Чудо, яке міняє світ - Бог дає силу, Україна стоїть

Коли святість життя є втрачена, тоді й нема розуміння смерті. Коли нема відчуття віри у вічність, смерть є провальним тупиком, гапликом, кінцем. Наша культура побудована на вірі у вічність, всі цивілізації вірили у вічність. Це великий здобуток демістифікації, демітологізації від часу раціоналізму, просвітництва, яке нам дуже багато чого дало. 

Борис Ґудзяк — митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США, громадський діяч, провідний науковець у галузі церковної історії, президент Українського католицького університету в інтерв'ю на Еспресо розповів про цінність життя та розуміння смерті, про демократію та свободу, про солідарність з Україною та допомогу українцям

Владико, радий вас бачити й чути.

Вітаю. Слава Ісусу Христу. Дякую всім вам за вашу стійкість на вашому фронті, на вашому блокпосту. 

Слава навіки Богу.

Починається п'ятий рік війни, мені здається, що багато хто з нас сподівалися, що так довго війна не триватиме, але вона продовжується, ворог не змінює своїх намірів. Я думаю, що до вас теж часто звертаються і питаються, як нам бути в наступному році, як витримати ці дуже виснажливі  перегони. Що можете радити, якщо ви берете на себе такий обов'язок? 

Не знаю, чи в мене є такі поради, якими можу ділитися, але  поділюся тим, в чому я стараюся себе самого переконати. Якщо дивитися на війну і її тривалість, я вже якось перестав думати і пробувати що-небудь пророкувати, передбачувати. Я побачив, що з самого початку в багатьох своїх поглядах помилявся, не добачав, не розумів.

Ми молимося багато разів на день. Молимося за кінець цієї війни, за перемогу Божої правди, за зцілення жахливих ран цієї війни, за наших захисників, за журналістів. Я молюся щодня за журналістів, вже більше ніж 20 ваших колег віддали своє життя. Молюся за капеланів, за інфраструктурників, ремонтників, за всіх, хто втратив рідних і майно. 

Хоча ми є далеко, війна є з нами в наш спосіб: постійно проводимо загальну митрополичу збірку на цілу Америку, в кожній парафії є якісь збірки, також і ще є  громадські не церковні збірки, тобто тема війни є з нами завжди. 

Як нас зустрічають американці? Я був в листопаді на єпископській конференції. В американській конференції 271 голосуючих  єпископи, 18 з нас -  східнокатолики, є чотири українські католики. До кого не підійдеш, вони відразу кажуть: "Ми молимося за вас". Тобто навіть ті, які нас бачать, вони бачать війну. І це  добре, що є таке розуміння, солідарність, підтримка. 

Але я, наприклад, не до кінця вірив, що буде велике вторгнення. Я якраз був у Львові в лютому 2022  року, лічені дні перед великим вторгненням. Я питав різних людей, аналітиків - був сумнів. Весь світ сумнівався, чи Україна взагалі витримає більше, ніж три дні чи три тижні, чи три місяці, в тому всі помилилися.

Я не вірю багатьом політикам, які говорять про мир, бо не можна вимагати від Росії миру і купувати в них газ та нафту,  як це роблять різні європейські країни. Я не говорю про Угорщину, інші теж це роблять. Зараз з Вашингтону є такі хаотичні сигнали, що годі зрозуміти, що це все означає.