Торгівля людьми в обмін на калій: Чи справді Лукашенко готовий до діалогу із Заходом?

 Останні події, зокрема несподіване звільнення Марії Колесникової та ще понад сотні політв’язнів, яке відбулося внаслідок домовленостей про зняття санкцій з білоруських добрив, створили ілюзію «відлиги» в Мінську. Проте, що насправді стоїть за цими жестами: гуманізм чи холодний розрахунок диктатора, який намагається вирватися з ізоляції?

Про гібридний шантаж на кордоні з Литвою, реальні «червоні лінії» Заходу та те, чому повна ізоляція Білорусі може зіграти на руку Кремлю, ми поговорили з білоруським політичним аналітиком, екскерівником Кабінету представників Світлани Тихановської Валерієм Ковалевським.

Голова кабінету представників Тихановської Валерій Ковалевський

— Почнемо з напруги на кордоні з Литвою. Що це: підготовка до ескалації чи спроба привернути увагу?

— Поведінка Лукашенка виглядає безвідповідальною і відверто конфронтаційною. Тут можливі три сценарії. Перший — це прямий наказ Кремля створювати напругу через гібридні атаки. Другий, менш ймовірний для поліцейської держави, — режим втрачає контроль над контрабандистами. Третій — це свідоме «викручування рук» Вільнюсу.

Очевидно, що тактична мета Мінська — змусити Литву сісти за стіл переговорів. Лукашенко хоче вирішувати проблеми, які сам і створив, але на своїх умовах, головна з яких — руйнування політичної ізоляції. Литва на цей шантаж не піддається, обмежуючись технічними консультаціями прикордонників.

Водночас, такі переговори теоретично могли б стати майданчиком для обговорення ширших питань нацбезпеки Литви, включно зі звільненням політв’язнів та припиненням репресій. Адже внутрішня криза в Білорусі вже давно стала проблемою її сусідів.

Про «червоні лінії» та обережність США

— Де проходять реальні «червоні лінії» для США та ЄС у відносинах з режимом Лукашенка?

— Для Заходу критично важливим є одне: неучасть білоруської армії у війні проти України. Це спільний знаменник і для Брюсселя, і для Вашингтона. Але залишається відкритим питання: а що вони зроблять, якщо цю лінію буде перетнуто? За останні п’ять років ми побачили, що важелі реального впливу на Лукашенка у Заходу досить обмежені.

Варто зауважити важливий нюанс: представники США під час непублічних контактів давали зрозуміти, що не ставлять собі за мету відірвати Білорусь від Російської Федерації. Захід поводиться вкрай обережно, щоб не спровокувати Кремль, і фокусується на точкових питаннях, насамперед — на звільненні в’язнів.

Про «гуманітарну торгівлю» політв'язнями

— Мінськ останнім часом демонструє готовність відпускати людей. Це реальні кроки чи гра на публіку, зокрема на нову адміністрацію Трампа?

— Мінськ декларує готовність, але виставляє цінник: припинення ізоляції, зняття санкцій, фактичне визнання легітимності режиму.

За півтора року звільнено понад 400 людей. Багато з них вийшли завдяки так званій «гуманітарній дипломатії» за участі США, України та Ватикану. Євросоюз поки що тримається осторонь цього процесу. Лукашенко намагається продати цей процес як готовність до діалогу, але є великі сумніви, що він готовий вирішувати системні проблеми — репресії та гуманітарну катастрофу. Ризик у тому, що це перетвориться на процес заради процесу, де диктатор торгує заручниками, не змінюючи суті режиму.

Загроза війни та «ядерний» аргумент

— Чи є вірогідність, що наступного року білоруська армія відкрито вступить у війну проти України?

— Вже понад три роки активних бойових дій з території Білорусі не ведеться. Головна причина — страх Лукашенка дестабілізувати ситуацію всередині країни. Білоруське суспільство категорично проти війни.

Однак Кремль і Мінськ системно готують фундамент для можливого втягнення: розміщення ядерної зброї, оновлення військової доктрини, поява систем на кшталт «Орєшніка». На мій погляд, сьогодні більш актуальною загрозою є не танкові клини з півночі, а гібридні атаки та використання повітряного простору Білорусі для ударів по Україні та провокацій проти Європи.

Чому номенклатура не бунтує

— Чи здатні білоруські чиновники саботувати злочинні накази, чи система повністю монолітна?

— За п’ять років кризи ми не побачили розколу еліт. Навпаки, відбулася їхня консолідація навколо Лукашенка на ґрунті страху та безвиході. Білорусь рухається до тоталітаризму, де контроль спецслужб є абсолютним.

Чиновники бачать, що стратегія тиску Заходу зайшла в глухий кут. Санкції не призвели до зміни режиму, війна в Україні триває, і Росія виглядає в їхніх очах силою, яка нікуди не дінеться. Тому очікувати «бунту на кораблі» в нинішніх умовах не варто.

Пастка ізоляції

— Якщо діалог провалиться і Захід знову побудує «стіну», якими будуть наслідки?

— Це найгірший сценарій для білоруської державності. Повна ізоляція призведе до остаточного поглинання Білорусі Росією. За останні роки Москва колосально посилила свій контроль над Мінськом. Відхід Заходу звільнив простір не лише для РФ, а й для Китаю та Ірану.

Сьогодні інтереси Європи та США в Білорусі майже не представлені. Демократичні сили втратили важелі впливу всередині країни і повністю залежать від іноземних партнерів.

Як би цинічно це не звучало, але Заходу критично важливо відновлювати присутність у Білорусі. Не заради Лукашенка, а заради тисяч політв’язнів, які залишаються в тюрмах, і заради залишків незалежності країни. Якщо ми залишимо Білорусь сам на сам з Кремлем, ми остаточно втратимо її як європейську державу.

—

Валентин Деменко для «Аргумент»

В тему: 

На встречу с Чаушеску? Стоит ли сравнивать Беларусь с Польшей и Румынией 80-х

«Хапун»

Показательная бойня. Почему в Беларуси больше нет законной власти

Как казнят диктаторов

Пробуждение Беларуси

Лукашенко проігнорував запит України та віддав бойовиків Путіну

МЗС України обурене звинуваченнями влади Білорусі в дестабілізації ситуації

Білоруси відчувають себе втричі ближчими до українців, ніж до росіян.