Газовий ресурс для «вугільного ділка» РФ: поплічник окупантів Дмитро Коваленко розширює свою імперію на стратегічних надрах України

Попри офіційну заборону та заклики влади до повної відмови від співпраці з країною-агресором, у Львівській області зафіксовано факти, що вказують на продовження економічних зв’язків із РФ. Ситуація набуває резонансу на тлі триваючої вже п’ятий рік повномасштабної війни.

Контроль над Майницьким газовим родовищем отримав бізнесмен Дмитро Коваленко — людина, чиє ім’я в останні роки неодноразово спливало в публікаціях про торгівлю російським вугіллям і роботу зі структурами, пов’язаними з окупованими територіями Донбасу.

Угоди з газовим родовищем слід розуміти, що йдеться далеко не про пересічний актив — Майницьке родовище у Львівській області вважається одним із найперспективніших газових проєктів регіону. Ліцензією на видобуток володіє ТОВ «Навігатор Майницьке» (ІПН 44072781), ліцензія діє до 2036 року, а потенційні ресурси оцінюються в сотні мільйонів кубометрів газу. Тепер цей актив опинився під контролем структур, пов’язаних із родиною Дмитра Коваленка.Заплутана історія з ліцензією та корпоративними правами

Історія з газом почалася задовго до появи Коваленка. Майницьке родовище було об’єктом тривалої корпоративної війни між колишніми власниками ліцензії та структурами інвестиційного банкіра Ігоря Мазепи. У 2021 році власника ліцензії на видобуток газу на родовищі, ТОВ «Навігатор Майницьке», придбали компанії, пов’язані з Concorde Capital.

Пізніше сторони обмінялися взаємними звинуваченнями: покупці заявляли про проблеми із заявленими запасами газу, продавці звинувачували інвесторів у небажанні виконувати фінансові зобов’язання. У нафтогазовому середовищі кілька років циркулювали розмови, що Майницьке родовище стало прикладом завищеної оцінки запасів перед продажем. Публічно це не доведено, тому говорити про шахрайство як про факт підстав немає. Однак саме така версія активно обговорювалася після конфлікту між Мазепою та продавцями.

Конфлікт супроводжувався судами, кримінальними провадженнями та публічними заявами. Однак на початку 2025 року конфлікт несподівано завершився мировою угодою. Після цього на сцені з’явився новий гравець — компанія Afki Investments Ltd., яка отримала контроль над 83,7% ТОВ «Навігатор Майницьке», якому належить ліцензія на розробку родовища. Кінцевим бенефіціаром структури є Дмитро Коваленко.

Формально все виглядає законно — Дмитро Коваленко не отримав від держави право на видобуток газу, він усього лише купив компанію, що володіє цим правом. Тобто ліцензію особисто Дмитру Коваленку ніхто не видавав. Але видобувати газ він все-таки зможе. І якщо уважно простежити все, що з цим фактом пов’язане, виникають вкрай неприємні питання.

Спецдозвіл ¹ 4769, який діє до 2036 року, на Майницьку площу було видано у 2016 році компанії ТОВ «Навігатор Комплект». Пізніше, у грудні 2020 року, спецдозвіл переоформили на окрему юридичну особу — ТОВ «Навігатор Майницьке».

Хронологія виглядає так:

- 2016 рік — Держгеонадра видають спецдозвіл компанії «Навігатор Комплект»

- 14 грудня 2020 року — створюється ТОВ «Навігатор Майницьке»;

- грудень 2020 року — ліцензію переоформлюють на нову юрособу «Навігатор Майницьке»;

- січень 2021 року — структурам Ігоря Мазепи через Sela Energy продають компанію-власницю ліцензії;

- 2025 рік — після багаторічного конфлікту актив повертається групі колишніх власників, а потім контроль отримує структура, пов’язана з Дмитром Коваленком.

Олег Токар — хто це?

ТОВ «Навігатор Комплект» присутнє серед власників ТОВ «Навігатор Майницьке» — йому належить частка у 5%. Бенефіціарним власником ТОВ «Навігатор Комплект» є Олег Йосипович Токар. Саме ця компанія продала «Навігатор Майницьке» структурам Мазепи, а потім отримала актив назад після завершення конфлікту.

Наразі прямих публічних доказів багаторічного партнерства Олега Токаря та Дмитра Коваленка немає, однак із корпоративних змін 2025–2026 років простежується їхнє тісне перетинання навколо газового бізнесу.

Олег Токар є засновником і бенефіціаром компанії «Навігатор Комплект», яка отримала ліцензію на Майницьке родовище ще у 2016 році та згодом створила ТОВ «Навігатор Майницьке», якому й передала ліцензію.

Якщо подивитися зміни структури власників ТОВ «Навігатор Комплект», то виходить страшна плутаниця — вони змінювалися чи не щомісяця. Але впадає в око той факт, що нинішні власники компанії майже в повному складі, включаючи Олега Токаря, були її початковими засновниками, однак у 2021 році з-поміж бенефіціарів вийшли, щоб повернутися у 2025-му.

Одночасно викликає питання запис у реєстрі про те, що з-поміж засновників ТОВ «Навігатор комплект» було видалено засновника ТОВ «Навігатор комплект». Пояснень цьому знайти не вдалося, але факт неспростовний:

Та сама довга лоза присутня і серед бенефіціарів ТОВ «Навігатор Майницьке», причому багато прізвищ перетинаються в обох компаніях. Що це означає — поки не зовсім зрозуміло, але факт наявний.

Що стосується ТОВ «Навігатор комплект», то привертає увагу ще одна деталь — компанія дуже непогано заробляє на тендерах від державної «Укрнафти» — поки тривав конфлікт із Мазепою, Олег Токар отримав від неї майже мільярд гривень.

