Назад
🏦 Своя «поштова» кишеня, або навіщо Смілянському власний банк?
Черговий раунд публічної гільйотини між «Укрпоштою» та Нацбанком вийшов на новий рівень. Ігор Смілянський прямо звинуватив голову НБУ Андрія Пишного у спробі зірвати створення поштового банку та навіть у бажанні звільнити його з посади. За версією керівника пошти, НБУ просто «ставить палиці в колеса» благородній ідеї фінансової інклюзії.
Але давайте знімемо рожеві окуляри про «турботу про бабусь у селах» і подивимося на реальність.
За кулісами красивих гасел про «банк для бідних» стоїть значно прозаїчніша та фінансово вигідніша мета — створення, по суті, найбільшого в країні легалізованого центру для переведення в готівку (обналу) та обслуговування інтересів великих фінансово-промислових груп (ФПГ).
«Укрпошта» — це гігантська мережа з тисячами відділень у найвіддаленіших куточках країни. Забезпечити там реальний, жорсткий фінансовий моніторинг (AML), який зараз НБУ вимагає від комерційних банків, фізично неможливо. Для великих ФПГ та тіньового бізнесу такий «поштовий банк» — це ідеальна «сіра зона», де можна розчиняти мільярди гривень готівки без зайвих питань від комерційних комплаєнс-офіцерів.
Створення такого банку з полегшеними регуляторними вимогами (під приводом тієї самої «інклюзії») — це готовий інструмент для фінансово-промислових груп. Навіщо купувати чи утримувати дорогі комерційні банки, які щодня штормить НБУ за фінмон, якщо можна «зайти» в партнерство або на потоки державного поштового гіганта?
Якщо дозволити пошті створити банк «імені Смілянського» за спецпроцедурою, ми отримаємо величезну чорну діру в фінансовій системі, яку потім доведеться закривати за кошти платників податків. Нинішня істерика та звинувачення на адресу Пишного — це не про захист інтересів селян. Це про ризик втратити контроль над омріяним інструментом, який мав стати головним «кеш-хабом» країни.
