Санкції — ніщо. Як російський бізнесмен Костянтин Григоришин заробляє мільйони доларів на постачанні українцям електроенергії

Яку частку української енергетики російський громадянин Костянтин Григоришин тримає під своїм контролем?

Які прибутки отримує росіянин Костянтин Григоришин на продажу електроенергії українцям

Як держава фактично дозволяє Костянтину Григоришину тримати контроль над українською енергетикою

Поки російські окупанти чи не кожного тижня наносять ракетні та дронові удари по об’єктах української енергетичної інфраструктури, суттєва частка цієї інфраструктури через майже чотири роки після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну продовжує контролюватись російським бізнесменом Костянтином Григоришиним. Трохи дивує, правда?

Більше того, бізнес Григоришина в Україні не просто збережений, він розвивається — доходи зростають, відкриваються нові компанії, а держава продовжує робити замовлення у бізнесу з російським контролем. Як це все можливо, коли громадянин рф Костянтин Григоришин знаходиться в Україні під санкціями?

Яку частку української енергетики російський громадянин Костянтин Григоришин тримає під своїм контролем?

Костянтин Григоришин народився в Запоріжжі у 1965 році. Але, як водилось в ті часи, він поїхав навчатись і жити у Москву, де і став в результаті російським громадянином та бізнесменом. В українському бізнесі він з’явився у середині 1990-х — у час, коли держава лише вчилася бути незалежною, а її промислові та енергетичні активи стрімко втрачали колишній центр управління.

Григоришин, користуючись тією можливістю, в період хаотичної приватизації, боргових криз і корпоративних конфліктів у паливно-енергетичному комплексі, почав поступово здобувати контроль над українськими обленерго — через скуповування пакетів акцій, участь у корпоративних війнах, використання боргових зобов’язань і союзів із іншими впливовими гравцями того часу — зокрема, Ігорем Коломойським.

Енергетичні підприємства, які держава вважала другорядними або проблемними, перетворювалися на ключові вузли впливу: контроль над розподілом електроенергії означав контроль над регіонами, промисловістю й фінансовими потоками. Саме так російський громадянин Костянтин Григоришин став одним з контролерів української енергетики.

Отримавши в 2016 році українське громадянство і не позбувшись російського, станом на 2019 рік через групу Energy Standard Group Григоришин володів частками в Вінницяобленерго, Сумиобленерго, Чернігівобленерго, Запоріжобленерго, Полтаваобленерго, Харківобленерго та Тернопільобленерго, а також через свого друга та партнера Леоніда Півоварова — великими машинобудівними підприємствами «Запоріжтрансформатор» та Запорізьким кабельним заводом.

Якщо «Запоріжтрансформатор» держава все ж таки націоналізувала (https://epravda.com.ua/publications/2022/11/08/693566/) вже під час війни у 2022 році, то 38,6% Запорізького кабельного заводу — важливого в сьогоднішній ситуації підприємства — продовжує знаходитись у власності Григоришина через ТОВ «КУА «Сварог Ессет Менеджмент».

Недоторканими залишились і акції російського мільярдера в ряді обленерго. Але якщо в деяких енергорозподільчих підприємствах його частка є міноритарною, тобто не контрольною (як то 26,6% в «Черкасиобленерго» або ж 40% в «Тернопільобленерго»), то три українських обленерго громадянин рф Костянтин Григоришин сьогодні контролює повністю. Це — ПрАТ «Вінницяобленерго», в якому йому належить 72,4%, ПрАТ «Сумиобленерго», в якому через кіпрські офшори Bikontia Enterprises Limited, Larva Investments limited та UA Energy Distribution Holding Limited Григоришин володіє близько 68,5% акцій компанії, та ПрАТ «Чернігівобленерго» — тут росіянин володіє одразу 90% компанії через ті ж самі офшори.

