Лук'янов Дмитро Васильович

Заступник Голови ВРП, а один місяць на початку 2025-го — і в.о. голови. Той рідкісний випадок, коли в раду суддівської доброчесності заходять не із зали суду, а прямо з університетської кафедри.

Правознавець, доктор юрнаук, професор, член-кореспондент НАПрН. Народився 1975-го в місті Горький — нині Нижній Новгород, РФ (так, географія іноді додає пікантності — хоч це й радянські часи). Закінчив харківську юракадемію з відзнакою й зробив академічну кар'єру в НЮУ ім. Ярослава Мудрого. У серпні 2022-го з'їзд юрвишів заводить його у ВРП, а в лютому 2023-го він уже заступник голови. Книжки, редколегії, регалії — усе солідно. Питання радше в тому, хто саме його туди завів.

Учень, протеже і трохи «кругової поруки»

Ще на етапі висування DEJURE, ЦПК та Автомайдан мали суттєві питання до доброчесності Лук'янова. Його називають протеже Олександра Петришина (голови НАПрН) — того самого, кого Лук'янов, за даними журналістів, перед тим просував у судді КСУ. Обмін люб'язностями? А вже у ВРП історія переграється в родинному форматі: дружина Лук'янова Ганна Пономарьова виграла конкурс до Північного апеляційного госпсуду — тоді, коли її чоловік засідає в органі, який ці конкурси й курує. Збіг, ясна річ. До того ж його прізвище — серед шести членів ВРП, які проголосували за призначення судді Раімова, довкола якого журналісти розкручували сюжет із «російським слідом». Офіційних підозр чи проваджень проти самого Лук'янова у відкритих джерелах нема — але запах клановості тут відчутний навіть крізь академічні регалії.