Назад
ВРП вийшла з довгою заявою щодо ситуації із нападом на суддю Людмилу Слюсар у Дніпрі.
Текст тут.
У заяві наведені інші випадки нападу на суддів.
Однак, всі вони датуються періодами до повномасштабного вторгнення.
Тож в заяві ВРП присутній серйозний парадокс: всі випадки, окрім судді Слюсар, не стосуються воєнного часу. Але саме з формулюванням «на час війни» спочатку РСУ, а тепер і ВРП вимагає закриття інформації щодо суддів.
По-перше, ніякої чутливої інформації щодо суддів і так немає у відкритому доступі. А якщо щодо окремих суддів така інформація є, то це наслідок незаконних дій якихось субʼєктів.
По-друге, суддя Слюсар - перший випадок нападу на суддю, який стався на пʼятому році війни. І ще незрозуміло, чи напад повʼязаний з професійною діяльністю, чи з якимись іншими особистими причинами.
По-третє, якщо злочинці ухвалять рішення фізично впливати на суддю, це може статися, де завгодно: як біля будинку, так і біля будівлі суду.
Тож на перший план має виходити забезпечення особистої безпеки при розгляді резонансних справ, а не закриття і так закритої інформації.
Тому це саме той випадок, коли неправильно ідентифікована проблема призводить до дій, які скоріше зашкодять судовій владі, ніж допоможуть.
По-четверте, в державі, особливо під час війни, безліч більш небезпечних професій.
Ледь не щотижня гинуть енергетики, працівники ДСНС чи Укрзалізниці, поліцейські чи лікарі, які приїжджають на місце ракетної чи дротової атаки. Від ударів рф гинуть працівники Нової пошти чи інших великих логістичних компаній.
Ніхто з цих структур не вимагає закриття всієї інформації про співробітників чи щось подібне.
Наголосимо ще раз, напад стався не в кабінеті судді або не під час судового засідання. Дуже передчасно робити висновки про цей напад, тим більше на його підставі вимагати якихось дій держави щодо всіх суддів.
Вважаємо подібні вимоги РСУ та ВРП серйозною помилкою, яка вдарить по всьому суддівському корпусу.
