Хто є хто в українському вертепі: походження, герої та структура

 Вертеп – це одна із найстаріших культурних українських традиції, яка знову і знову повертається в моменти історичних зламів. Через образи Ірода, Смерті, Чорта, Козака й інших персонажів вертеп говорить про владу й насильство, гріх і покарання, смерть і життя.

Змінюються епохи, однак вертеп залишається актуальним – від XVII століття до сьогодні, пише видання ЗМІСТ.

Про вертеп писали театрознавці, літературознавці, культурологи, однак єдиної думки щодо його походження не існує. Про те, яким був вертеп раніше, які головні герої побутують у дійстві з року в рік розповіла кандидатка філологічних наук, старша викладачка кафедри літературознавства імені Володимира Моренця Києво-Могилянської академії Наталія Пелешенко.

Наталія Пелешенко

Походження вертепу

Попри відсутність єдиної думки щодо виникнення вертепу, Наталія Пелешко переконана, що вертеп – це потужне українське явище, своєрідний національний архетип, до якого ми повертаємося. Вертеп існує одночасно у двох вимірах. З одного боку, як етнографічна традиція, яку намагаються відтворювати в «первісних» формах. З іншого – як надзвичайно пластична модель, що легко модернізується в літературі, театрі, кіно й сучасних інтерпретаціях.

Найчастіше появу вертепу пов’язують із XVII–XVIII століттями та бароковою культурою. Одна з версій пояснює його виникнення як «опускання освіченості» в народне середовище. У Києво-Могилянській академії існував шкільний театр: викладачі писали п’єси, студенти ставили їх на свята. Під час вакацій студенти мандрували, заробляючи виставами, і несли цю театральну культуру в маєтки та села. Саме так, за однією з теорій, могла сформуватися вертепна традиція.