Що опосередковано підтверджує наполегливі чутки про його глибокі зв’язки в нафтогазовій галузі України.

Afki Investments Ltd: офшор, який може пояснити багато

Саме через офшорну Afki Investments Ltd Дмитро Коваленко став кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Навігатор Майницьке», яке й видобуватиме газ на Майницькому родовищі.

Використання кіпрської компанії саме по собі не є порушенням. Однак подібні структури традиційно використовують для податкового планування, приховування кінцевих інвесторів, міжнародного структурування активів.

Afki Investments Ltd (реєстр. ¹ HE391383, Кіпр) зареєстрована 22 листопада 2018 року. У всіх доступних відкритих виписках директором вказана Georgia Georgiou (Георгія Георгіу), секретарем — Kyriaki Andreou (Кіріакі Андреу). Це типові кіпрські номінальні керівні, які фігурують у сотнях компаній.

З українських реєстрів і публікацій випливає, що Afki Investments отримала, крім контролю над Майницьким газовим родовищем через ТОВ «Навігатор Майницьке», контроль ще над низкою активів, пов’язаних із групою Дмитра Коваленка та його родини, включаючи структури навколо аграрного бізнесу та індустріального парку на Закарпатті.

Підтверджених даних про участь Afki в інших ліцензіях на видобуток газу, нафти чи електроенергетичних проєктах України поки не виявлено. Найімовірніше, компанія виступає холдинговою структурою для інвестицій родини Коваленко, а не самостійним оператором енергетичних проєктів.

Найцікавіший факт не в самій Afki, а в тому, що компанія була створена ще у 2018 році, але довгий час практично не фігурувала публічно. А потім раптово стала власником стратегічного газового активу на Львівщині, при цьому її корпоративна структура прихована за класичним кіпрським номінальним сервісом.

Неочевидне питання: чому держава відмовилася від ділянки?

Окремо слід було б розслідувати історію самого родовища. Майницьке родовище є частиною більшої газоносної структури, яку раніше вивчало державне «Укргазвидобування». Пізніше державна компанія від цієї ділянки відмовилася.

Тут теж виникають питання. Чому державний гравець не побачив комерційної перспективи? Які саме запаси вважалися підтвердженими на момент відмови? Що змінилося після переходу ділянки в приватні руки? Наскільки відрізняються державні та приватні оцінки запасів? Чому родовище було передано в розробку саме компанії Олега Токаря? Чи були інші претенденти, чи був конкурс?

Питань дуже багато, але якщо з’ясується, що держава відмовилася від активу зі значним потенціалом, то це вже окремий сюжет про розпорядження надрами.

Центр конструкції — Дмитро Коваленко

Зв’язка навколо Майницького родовища вибудовується в досить чіткий ланцюжок — від походження капіталу до отримання контролю над українськими надрами.

У центрі конструкції — Дмитро Коваленко, чиє ім’я в останні роки регулярно фігурує в публікаціях про міжнародну торгівлю сировиною. Його бізнес-імперія будується через офшорні структури, ключовою з яких виступає кіпрська Afki Investments Ltd. Саме через цю компанію консолідуються частки в українських активах — від аграрного сектору до газовидобутку.

Наступна ланка — швейцарська Adelon AG. Ця компанія, за даними низки розслідувань, була одним із ключових операторів у ланцюжку постачання вугілля, включаючи угоди з російськими виробниками та, за твердженнями журналістів, операції з сировиною, що походить з окупованих територій Донбасу. Попри публічні спростування, Adelon AG залишається найбільш токсичним елементом усієї структури.

Саме через вугільні операції формується основний фінансовий ресурс групи. Потоки коштів, що проходять через міжнародні трейдингові схеми, створюють базу для подальших інвестицій. Далі ці гроші починають «перекладатися» в більш стійкі та стратегічні активи всередині України.

Одним із таких активів стає Майницьке газове родовище. Після корпоративного конфлікту за участю структур Ігоря Мазепи актив повертається колишнім власникам, а потім переходить під контроль Afki Investments, пов’язаної з родиною Коваленка. Таким чином, відбувається класична трансформація: гроші, зароблені на сировинному трейдингу, конвертуються в ліцензії на видобуток українського газу.

Окрема ланка — роль Олега Токаря та колишніх власників ліцензії. Саме їхні структури спочатку отримали спецдозвіл на родовище ще у 2016 році, потім продали актив, а після конфлікту повернули його назад. Фактично вони виступають як точка входу та виходу для великих інвесторів, зберігаючи контроль над ліцензією в критичні моменти.

У підсумку формується замкнутий ланцюжок: міжнародні вугільні операції → акумулювання капіталу через офшори → захід у стратегічний енергетичний актив → перерозподіл контролю через локальних власників ліцензії.

Ключове питання в цій конструкції — не лише в юридичній чистоті угод, а в походженні коштів та їхній трансформації. Бо саме на цьому етапі вугільний бізнес, пов’язаний із російським ринком, несподівано перетворюється на український газовидобуток. В українському медіапросторі Дмитро Коваленко довгий час залишався фігурою другого плану, хоча контролював активи з багатомільйонним оборотом. Саме такий дисбаланс між масштабом бізнесу та публічністю часто є ознакою того, що за людиною стоїть ширша мережа зв’язків.

Особливо цікаве питання походження капіталу, який дозволив одночасно брати участь в енергетичних, логістичних та міжнародних сировинних проєктах. Виникає закономірне питання: яким чином підприємець, навколо якого роками циркулюють історії про російське вугілля, отримав доступ до українських надр?