«Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців»: ресторатор Микола Олексів розповів про борщ, свою мрію та заклади в Італії

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

1498

1505

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News

Український ресторатор Микола Олексів відкрив заклад у центрі Риму , неподалік Колізею, та продовжує популяризувати українську кухню за кордоном.

В ексклюзивному інтерв’ю він розповів, чому італійці закохуються у борщ та деруни, як народилася мрія працювати саме в Римі, чому українські заклади за кордоном — це вже більше, ніж бізнес, та як реагують туристи на традиційні українські страви.

— Миколо, чому саме Рим?

Чому ви захотіли розвивати українську кухню саме тут?

— Насправді це була дуже давня мрія.

Пам’ятаю, як багато років тому вперше опинився у Римі — і мене настільки вразила атмосфера цього міста, що я подумав: «Колись тут має бути український заклад».

Тоді це звучало майже нереально, але ця ідея залишилась зі мною.

Для мене Рим — не просто туристичне місто.

Це центр світової культури, історії, гастрономії.

І мені хотілося, щоб українська кухня теж звучала тут голосно.

Щоб туристи після пасти чи піци могли спробувати борщ або вареники й зрозуміти, наскільки наша кухня глибока і смачна.

Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь «для своїх», а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.

— Чи складно просувати українську кухню в Італії — країні з власною сильною гастрономічною культурою?

— Звичайно, це виклик.

Італія дуже гастрономічна країна, тут люди розбираються у продуктах, у смаках, у подачі.

Але саме тому це цікаво.

Я зрозумів одну річ: якщо ти робиш якісно й чесно — люди це відчувають.

Ми не намагаємось «переробити» українську кухню під Італію.

Ми залишаємо її справжньою, але подаємо сучасно.

І дуже часто реакція іноземців мене дивує.

Борщ викликає найбільше емоцій.

Люди не очікують, що суп може бути настільки насиченим, глибоким і водночас домашнім.

"Я хотів, щоб українська кухня була представлена не десь “для своїх”, а саме в центрі Риму — там, де її побачить увесь світ.", - пояснює Микола Олексів

— Які українські страви стали абсолютними фаворитами серед гостей?

— Якщо чесно, топ стабільний — борщ, деруни й котлета по-київськи.

Це трійка, яка працює завжди.

Деруни взагалі стали відкриттям для багатьох італійців.

Вони дуже люблять картоплю, але такого формату страви раніше не куштували.

А котлета по-київськи їм близька за структурою — хрустка скоринка, соковите м’ясо, масло всередині.

Також добре заходять вареники, голубці.

Туристи часто приходять компаніями й беруть багато різних позицій, щоб ознайомитись з українською кухнею максимально широко.

Мені дуже подобається момент, коли люди вперше куштують деруни й кажуть: «Чому ми не їли цього раніше?

Читайте також: «Подавайте борщ у глиняному посуді з салом та пампушками з часником», — кулінарка Оксана Вознюк

— Чи є різниця між українськими гостями та іноземцями?

— Так, і вона дуже цікава.

Для українців ці страви — про емоцію, про дім, про спогади.

Особливо зараз, під час війни.

Багато людей приходять і кажуть, що борщ чи вареники повертають їх у дитинство.

А для іноземців це новий досвід.

Вони допитливіші, більше розпитують.

Їх цікавить історія страв, інгредієнти, навіть традиції.

Італійці дуже емоційні люди.

Якщо їм подобається страва, вони це показують одразу.

І це дуже заряджає.

— Наскільки важливо сьогодні відкривати українські заклади за кордоном? — Сьогодні це вже давно не лише про бізнес.

Це про Україну.

Через кухню люди знайомляться з нашою культурою.

Часто іноземці вперше починають цікавитися Україною саме після знайомства з кухнею або людьми.

Мені здається, що зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України.

Коли людина після вечері каже: «Я хочу поїхати в Україну після війни», — це дуже цінно .

За словами ресторатора, зараз кожен український заклад за кордоном — це маленьке культурне представництво України

— Що для вас найемоційніше у цій роботі?

— Напевно, реакції людей.

Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує.

Буває, туристи фотографують борщ, знімають відео, питають рецепти.

А українці інколи навіть плачуть, коли куштують знайомі страви після довгого часу за кордоном.

І тоді розумієш, що їжа — це набагато більше, ніж просто їжа.

Я хочу, щоб українська кухня асоціювалася у світі не лише з традиціями, а й з якістю, стилем та сучасністю.

Микола Олексів: "Коли бачиш, що українська кухня викликає щирі емоції, це дуже мотивує"

Раніше київська рестораторка Лілія Почкун , яка відкрила у Кембриджі бістро, розповідала «ФАКТАМ», що український борщ має там великий попит.

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»

обраним джерелом

у Google News