У росії немає виходу з позиційного глухого кута… Слово «перемога» настав час повернути в наш лексикон, — Ігор Луценко

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

357

362

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

366

372

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

376

380

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Офіцер ЗСУ Ігор Луценко , який раніше прокоментував нівелювання сухопутного коридору росіян до окупованого Криму , поділився думками щодо позиційного глухого кута, в якому опинилися росіяни.

«Росіяни все гучніше говорять про те, що подальших успіхів у війні у них може не бути.

В ультралояльному експертному виданні «Россия в глобальной политике» днями вийшла стаття з саме такими тезами, і це, на мій погляд, важлива подія.

Важлива, тому що це видання — майданчик для спілкування російських експертів, котрі обслуговують владу.

Багаторічний головний редактор — Федір Лук'янов, відома постать російського зовнішньополітичного істеблішменту, науковий директор Валдайського клубу. («Наука» там відомо яка — як росії завоювати світ).

Що тепер уже відкрито визнають ці найфаховіші імперці? 1.

Війна йде між майже рівними противниками, і такі війни вкрай рідко приводять до повного знищення однієї зі сторін.

Завдяки західній підтримці українські можливості приблизно дорівнюють російському військовому бюджету, а за людськими ресурсами сторони порівнянні — росія за весь час провела лише одну хвилю мобілізації на триста тисяч.

Завдяки доступу до західного потенціалу Україна має перевагу в тактичній розвідці та зв'язку, а у застосуванні безпілотників сторони на порівнянному рівні.

2.

РФ нездатна досягти своїх цілей у війні.

Це центральне визнання.

Мета «ліквідації антиросійського режиму» на сьогоднішньому етапі принципово недосяжна без повної військової окупації всієї країни на тривалий термін, що для Росії технічно неможливо.

Будь-який майбутній український режим неминуче буде антиросійським і прозахідним, а сама Україна стає довгостроковою проблемою російської політики. 3.

Видання майже глузує з внутрішньоросійських закликів до тотальної мобілізації, називаючи їх мріями.

Констатують позиційний глухий кут, з якого немає ні тактичного, ні технічного виходу.

Заклики «вдарити з усієї сили» порівнюють з катастрофічним наступом Нівеля 1917 року.

Командувачів епохи позиційних криз автор іронічно згадує формулою «віслюки, що командували левами».

4.

Попри тезу про нібито знищену економіку, прогноз — Україна продовжить утримувати фронт ще протягом низки років, і що немає підстав прогнозувати скоординовані протести чи обвал фронту в найближчому майбутньому.

5.

Масовані російські удари (включно з ударами по енергетиці взимку, «вимороженням» тисяч будинків) не наближають росію до перемоги.

Тобто терор проти цивільної інфраструктури є стратегічно безрезультатний.

***

Ще раз підкреслю, що за характером згадане видання — не пропагандистський таблоїд, а майданчик російської зовнішньополітичної еліти, місце, де провладні експерти формулюють і обговорюють стратегію експансії Кремля.

Але оскільки вони на 200% провладні, треба враховувати, що реальність набагато, набагато краще, ніж вони можуть прямо сказати у своїх матеріалах.

«Перемога» — це слово час уже повернути у наш лексикон" , — написав він.

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News