Але це — ще далеко не вся енергетична імперія Григоришина в Україні. Обленерго — це великі регіональні розподільчі компанії електроенергії, які володіють всіма електромережами області та обслуговують їх, забезпечують ремонти, підключення та фізичну доставку електроенергії до кожного будинку. Вони не продають електрику, а лише «транспортують» її, отримуючи оплату за розподіл, тариф на який встановлює держава.

А є ще компанії, які, власне, продають цю електроенергію споживачам — громадянам та підприємствам. Купують її у виробників електроенергії, як то, наприклад, в «Енергоатома», і продають її далі — або одразу споживачам, або трейдерам, тобто «перекупам». Так от, окрім обленерго, в пулі Григоришина є ще ціла мережа таких електропостачальних компаній, що працюють під брендом «Енера». Це приватні фірми, які продають електроенергію населенню та бізнесу, укладають договори з клієнтами, формують рахунки та забезпечують комунікацію між споживачами й оптовим ринком електрики.

Не дивно, що ці приватні фірми Григоришина працюють тільки в тих регіонах, в яких Костянтин Григоришин має контрольні частки в обленерго. Це — ТОВ «Енера Вінниця», ТОВ «Енера Чернігів», ТОВ «Енера Суми», а також просто ТОВ «Енера», і в 2025 році було відкрите ще ТОВ «Енера Київ».

Окрім роботи з побутовими та корпоративними клієнтами, компанії «Енера» регулярно беруть участь у публічних закупівлях та виграють державні тендери на постачання електроенергії для державних установ, комунальних підприємств та органів місцевого самоврядування. Як підрахували (https://ukrrudprom.ua/digest/YAk_olgarhi_podlili_pobutovih_spogivachv_elektroenerg.html) ЗМІ, групу компаній Костянтина Григоришина «Енера» обслуговує приблизно 2,1 млн домогосподарств, що складає близько 13% побутових споживачів країни.

Тож виходить, що на четвертому році повномасштабного вторгнення громадянин рф Костянтин Григоришин має прямий вплив на щоденне електропостачання для українського населення, і мешканці кількох регіонів України фактично знаходяться в залежності від нього та його компаній.

Які прибутки отримує Костянтин Григоришин на продажу електроенергії українцям

І при цьому, ще й заробляє купу грошей, виводячи їх в офшори, з кожним роком лише нарощуючи прибутки. Так, ТОВ «Енера», енергопостачальна компанія зі статутним капіталом в 10 тисяч грн, що здійснює купівлю та продаж електричної енергії на території всієї України, за 2024 рік заробило солідну суму в 6,6 млрд грн, 180,9 млн грн з яких стали її чистим прибутком.

Засновником цієї компанії є кіпрський офшор Palpon Trading Limited, кінцевим бенефіціарним власником якого є особисто Костянтин Григоришин. Контроль над ТОВ «Енера» Григоришин отримав акурат за півроку до початку великої війни — у серпні 2021 року. І, що характерно, одразу після цього доходи та прибутки фірми почали зростати чи не в геометричній прогресії. Якщо 2020 рік компанія закінчила з доходом всього в 53 млн грн, то з приходом Григоришина справи одразу пішли на мільярди: за декілька років оборот ТОВ «Енера» зріс більше ніж у 120 разів.

Загалом за період військових 2022–2024 років компанія «Енера» отримала понад 14 млрд грн доходу, що демонструє масштаб фінансових потоків та рівень економічної активності структури, яку контролює російський олігарх. І найабсурдніше те, що в цієї компанії замовляють електроенергію комунальні підприємства та державні установи. Наприклад, останній тендер (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-05-08-011503-a), який отримало ТОВ «Енера» — це 53,7 млн грн за електроенергію від комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління».

І що цікаво, фірма Григоришина це та багато інших держзамовлень (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=15433711&tb=government-procurement) отримує через неконкурентні тендери, тобто установи замовляють електрику в ТОВ «Енера» за прямим договором, просто звітуючи про це в системі Prozorro. Іншими словами, держоргани та комунальні підприємства, які купують енергію у Григоришина, могли б обрати якогось іншого постачальника на ринку, але обирають саме росіянина.

