"Кого боги зненавиділи, того зробили вчителем". Статуси і статки українського сільського вчительства

Один із давніх освітянських міфів оповідає нам про те, що був час, коли в Україні дуже любили й поважали сільське вчительство. Аж так, що он же й сам Андрій Малишко обезсмертив образ української вчительки поетичним текстом, який став народною піснею…

А скільки чудових текстів про вчителів і вчителювання створили пізніше інші автори! Бачте, про юристів, суддів і стоматологів ніхто нічого подібного не понаписував і не співає, а от про педагогів…Щоправда, чи не першим, хто в нашій літературі написав про вчительську працю, був не Андрій Малишко, а Іван Франко, зазначає видання  у виданні ZN.ua. І герой його комедії «Учитель» (хоча там не в усьому комічні колізії) Омелян Ткач, відповідаючи на пропозицію покинути вчителювання, про свою роботу сказав без зайвої романтизації:

«Покинь учительство? Легко тобі сказати. Та хіба ж я можу се вчинити? Адже я і без хвороби згину, коли покину свою працю. Знаєш, Іване, дало мені се учительство стілько клопотів і гризоти, підкопало моє здоровля, пожерло мій молодий вік, — а проте я чую добре, що зжився з ним, зрісся з ним усіми своїми думками і без нього мусив би згинути, як риба без води».

Але ж це тільки один із двох присутніх у комедії Івана Франка педагогів. Адже в Омеляна був попередник, який працював у селі 15 років. «Робив собі в полі та в городі, воли та свині годував, писарством занимався, а дітей наших до книжки не конопадив».