Гончаренко змусив Зеленського заговорити про мир і переговори? 3 жовтня я опублікував свій мирний план. Я запропонував...

Гончаренко змусив Зеленського заговорити про мир і переговори?

3 жовтня я опублікував свій мирний план.

Я запропонував почати ДОМОВЛЯТИСЯ з Росією за різними напрямками: на морі, у повітрі, в енергетиці. Рухатися маленькими кроками, досягаючи конкретних домовленостей, які зрештою можуть привести до глобального припинення війни.

Чому?

Тому що ми більше не можемо безкінечно платити життями наших людей і дітей. Втрачати інфраструктуру, енергетику, руйнувати власну країну.

Я запропонував шукати вихід через конкретні домовленості.

І що я почув у відповідь?

Зрадник. Агент. Колаборант.

Мене звинувачували в тому, що я взагалі наважився говорити про переговори.

А тепер подивімося, про що говорить сам Зеленський.

4 жовтня - нові переговори за участі України, США та Росії.

13 жовтня - Україна готова до зустрічей, обговорює енергетичне припинення вогню та пропонує наступні переговори.

21 жовтня - Зеленський підтримує поновлення тристоронніх зустрічей. І заявляє про готовність погодитися на мирну угоду, яка заморозить фронт «як є зараз».

25 жовтня - серед цілей тристоронніх перемовин називають енергетичне перемир’я або припинення вогню в Чорному морі.

То що змінилося?

Коли про переговори говорив Гончаренко - це зрада. А коли про переговори говорить Зеленський?

То чиїм агентом тоді став Зеленський?

А тепер про результати.

Якщо точкові домовленості справді допомагають повертати людей, проводити евакуації, зменшувати обстріли та рятувати життя - ТО ТРЕБА РУХАТИСЬ ДАЛІ.

Бо наша мета - ЗБЕРЕГТИ ЛЮДЕЙ І КРАЇНУ!

Можна скільки завгодно говорити про нашу «потужність». Але коли на 5 році війни ми досі не змогли зробити свою балістику. Коли друзі президента накрали всюди. То який сценарій? Чекати? Чого? Коли вже не буде чого і кого рятувати?

Ще раз. Переговори - це не капітуляція. А прагнення зберегти життя - не зрада.

Виявляється, говорити про мир усе-таки на часі.