За весь 2024 рік ТОВ «Енера» отримало держзамовлень на 10,8 млрд грн. І найбільшими замовниками його послуг за весь час стали АТ «Вінницяобленерго» (загалом на 4,8 млрд грн), АТ «Чернігівобленерго» (загалом на 2,7 млрд грн) та АТ «Сумиобленерго» (загалом на 2,6 млрд грн). Яке співпадіння: обленерго, в яких Костянтин Григоришин має контрольні пакети акцій, направляють кошти йому ж в кишеню через його ТОВ.

Рівно така ж сама історія і з іншими фірмами групи «Енера». Наприклад, ТОВ «Енера Вінниця», якою володіє Григоришин через той же кіпрський офшор Palpon Trading Limited.

За 2024 рік «Енера Вінниця» заробила ще більше, ніж «Енера» — 10,7 млрд грн. Чистий прибуток компанії за минулий рік склав 205,9 млн грн, що є найбільшими показниками за останні роки — тобто компанія російського мільярдера набирає оберти. За роки війни дохід ТОВ «Енера Вінниця» склав аж 24,9 млрд грн — і це ще без показників 2025 року.

Звісно ж, і ця фірма Григоришина — активний отримувач держзамовлень (https://opendatabot.ua/c/41835359?from=search), серед яких і Головне управління Національної поліції Вінницької області, і КП «Гайсинводоканал», і виконком Вінницької міської ради, і місцеві університети і тюрми — грубо кажучи, чи не всі, хто міг би, всі замовляють електроенергію в громадянина рф Костянтина Григоришина, наповнюючи його кишені. Таким чином, лише на тендерах (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=27211311&tb=government-procurement&year=2025) ТОВ «Енера Вінниця» заробило за 2024 рік майже 795,8 млн грн. Але найбільший та основний покупець — це, звісно ж, АТ «Вінницяобленерго» того ж Григоришина.

ТОВ «Енера Суми» не відстає, отримавши за перші три роки війни доходів на 14,5 млрд грн, 6,2 млрд грн з яких — лише за 2024 рік, і 1,6 млрд грн з яких отримані на держтендерах (https://opendatabot.ua/c/41884537?from=search), більшість з яких фірмі Костянтина Григоришина віддали його ж «Сумиобленерго» (загалом 454,9 млн грн), а також комунальне підприємство «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» (загалом 242,7 млн грн) та Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради (загалом 138,4 млн грн).

Тобто динаміка та сама — з кожним роком все більше і більше оборотів, поки вся енергетика під обстрілами, Григоришин заробляє.

Приблизно на тих же рівнях доходів і прибутків знаходиться і ТОВ «Енера Чернігів»: за 2024 рік дохід компанії склав 6,3 млрд грн, чистий прибуток — 102,4 млн грн.

Державні та комунальні установи прикордонного з рф регіону не гребують витрачати кошти бюджету на закупівлю (https://opendatabot.ua/c/41823846?from=search) електроенергії у фірми Григоришина. Тож за весь час існування ТОВ «Енера Чернігів» вже отримало майже півмільярда гривень від Чернігівводоканалу, 282 млн грн — від Чернігіобленерго, ще 279,5 млн грн — від Теплокомуненерго Чернігівської міської ради. Фактично вся «комуналка» міста за світло винна російському мільярдеру.

Вірогідно, надихнувшись тим, що не дивлячись на санкції РНБО, бізнес процвітає, Костянтин Григоришин вирішив розширити свою енергетичну імперію, поповнивши її ще одним ТОВ «Енера Київ», яке було зареєстроване 9 квітня 2025 року. І не дивлячись на те, що поки, на відміну від всіх інших «Енер», ця фірма ще не має ліцензії (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=76490263%252523express-universal-file) на постачання електроенергії, через пару місяців після своєї реєстрації та появи на світ ТОВ «Енера Київ» вже отримало контракт (https://nashigroshi.org/2025/12/14/top-tendery-tyzhnia-avtostrada-bez-konkurentsii-vziala-1-7-mlrd-na-mist-u-kyievi-i-zakhyst-vid-droniv-dorih-kharkivshchyni/) на 3,647 млрд грн на постачання електроенергії АТ «Вінницяобленерго».

