#думки_вголос 🧐
А мені наснилася совість…
Раніше я вже писав про дивовижні державні пріоритети 👉 https://t.me/mosiychuk72/54861
… поки громади по всій Україні зіткнулися із затримками казначейських платежів на близько 20 мільярдів гривень і не можуть нормально оплачувати електроенергію, паливо для генераторів та підготовку до зими, фінансування «Тисячовесни» з бюджетом у 4 мільярди гривень ніхто зупиняти не збирається. На фільми, серіали, шоу та ролики гроші знаходяться.
І ось, знаєте, скажем так, мені наснився дивовижний сон…
Нібито українські режисери, продюсери, співаки, актори та інші представники творчої еліти, які перемогли у «Тисячовесні», раптом оголосили загальнонаціональний челендж…
На знак солідарності з українцями, які сидять без світла, тепла та води - вони добровільно тимчасово відмовляються від бюджетного фінансування своїх проектів!
І закликають спрямувати ці мільярди на генератори, пальне, підтримку громад та відновлення критичної інфраструктури.
Адже, мовляв, який сенс знімати серіали за десятки мільйонів, якщо українцям не буде на чому їх дивитися? І навіщо шоу, коли в людей удома вже п’ятий рік триває справжнє шоу на виживання?
Уявляєте? Зірки масово записують відеозвернення: «Нам не потрібні бюджетні мільйони, поки українці мерзнуть у темряві!»
І замість чергових пафосних промов про любов до України - реальний вчинок. Замість красивих слів про єдність - готовність поступитися власними інтересами заради людей.
А потім я прокинувся…
І зрозумів, що це справді був сон. Причому, судячи з усього, із жанру наукової фантастики.
Бо закликати українців триматися, донатити, терпіти й гуртуватися - це одне. А от самим добровільно відмовитися від бюджетних мільйонів заради тих самих українців - це вже, мабуть, занадто високий рівень патріотизму…
Схоже, до такого наше суспільство, а особливо частина його творчої еліти, ще не доросло.
Хоча, можливо, я помиляюся? Можливо, хтось із переможців «Тисячовесни» таки започаткує подібний челендж?..
А поки маємо стару добру українську реальність: народ має жертвувати заради держави, а от пожертвувати бюджетними мільйонами заради народу - це вже фантастика.
І найсумніше, що навіть совість у цій історії, скажем так, мені лише наснилася…