“Енерго Восток Антрацит” без шахт, ліцензій і офісу роками продає державі антрацит, видобуток якого в Україні зупинений

Поки Росія методично знищує українську енергосистему, а країна рахує кожну тонну палива, на ринку держзакупівель процвітають структури, саме існування яких суперечить здоровому глузду.

Розслідувачі дослідили діяльність компанії "Енерго Восток Антрацит" та пов’язаних із нею фірм — і отримала картину, яка потребує негайної уваги правоохоронців.

Про це йдеться у сюжеті Дениса Страдецького для "Стопкору".

Антрацит без шахт: анатомія неможливого

Антрацит — найякісніший різновид вугілля, видобуток якого в Україні після 2014 року зосередився виключно на підконтрольній тоді Донбасу території. Після повномасштабного вторгнення 2022 року всі шахти антрациту опинились в окупації. Видобуток на підконтрольній Україні землі — нуль. Це не дискусійне твердження, а задокументований факт, який підтверджують і галузеві експерти, і відкриті реєстри надрокористування.

На цьому тлі компанія з промовистою назвою "Енерго Восток Антрацит" не лише існує, а й перемагає в державних тендерах, постачаючи установам саме антрацит. Зареєстрована на Донеччині, з мізерним статутним капіталом у 5 тисяч гривень, компанія керується сім’єю Сливинських, до неї причетні також брати Брагіни. Серед видів діяльності — не лише посередництво, а й видобуток вугілля. В окремих документах підприємство прямо іменує себе виробником.

Журналісти перевірили це твердження по трьох незалежних державних каналах.

Державна служба геології та надр України повідомила редакції однозначно:

"Згідно з відомостями електронної інформаційної бази даних користування надрами Державного науково-виробничого підприємства "Державний інформаційний геологічний фонд України", спеціальні дозволи на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ВОСТОК АНТРАЦИТ" не видавались".

Держпраця — орган, що видає дозволи на використання техніки та обладнання для видобутку, — підтвердила те саме:

"ТОВ "Енерго Восток Антрацит" за отриманням дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази не зверталося".

Міністерство захисту довкілля також не в курсі існування цього "виробника": матеріали для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля у реєстрі відсутні, висновок не видавався.

Три різні відомства. Три однакові відповіді. Ліцензій немає, дозволів немає, висновків немає. Але вугілля — є.

Офіс, якого не існує

Журналісти виїхали за адресою реєстрації компанії в столиці. У будівлі, де орендують площі десятки організацій, "Енерго Восток Антрацит" не знайшли. Управляюча компанія офісного центру підтвердила: такого орендаря немає.

Телефонний зв’язок із керівником компанії Романом Брагіним все ж вдалося встановити. Закиди щодо відсутності дозволів він відкинув і попросив надіслати офіційний запит. Коли редакція надіслала відповіді державних установ, компанія у відповідь попросила надати докази — і замовкла. Відповіді на запит досі немає.

Тендери, черга та мережа "своїх"

Попри все вищезазначене, "Енерго Восток Антрацит" продовжує брати участь і перемагати в державних закупівлях. В одному з аукціонів на Prozorro компанія зобов’язалась поставити 8 тонн антрациту за ціною 2,75 грн за тонну — цифра, що сама по собі потребує пояснень.

За вугіллям "Енерго Восток Антрацит" вишикувалась ціла черга посередників. Серед них — ТОВ "Ресурси Батьківщини", ТОВ "ЗахідМаркет", ТОВ "Гірничий ресурс" та ТОВ "Постач форм". Аналіз корпоративних звʼязків виявив спільного знаменника: Олександра Сосюру.

Схема власності виглядає так. Засновником "Енерго Восток Антрацит" та ТОВ "Промтопресурс" є Брагін Руслан Рашідович — у цих же структурах фігурує і Сосюра. Керівником "Ресурсів Батьківщини" та "Промтопресурсу" одночасно є Стайловська Вероніка Михайлівна. Керівником "ЗахідМаркету" є Глухов Сергій Володимирович — той самий, хто раніше керував "Енерго Восток Антрацит". Коло замкнулося.

Логіку роботи схеми описують вітчизняні медіа:

"Головна тактика дій Сосюри О.В. — надати такі ціни, які унеможливлюють конкуренцію. При цьому, ціна на товар не відповідає ринковій та навіть здоровому глузду, оскільки бувають випадки декларування ціни по 100 грн. на 1 тонну вугілля. Звісно, що за таку вартість ніхто не планує постачати вугілля, а далі — розірвання укладеного договору або сплата мізерних штрафних санкцій. Це зумовлює затримки із постачання твердого палива під час опалювального сезону".

Або ж варіант другий: вугілля таки постачається, але заробіток — на маржі між ціною "виробника" і реальною ринковою вартістю.

Лікарні, школи, поліклініки: хто постраждав

Конкретні наслідки діяльності мережі вже задокументовані.

"ЗахідМаркет" виграв тендер на постачання вугілля до лікарні за ціною 250 гривень за тонну. Відтак наступного дня після підписання основного договору з відділом освіти було укладено додаткову угоду з переглядом цін: одні марки вугілля подорожчали, ціна інших впала до 100 гривень за тонну. Документального підтвердження ринкових коливань замовник так і не отримав.

Аналогічна ситуація — у Тишківці на Кіровоградщині: після підписання договору ціни раптово "закоригували" під розмиту аргументацію про коливання ринку. "ЗахідМаркет" також намагався постачати вугілля Гайворонській поліклініці по 250 гривень за тонну — 21 березня договір скасував сам замовник через невиконання умов.

ТОВ "Ресурси Батьківщини" відзначилась на Волині: Хворостівський ліцей отримав вугілля, що не відповідало вимогам тендеру. Директор закладу підтвердив редакції: паливо погано горіло, зараз тривають судові розгляди, слідство встановлює розмір збитків.

Ротація вивісок як метод виживання

Особливу увагу привертає поява на ринку ТОВ "Постач форм" — формально нової компанії, яку низка видань пов’язує з орбітою Сосюри-Брагіна. Саме на цю закономірність звертають увагу дослідники ринку:

"Ключовою ознакою залишається не конкретна назва компанії, а повторюваність поведінки: ідентичні пакети документів, використання тих самих "виробників", синхронні дії під час тендерів. Саме така постійна ротація — від вже відомих фігурантів до нових, формально "чистих" компаній — дозволяє групі зберігати присутність у бюджетному сегменті, уникаючи прямих наслідків попередніх розслідувань".

Решта компаній-фігуранток зареєстровані в Києві, однак за адресами реєстрацій — виключно житлові комплекси. Запити на електронну пошту залишились без відповіді.

Контекст: система на межі, поки схеми квітнуть

Щоб зрозуміти, наскільки циніч­ною є ця схема на тлі реалій, — кілька цифр. Експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев пояснює: теплові потужності залишаються критичними для балансування системи, а якість вугілля при тривалому зберіганні суттєво погіршується. Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець зазначає: якщо у 2023 році на підтримку вугільної галузі з держбюджету планувалося майже 2 мільярди гривень, то вже у 2024-му — лише 200 мільйонів. Паралельно, за словами Рябцева, минулорічний рекорд із запасів вугілля обернувся проблемою: паливо псувалося на складах. Система вразлива з усіх боків.

І поки держава намацує баланс між "зеленим" переходом і реальними потребами воєнної зими, компанії без шахт, без дозволів і без офісів продовжують перемагати в тендерах, які фінансуються з бюджету — тобто з кишень платників податків.