Назад
Днями завершився референдум щодо судової реформи в Італії, який цілком можна охарактеризувати як пастку вибору.
Поки що не порівнюючи судові реформи України та Італії по суті, розберемося з питанням «по формі».
Отже, Італія за пʼять років провела два провальні референдуми по судовій реформі.
Референдум 2022 року провалився через явку. Мало прийти не менше 50%, а прийшло 20%.
Тобто італійці просто вирішили, що реформа судів їх не цікавить. Хоча ті 20%, які прийшли, реформу підтримали.
В 2026 році все навпаки: явка суттєво вище 59%. А от підтримка реформи лише на рівні 46%.
І хоча юридично цього недостатньо для її проведення, те, що участь в референдумі взяли 3/5 дорослого дієздатного населення, майже половина з яких визнає необхідність реформи, багато про що говорить.
Тобто уряд, який адвокатує реформу, точно стрибнув через голову, якщо розкачав явку до майже 60% в питаннях, максимально далеких від щоденного життя звичайних громадян.
Тепер декілька слів по суті, бо саме від них залежить провал голосування за реформу:
Впевнені, що питання поділу єдиного органу для суддів та прокурорів на два різні абсолютно нецікаве більшості населення.
А от питання додаткових повноважень політиків щодо суддів, і по суті звуження незалежності суддів (або навіть ризик звуження) виступили одними з головних тригерів не підтримувати реформу.
По цьому головна претензія до італійських судів - це тривалість розгляду справ. А не спільність органу для суддів та прокурорів чи наявність окремого дисциплінарного суду.
Нагадаємо, що в Італії ніхто не працює в темпах Печерського чи Шевченківського судів, тож чекаючи судового рішення цілком можна померти від старості.
Реформа ніяким чином не зачіпала та не вирішувала питання тривалості строків розгляду справ.
Тож італійці просто вирішили, що:
- Реформа ніяк їм не допоможе швидше отримувати рішення в їх справах;
- Політики отримають більше контроля над суддями;
- Інше. Незрозуміле. Зайве. Не морочте голову!
Уявляєте, які би були результати голосування за подібні зміни на референдумі в Україні?
Ми уявляємо: ніякі.
Українці би на референдум з подібними питаннями просто не прийшли.
Щоб пересвідчитися, що ми праві, достатньо подивитися кількість глядачів на Ютуб каналі псевдоактивістів з DEJURE.
А ще краще подивитися результати опитування щодо рівня довіри до ВАКС в 2016-2018 роках (нагадаємо, ВАКСу не довіряло 90% громадян за два-три роки до його створення у 2019 році).
В цьому і полягає пастка вибору на референдумі в Італії та в соціологічних опитуваннях про рівень довіри до судів в Україні.
Якщо людину питати про складні, далекі від неї теми, результат завжди буде негативний.
Але італійці влипли в цей парадокс серйозніше, ніж українці, бо в них тепер просто не буде реформи.
Україна ж продовжить мати низькі показники рівня довіри до судів. Аж допоки не почне щорічно опитувати не лише громадян на виходах з метро чи трамваїв, а насамперед громадян на виходах з судів.
А всіх, хто ігноруватиме реальну картинку та маніпулюватиме свідомістю громадян, притягати до відповідальності.
