Назад
Як Мінюст рятує активи Боголюбова від рішення Лондонського суду
Високий суд Лондона визнав, що Боголюбов разом із Коломойським незаконно привласнили майже $2 млрд ПриватБанку. Загальна сума до сплати — понад $3 млрд. Держава в особі ПриватБанку запустила примусове стягнення через транскордонні механізми. Та поки держава судиться — активи, схоже, зникають.
Грузія і Україна — дві схеми.
Зестафонський феросплавний завод та інші підприємства Georgian Manganese формально заморожені Лондонським судом — але фактичний контроль над операційною діяльністю, за даними джерел, нікуди не подівся. У Грузії місцева влада взяла управління активом у свої руки — на яких умовах і в чиїх інтересах, публічно не повідомляється.
А в Україні — своя схема. 15 червня 2026 року Мінюст розглядатиме скарги осіб із кола Боголюбова з метою виключити його ім'я зі списку бенефіціарів страхової компанії «Інгосстрах». Результат: формально — не власник, фактично — контроль зберігається. Виникає закономірне питання: чи відповідатиме подібний розгляд скарг духу й букві санкційного законодавства — і хто в кінцевому підсумку нестиме відповідальність за прийняті рішення?
Лише у січні 2026 року уряд ухвалив постанову, що адаптує механізм продажу санкційних активів. Активи перебувають під наказом про всесвітній арешт ще з грудня 2017 року — але час грає на боці того, хто ховає, а не того, хто шукає. Що це? Запланований захід окремих чиновників за «відкати» надати час підсанкційним олігархам сховати активи? Чи просто збіг обставин? Питання залишається відкритим.
Україна Online | Підписатись