За підрахунками Blackbox OSINT, у 2024 році сумарний дохід підприємств групи «Енера» перевищив 29,8 млрд грн, чистий прибуток — понад 552,6 млн грн. За даними системи публічних закупівель, за 2025 рік компанії вже отримали держзамовлень на 16,8 млрд грн. За 2022–2024 роки, тобто в умовах повномасштабної війни, доходи цих підприємств склали понад 68 млрд грн.

Тож фактично компанії, що належать російському громадянину, не лише не втратили доступ до бюджетних коштів — вони рекордно наростили частку державних контрактів у період, коли українська енергетика перебуває під безпрецедентним тиском та втрачає мільярди від російських атак.

Як держава фактично дозволяє Костянтину Григоришину тримати контроль над українською енергетикою

Чи не питання це національної безпеки? Здавалось би, мало б бути. Особливо враховуючи родинний зв’язок Григоришина з багаторічним агентом російських спецслужб та зрадником Андрієм Деркачем: донька Григоришина Євгенія є дружиною Дмитра Ковальчука, колишнього помічника Деркача, брата його сестри та, фактично, як ми вже розповідали в попередніх розслідуваннях, члена агентурної мережі Андрія Деркача. Тобто, іншими словами, ситуація така, що тесть члена агентурної мережі колаборанта Андрія Деркача контролює стратегічну енергетичну сферу в декількох областях України.

Більше того, за даними російських реєстрів, після початку повномасштабної війни, Євгенія Григоришина обрала життя в росіі: там вона має нерухомість, звідти вона здійснює перельоти, там купує авто і страховку, лікується і так далі.

Так само, до речі, й син колишнього російського бізнесмена. 27-річний Іван Григоришин також є громадянином росії і продовжує жити в Москві (https://vk.com/id185506787), де ще з 2007 року він є власником 7-кімнатної квартири. Другий син Георгій Григоришин Георгій народився в 2010 році також у Москві. Тобто Костянтин Григоришин продовжує мати міцні родинні зв’зки з росією, як би не розповідав (https://forbes.ua/news/grigorishin-ne-zmig-viyti-z-rosiyskogo-gromadyanstva-21012025-26448) українському Forbes про те, як він хоче вийти з російського громадянства, але росія його тримає, не відпускає і не задовольняє його заяву.

Чи турбує когось в Україні, що родич агента ФСБ керує частиною українського енергопостачання? 19 січня 2025 року Рада національної безпеки і оборони ввела персональні санкції (https://www.president.gov.ua/documents/382025-53597) проти Костянтина Григоришина, які Президент України Володимир Зеленський ввів в дію указом №38/2025. В теорії ці санкції передбачають повне блокування активів в Україні з можливістю їх подальшої націоналізації, заборону будь-яких торговельних операцій та руху капіталу, зупинення економічних і фінансових зобов’язань, заборону операцій з його цінними паперами та придбання землі.

Однак, ніякі санкції нікого не злякали, і нічого фактично не змінили. Через 5 днів після введення проти Костянтина Григоришина санкцій, 24 січня 2025 року відділ містобудування та ЖКГ Гайсинської міської ради все одно підписав договір (https://docs.google.com/viewer?url=https%3A%2F%2Fpublic-api.prozorro.gov.ua%2Fapi%2F2.5%2Fcontracts%2F61b98754a5fc4d6db4fe016d544a890d%2Fdocuments%2F0285149365814f99b2d8747f0005b0ba%3Fdownload%3D8d3e7e80b72e46be9de3954396919c50) з ТОВ «Енера Вінниця» на суму 177 тисяч грн. Активісти звернулись до Мінекономіки з цього приводу, яке відповіло (https://me.gov.ua/inforez/Print/77e29149-7516-4e4d-bae9-d80c8062f951?lang=uk-UA&tag=ZapitiKoristuvachiv&tagId=7758c77b-e410-44ea-a07d-37f1799e11e5) — наявність персональних санкцій проти бенефіціара не створює автоматичної заборони на співпрацю з компанією, яка йому належить.

