Вулиці столиці розквітли сотнями унікальних орнаментів, але за кожною сорочкою часто стоїть особиста, тривала історія пошуку власної ідентичності. Депутатка Київради Людмила Ковалевська відверто розповіла про своє дитинство у Харкові, де національний одяг колись здавався чимось далеким і незрозумілим. Чому любов до свого коріння неможливо нав’язати силою, як змінилося сприйняття українських традицій на сході та в центрі країни та що відчуває політикиня, крокуючи сучасним травневим Києвом.
Далека культура: чому у дитинстві вишиванка здавалася чужою
Сьогодні нам здається цілком природним, що у травневі дні українські міста майорять вишитими сорочками. Проте ще кілька десятиліть тому ситуація в багатьох регіонах України, особливо на сході, була кардинально іншою. Національні традиції часто залишалися лише на сторінках підручників або на сценах будинків культури, не перетинаючись із реальним повсякденним життям людей.
Своїми щемливими спогадами про цей період поділилася депутатка Київради Людмила Ковалевська. Вона зізналася, що її шлях до усвідомлення українськості не був миттєвим.
«Колись, коли я була маленькою і росла в Харкові, я майже не бачила людей у вишиванках на вулицях. Для мене це було частиною культури, яку я тоді ще не розуміла і не відчувала», — відверто розповіла Людмила Ковалевська у своєму Інстаграмі.
function initInst(){var n=document,t=n.createElement("script");t.src="https://www.instagram.com/embed.js",t.async=!0,t.defer=!0,n.head.appendChild(t),n.removeEventListener("scroll",initInst)}window.innerWidth<760&&window.self===window.top?document.addEventListener("scroll",initInst,{passive:!0,once:!0}):initInst();
Документ: PDF-доказ оригінальної версії новини "«До цього треба дорости серцем»: Людмила Ковалевська розповіла про свій шлях до української вишиванки". Фіксує зміст публікації на момент першого сканування, дату збереження та джерело: Акценти.