Свято порожнечі під переляк російського фюрера: як Путін апропріював чужу перемогу для власної поразки

 Атмосфера страхів і чуток, безглузді приготування та розпорядження напередодні цьогорічного 9 травня складають загальну картину та загальне відчуття: мало хто може й хоче розділити з Володимиром Путіним це свято, яке давно було ним апропрійоване та освоєне як день його особистого політичного тріумфу.

Побоювання щодо українських дронових атак викривають вразливість головного героя святкових заходів, а бронетранспортери на в’їзді до Москви — відокремленість його столичного лігва від решти країни.

Чотири роки Путін переконував населення, що розпочата ним війна необхідна для зміцнення зони безпеки навколо Росії та відсунення якоїсь невидимої загрози, що нависла над її кордонами. Тепер з’ясовується, що коло безпеки звузилося до його особистого місця перебування і все одно сприймається як ненадійне.

Нові, додаткові заходи безпеки стають визнанням неефективності тих, що були вжиті раніше. І чим більше їх вживається, тим безглуздішими вони виглядають і тим ясніше вказують, що головним предметом побоювань є не те, що знаходиться поза межами периметра безпеки, а те, що знаходиться всередині. І це зовсім не страх перевороту (хоча саме в ньому диктатори субстантивують свої тривоги), а страх перед можливістю політичної поразки.

Справа не в тому, що українські дрони можуть зіпсувати свято, а в тому, що святкувати немає чого, і параноя щодо безпеки покликана якось прикрити чи замаскувати цю порожнечу, натягнувши над нею дисфункціональну антидронову сітку.