Що таке агрегація для Open Banking і до чого тут сплата комунальних?

Уявіть собі наступну картину: у вашому мобільному ви можете отримати зведену картину ваших фінансів в одному застосунку. Там є інформація про рахунки, доходи, витрати, кредити й інші фінансові продукти з різних банків та сервісів. Там можна побачити й суму коштів на всіх ваших рахунках у банках та інвестиційних компаніях, скільки грошей на номерах мобільних операторів, заборгованість за іпотечним кредитом і навіть скільки бонусів у вас у програмі лояльності супермаркету Novus. Там може бути й актуальна оцінка вашої нерухомості та авто – і тоді цей "дашбоард" у режимі реального часу дозволить побачити: у протиставленні "багатий тато – бідний тато" – до якого полюсу у вас найбільше тяжіння?

На основі такого профілю фінансові сервіси можуть робити вам

пропозиції, які реально підходять саме вам. Приміром, за його допомогою відразу

буде видно – чи вам можна дати під мінімальний процент мільйон доларів США або

якщо позичити вам 100 гривень – і з ними слід негайно попрощатися назавжди.

Прошу людям, які не дуже довіряють державним органам, не напружуватися – усі ці

дані будуть у застосунку лише за умови, якщо ви дасте відповідні дозволи.

Такі можливості, за прогнозами експертів, дасть нова

фінансова парадигма – Open Finance. Підготовку до цього фінансового майбутнього

в Україні розпочалася із запровадженням її першого етапу – Open Banking. Національний

банк минулого року зобов’язав усі банки відкрити свої рахунки для інших банків.

Цей процес триває, а в підсумку – людина, яка користується карткою банку "Південний"

незабаром зможе бачити залишки по рахунках і навіть ініціювати платежі із

застосунку IdeaBank (без використання

платіжних систем, що зазвичай дешевше).

Водночас відповідні реформи у нас просуваються не швидко (що

загалом типово), а отже до омріяного багатьма Open Finance ще дуже далеко. Одна

з причин цього – відсутність сервісу агрегації, який би став єдиною точкою

входу та виходу для усіх гравців, які хочуть брати участь у відкритому банкінгу.

Міжнародний досвід демонструє: реальна цінність Open Banking з’являється тоді,

коли агрегація всіх фінансових рахунків клієнта відбувається через єдиний

технологічний хаб/хаби. Реальна цінність цієї технології з’являється тільки

там, де є агрегація, масштаб і єдиний фінансовий контекст клієнта.

Єдиний хаб агрегації вирішує одразу кілька системних

проблем:

уніфікує

різні формати даних;

забезпечує

стабільну якість сервісу (SLA);

у

перспективі – дає бізнесу доступ не до “даних з банку”, а до цілісного

фінансового профілю клієнта.

Саме це відрізняє декларативний Open Banking від комерційно

успішного.

В принципі, Open Banking задумувався як механізм, який

дозволяє банкам отримувати доступ до рахунків один одного в автоматичному

режимі (звісно зі згоди власника рахунку) без укладання якихось договорів та додаткових

технічних налаштувань. Проте на практиці так не виходить. Використання десятків

двосторонніх протоколів "банк-банк" створює фрагментовану,

нестабільну та дорогу екосистему.

Кожен банк в Україні використовує свій дещо інший протокол Open

Banking . В принципі – вони всюди подібні, проте певні відмінності все-таки існують

(як українська мова на Закарпатті і Харківщині). Саме через них кожне

під’єднання одного банку до іншого потребує, як кажуть спеціалісти, своїх "костилів"

– певних технічних доопрацювань. Цікаво, що це не тільки українська проблема –

подібні "діалекти" існують у фінансовому секторі всього світу. Ще

одна складність – версії протоколів будуть мінятися і переходити на нові версії

різні банки будуть не одночасно. Виходить, що тоді кожний банк з кожним банком

має перенастроювати систему, проводити додаткові тестування – і це не реально.

А тапер уявіть, що такі "костилі" потрібно робити

для узгодження протоколів всіх 58 українських банків між собою. І давайте не забувати,

що згодом такі поєднання треба буде робити з кожною страховою компанією, інвестиційним

фондом і навіть з програмами лояльності мереж супермаркетів. А через деякий час

це все й масштабувати із провайдерами фінансових послуг з усього світу.

Отже цілком зрозуміло, що без хабу-перекодувальника, який би

допомагав налагоджувати стосунки між різними складовими фінансового світу – не

обійтись. Багато компаній вже починають

замислюватися над його створенням. Проте тут існує багато неузгодженостей, які потрібно

владнати як на рівні фінансового комьюніті, так і з боку регулятивних органів.

І тут ще багато роботи: треба встановити стандарти і

протоколи взаємодії між банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами

та іншими фінансовими сервісами, забезпечити їх координацію для узгодження

технічних і регуляторних вимог. Потрібно підтримувати ініціативи

fintech-компаній і стимулювати їх для створення комплексних фінансових

продуктів. І навіть проводити інформаційну кампанію для підвищення довіри

користувачів до Open Banking і агрегації даних.

Прикладом вдалого запровадження агрегаторів стала Велика

Британія - піонер Open Banking у світі. При чому справжній прорив технології там

стався не коли банки відкрили рахунки, а коли в країні запрацювали агрегатори. Такі

платформи, як TrueLayer, Plaid та Yapily побудували єдині хаби, які підключають

сотні фінансових інституцій і віддають бізнесу стандартизований набір даних. У результаті

fintech-додатки керування фінансами (PFM) отримали масове поширення. Хаби

перетворили розрізнені рахунки на цілісну фінансову картину, знизили бар’єр для

fintech‑інновацій, створили основу для Open Finance майбутнього — з рахунками,

інвестиціями, страховками та криптоактивами в одному середовищі.

Але у нас в Україні – своя історія. Коли я думаю про

перспективи Open Finance в Україні, то в першу чергу приходить у голову не те,

що ця парадигма допоможе українцям краще обліковувати криптоактиви (у нас

власників цих активів не так багато). А те, що ці технології дозволять нам нарешті

позбутися вічного головного болю – складнощів з оплатою комунальних платежів

різним постачальникам послуг. При чому у фінансовому застосунку майбутнього

може бути не лише заборгованість/переплата, скажімо, за спожиту електрику, – там

можна буде обліковувати показання лічильника та слідкувати за тарифами, які можуть

бути різними у різну частину доби. Проте для того, щоб це реалізувати в нашій

країні, потрібні хаби-агрегатори Open Banking – важлива передумова для того,

щоб світове фінансове майбутнє не оминуло Україну. Чим швидше ми їх створимо –

тим швидше це майбутнє наступить.