Від Грюнвальда до печер Лаври: таємниці канонізації та "індійських легенд" першого великого Острозького

Постать князя Федора Острозького — це точка перетину великої політики Великого князівства Литовського, польських королівських інтересів та глибокої православної традиції. Живучи в епоху дезінтеграції Королівства Руського та становлення Кревської унії, він став «людиною короля» Ягайла, героїчним оборонцем Вільно від тевтонців та впливовим намісником Луцька.

Проте, попри документальні свідчення його військової звитяги, біографія князя залишається оповитою «мікроміфологією»: від гіпотез про участь у гуситських війнах до суперечок навколо дати його смерті. У цьому дослідженні для видання РІСУ Петро Кралюк розглядає складний шлях Федора Острозького: як він зумів зберегти родові володіння під тиском авторитарного Вітовта, чому підтримував домініканський орден і як зрештою обрав шлях аскези під іменем Феодосія у Києво-Печерській лаврі. Це розповідь про те, як реальний войовник XIV століття став канонізованим святим у XVII-му завдяки зусиллям Петра Могили, і як його культ використовувався різними конфесіями та ідеологіями — від Російської імперії до сучасної незалежної України.

Про князя Федора Острозького відомо не так уже й багато. Ми не знаємо, коли він народився. Існує думка, що це сталося наприкінці 50-их років XIV ст. [1] Але то гіпотетичне припущення, яке не має ніяких документальних підтверджень.

Виходячи з документів, які стосуються кінця XIV й початку XV століть, Федір у той час фігурував на загальнодержавному рівні у Польському королівстві та Великому князівстві Литовському й Руському. Отже, на той час він був зрілою людиною. Йому могло бути від двадцяти до сорока років. Вказана ймовірна дата народження цього князя виходить із «середнього показника» – мовляв, Федору на 80-90-і роки XIV ст. могло бути десь за тридцять, а на початку XV ст. – уже за сорок.

Так само не відомо, коли помер Федір Острозький. Причому маємо тут значний різнобій. Одні автори схильні вважати, що сталося це невдовзі після документальної згадки про нього в 1403 р. – десь у 1410 чи 1411 роках. Інші ж ладні значно продовжити життя князя й датують його смерть кінцем 30-их чи навіть 40-ми роками XV ст. [2] Ці міркування про кончину Федора Острозького базуються, як правило, на доволі опосередкованих свідченнях або на міркуваннях істориків, що «так могло бути». При цьому вони схильні приписувати князю різноманітні діяння, які не підтверджуються документально. В даному випадку маємо справу з такою собі біографічною «мікроміфологією», котра все ж має «ментальні підстави». Річ у тому, що Федір став однією зі знакових, символічних фігур Дому Острозьких. І тому закономірно, що історики намагаються «домислити» діяння цього князя, приписати йому таке, що виходило б із «їхнього бачення».

Якщо відкинути різного роду гіпотези про Федора Острозького, то маємо не так багато документально підтвердженої інформації про нього й вона стосується 80-90-их років XІV ст. та перших років XV ст.