Назад
Повністю підтримую обурення Олександра Ковальчука тим, що «міжнародні лобісти знову зламали Раду».
Ці кляті лобісти постійно щось ламають, а безвольний парламент, як мала дитина, все ніяк не покаже їм зуби. Так виходить?
Чи все трішки інакше?
Думаю, таки інакше.
Підставою для обурення Ковальчука став провал голосування за його законопроєкт 14245, яким хотіли зобов’язати виробників сигарет в Україні купувати місцевий тютюн.
Запакували це в «підтримку фермерів» та боротьбу з нелегальними посівами.
Детально цю тему я розписував тут.
З цифрами та позиціями сторін.
Повторю лише, що спроба провести цю тему Ковальчуком - це третій підхід.
Перший законопроєкт був авторства Давида Арахамії, але його навіть не внесли до зали.
Другу спробу робив Мар’ян Заблоцький, але голосів не вистачило.
І третій підхід також виявився невдалим.
Тема непрохідна. Заспокойтеся.
Все як в анекдоті:
- Тату, а хто така вперта людина?
- Це та людина, синочку, яка продовжує намагатися, навіть коли всім іншим уже все зрозуміло.
Але чому ж така важлива тема не пройшла?
Ковальчук вважає, що це все спротив тютюнових корпорацій. Але це не так.
По-перше.
І Арахамію, і самого Заблоцького вважають лобістами тютюнової індустрії.
Як може бути так, що тютюновики збивають законопроєкти, які намагаються протягнути їхні головні голоси в Раді?
Так не працює.
Якщо це якісь інші лобісти, то нехай Олександр Володимирович назве ці прізвища.
По-друге.
Я був на одній із зустрічей цього законопроєкту, де було чітко видно, що міжнародні виробники, звісно, не в захваті від цієї ідеї, але приймуть ті правила, які визначить закон.
Сприяти вони не будуть, але й чинити опір, як у питаннях акцизів, теж не збираються.
По-третє.
І тут якраз про акцизи, на прикладі яких сила тютюнових лобістів у Раді давно перебільшена.
За останні роки Україна вибилася у лідери антитютюнового законодавства.
Ми вирівняли ставки акцизу на сигарети та ТВЕНи, заборонили ароматизовані добавки, ввели жорсткі стандарти пачок із попереджувальними картинками та написами.
І щодо всіх цих тем тютюнова індустрія дійсно чинила потужний опір. Але Рада знайшла і сили, і ресурси його подолати та проголосуватиці стандарти.
Тут варто додати, що ці ніші тепер зайняли вейпи, проти яких боротьба поки не дуже вдається, але це інша історія.
Так ось.
Виходить, що проблема нестачі голосів (тричі) під законопроєкт Ковальчука не в міжнародних лобістах?
Можливо, навпаки.
Прикриваючись турботою про фермерів, свої інтереси просувають інші лобісти.
А саме - постачальники нелегального тютюну для сірої індустрії.
Легалізуємо вирощування тютюну, зобов’яжемо фабрики щось там купувати, але під потреби ринку умовно в 10 тонн будемо вирощувати у 10–20 разів більше та постачати надлишки нелегальним фабрикам.
Але ніхто нам нічого не зробить, бо ми ж легальний виробник.
І це не фантазія.
Для України, на жаль, це дуже типова модель.
Подивіться, що відбувається з виробництвом біоетанолу.
Обсяги його реального виробництва в рази більші, ніж потреби легального ринку всередині країни та експортні можливості. Куди він іде, я теж розбирав. П’ять мільярдів втрат бюджету.
Подивіться на формат легалізації бурштину. Дали «жулікам» право за копійки брати ліцензії на дослідження ділянок, а вони там промислово миють камінь - і все в рамках закону.
І знову маємо лише втрати.
Так буде і з тютюном.
Тим більше, що в кулуарах парламенту всі знають: під цей закон один з аграрних нардепів з Хмельниччини уже засіяв поля тютюном.
В умовах ускладнення імпорту тютюну з третіх країн для нелегальних виробництв, коли митниця та податкова активно цим займаються, попит на внутрішню сировину зростає.
Нелегали й хочуть переключитися на неї.
Так може провал голосування таки пов’язаний не з міжнародними лобістами, а з внутрішніми?
Більш того, ця тема непрохідна і з точки зору міжнародного законодавства та міжнародних зобов’язань України.
Почитайте матеріали «Економічної правди» та заяви ГО «Життя».
Звісно, стратегічно було б добре, якби ми не імпортували тютюн, а використовували свій.
Але тут, схоже, зовсім інша мета.