В міністерстві роз’яснили, що Закон України «Про санкції» передбачає заборону закупівель лише у випадках, коли юридична особа є резидентом країни-агресора, належить їй або продає товари походженням з держави, щодо якої застосовано санкції. А санкції щодо фізичної особи-бенефіціара, на думку міністерства, не є підставою для автоматичного припинення чи розірвання договорів. Більше того: у відповіді прямо зазначено, що чинне законодавство не зобов’язує розривати договір у разі накладення санкцій на власника юрособи.

Інакше кажучи, офіційна позиція Мінекономіки така: замовник не порушує закон, продовжуючи виконувати договір із підсанкційним енергопостачальником, а питання припинення співпраці — це виключно справа взаємних домовленостей сторін. Тож, санкції — окремо, бізнес — окремо. Тобто за позицією міністерства, санкції самі по собі не є підставою для людини, що їх отримала, припиняти заробляти у цій країні, ба більше — за рахунок бюджетних коштів. Підсанкційний російський олігарх? Нічого страшного, продовжуй збагачуватись в Україні на стратегічно важливих для країни сферах.

Однак, в Бюро економічної безпеки України вийшли у суперечку з Мінекономіки, заявивши, що укладання угод з бізнесом підсанкційного Григоришина суперечить постанові Кабміну, яка забороняє публічні закупівлі у юридичних осіб, якщо їхній кінцевий бенефіціар є громадянином рф — за винятком лише тих, що законно проживають в Україні. А це — не про Костянтина Григоришина.

За даними (https://esbu.gov.ua/news/analityky-beb-vyiavyly-734-ryzykovykh-dohovory-na-postachannia-elektroenerhii-dlia-derzhustanov-kompaniiamy-rosiiskoho-pidsanktsiinoho-oliharkha) БЕБ України, якщо за 2024 рік компанії Григоришина уклали понад 2000 активних договорів на постачання електроенергії для обленерго, держпідприємств, органів влади, військових частин та інших замовників загальною вартістю майже 8 млрд грн, то за півроку 2025 року вже після того, як Григоришин потрапив в санкційний список, його компанії отримали вже 734 угоди від державних органів та комунальних установ.

Тобто ніякі санкції не змусили нікого відмовитись від послуг російського олігарха. Тому аналітики бюро направили до Держаудитслужби, НКРЕКП, Мінекономіки та Апарату РНБО рекомендації відхиляти пропозиції компаній Григоришина у поточних і майбутніх тендерах та скасувати вже чинні договори та ліцензії. Держаудитслужба у Вінницькій області відгукнулась і таки зірвала (https://dasu.gov.ua/ua/news/5319) закупівлі електроенергії низки бюджетних установ у ТОВ «Енера Вінниця». Здавалось би, реакція на абсурдну ситуацію від держави почала з’являтись, але ж жодного централізованого рішення прийнято так і не було — лише точкові рішення аудиторів та регуляторів замість системного «відключення» російського громадянина від української енергетики.

Більше того, на сторону Григоришина стали і українські суди. Справа в тому, що Костянтин Григоришин в підконтрольних йому обленерго мав ще й посади радника керівництва — в АТ «Вінницяобленерго» він був радником генерального директора, в АТ «Чернігівобленерго» — радником головного бухгалтера, а в АТ «Сумиобленерго» — радника голови правління.

Вірогідно, юристи підприємств відповідно до вимог закону звільнили Григоришина після його потрапляння під санкції, але той подав до суду, які… стали (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128992801) на його сторону та визнали (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131410122) накази про його звільнення незаконними та повернули його на посади. Тобто суди слідом за Мінекономіки фактично підтвердили, що сам факт застосування санкцій до людини не є підставою для автоматичного розриву його трудових відносин з роботодавцем в Україні — хай собі працює людина і горя не знає. Санкції — то окремо.