann Public Company Limited роками легалізувала мільйони з держконтрактів РФ у Європі

Кіпрська компанія Mettmann Public Company Limited опинилася в центрі міжнародних розслідувань через підозри у використанні її як інструменту для обходу санкцій, приховування бенефіціарів та легалізації коштів сумнівного походження.

За даними розслідувачів, через структуру Mettmann могли проходити фінансові потоки, пов’язані з російськими державними контрактами та постачанням обладнання. Формально все виглядало як інвестиційна діяльність і робота з облігаціями, однак фактично, як стверджується, йшлося про складну систему переміщення капіталу через офшорні юрисдикції.

У центрі цієї історії називають Бориса Ушеровича — бізнесмена, якого пов’язують із «Групою 1520» та найближчим оточенням Аркадія Ротенберга. Попри багаторічні корупційні скандали та міжнародну увагу до його діяльності, його ім’я продовжує фігурувати у схемах із використанням кіпрських фінансових майданчиків. Операційним координатором структури розслідувачі називають Іллю Плотицю. Саме він, за оприлюдненими даними, міг забезпечувати функціонування корпоративної мережі, через яку кошти виводилися в елітну нерухомість на Кіпрі, в Іспанії та Чорногорії.

Раніше ім’я Плотиці вже з’являлося в матеріалах «Панамського архіву» щодо офшорних компаній та приховування активів. Формальним власником контрольного пакета Mettmann значиться Звонко Мичкович. Однак автори розслідувань вважають його номінальною фігурою, яка прикриває реальних бенефіціарів. У структурі також фігурує Олександр Вайнштейн, якого пов’язують із найближчим оточенням Плотиці. Особливу увагу привернув випуск облігацій на 50 мільйонів євро через Кіпрську фондову біржу. Саме після появи інформації про можливі зв’язки компанії з фігурантами міжнародних розслідувань нові розміщення були фактично заморожені, а всередині структури почалися кадрові перестановки.

На думку аналітиків, Mettmann могла виконувати роль легального фасаду для переміщення коштів через європейську фінансову систему. Публічний статус компанії та біржові інструменти створювали необхідну видимість прозорості, тоді як справжні вигодонабувачі залишалися прихованими за мережею номінальних власників, директорів та офшорних компаній.

Історія Mettmann вкотре демонструє, як під прикриттям європейських юрисдикцій можуть роками працювати складні фінансові конструкції, через які проходять десятки мільйонів євро, а справжні власники та походження коштів залишаються прихованими від регуляторів і суспільства.