“Свекруха подарувала 100 тисяч доларів”: колегія ВККС повірила судді, яка коштовні придбання пояснила подарунком від родичів
Колегія №2 Вищої кваліфкомісії суддів за підсумками співбесіди визнала суддю Дарницького суду Києва Олена Рудюк такою, що здатна здійснювати правосуддя у Київському апеляційному суді.
Ми звертались до колегії ВККС у складі Людмили Волкової, Романа Кидисюка та Руслана Сидоровича з цілим переліком питань щодо судді, але більшість з них були проігноровані. Або визнані несуттєвими.
Наприклад, у ВККС не побачили нічого поганого в тому, що батьки чоловіка Рудюк вже після 2014 року неодноразово їздили до рф.
📌 І ще про родичів. У 2022 році чоловік судді придбав земельну ділянку у Софіївській Борщагівці під Києвом за 2,12 млн грн та Mitsubishi Outlander за майже 1 млн грн.
Звідки кошти? Родичі подарували. Буквально: чоловік вказав, що отримав подарунок від матері у розмірі 100 тисяч доларів, тобто на той момент - 3,65 млн грн.
При цьому жодного документу про передачу грошей немає. Суддя хоче, щоб всі повірили у це на слово. А ще повірили, що у батьків чоловіка судді справді були ці кошти.
На питання про підтвердження у родичів можливості робити такі подарунки, суддя відповіла, що "вони займаються бізнесом і є відомими у місті бізнесменами", але жодних документів про доходи не надала.
Додамо, що у деклараціях за 2015-2021 роки подарунків такого масштабу не було і близько. А тут раптом з'явились, закриваючи питання про придбання майна на понад 3 млн грн.
📌 Це не все. У 2023 році суддя задекларувала видаток у понад 300 тисяч грн як часткову оплату за Lexus чоловіка, але чомусь не повідомила про зміну майнового стану.
Водночас вказала, що у неї немає порушень, пов’язаних з корупцією. Хоча неподання повідомлення про зміни у майновому стані ставить питання щодо правдивості такого твердження.
Але у Сидоровича і ко, вже традиційно, жодної змістовної перевірки цих тверджень не провели і в підсумку Рудюк має високі шанси отримати посаду судді Київського апеляційного суду.
Схоже, критерій тут простий: якщо дуже хочеться, то все можна назвати "несуттєвим", а те, що незручно перевіряти, просто не перевіряти.