За своє майбутнє. Як нардеп Степан Івахів після початку війни вивів мільйони доларів з української економіки

Як Степан Івахів наполегливо йшов у велику політику, аби втекти з неї

Як Степан Івахів відібрав WOG у дітей Ігоря Єремєєва та сховав активи за «колишньою» дружиною

За ким ще Степан Івахів сховав активи групи компаній «Континіум» (http://iv3/)

Як Степан Івахів вивів мільйони доларів США з української економіки у перші місяці війни

Під час передвиборчих кампаній політики дуже люблять розповідати виборцям про те, як вони хвилюються за свою країну і як вони обіцяють працювати на її благо. Але, як відомо, стресові ситуації завжди показують, хто є хто насправді. Тож, коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року, лише абсолютна меншість українських політиків та депутатів відправились захищати свою батьківщину. Народний депутат від групи «За майбутнє» Степан Івахів — точно не серед них. Тоді, як власне і зараз, він яскраво продемонстрував, що мандат парламентаря йому потрібен не для захисту національних інтересів України, а, скоріше, для захисту власних бізнес-інтересів.

Як Степан Івахів наполегливо йшов у велику політику, аби втекти з неї

Степан Івахів — один із найбагатших народних депутатів України чинного 9 скликання. При цьому він — один з найменш активних обранців, хто системно не виконує свої депутатські обов’язки та чия політична присутність дедалі більше виглядає формальністю. За даними (https://www.chesno.org/post/6682/) руху «Чесно» та актуальними відомостями з сайту Верховної Ради України, Івахів регулярно пропускає засідання Ради. Так, у 2025 році він пропустив (https://www.chesno.org/post/6682/) близько 98% пленарних засідань парламенту, а у 2026 році, згідно даних (https://w2.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_el_h_stat) порталу українського парламенту, Івахів взагалі не був присутній ще жодного дня на робочому місці.

Разом з депутатами від забороненої проросійської партії «ОПЗЖ» Степан Івахів, що представляє депутатську групу «За майбутнє», також знаходиться в лідерах антирейтингу найменш ініціативних нардепів — за 2025 рік він подав лише одну законотворчу ініціативу.

Сам депутат, як повідомляли (https://t.me/bihusinfo/10203) «Бігус.інфо», пояснював свою відсутність у Раді тим, що «парламентська діяльність йому не до душі і не до серця». Чи то з іронією, чи без, але він додає, що усвідомлює свою політичну відповідальність, з якою «буду жити, мучитись і з нею і помру».

При цьому, потрапляння Івахіва у Верховну Раду не виглядає як випадковість, бо потрапити у велику політику він намагався ще з 2002 року, коли балотувався до Верховної Ради 4 скликання за списком партії «Нова Генерація України». Потім була друга спроба у 2006 році — Івахів був №133 у списку «Народного Блоку Литвина» як член Народної партії, але також невдала. Через чотири роки, у 2010 році, він все ж таки був обраний депутатом, але лише Волинської обласної ради і вже за списком Партії регіонів, заради чого він став її членом.

У 2012 році Степан Івахів нарешті був вперше обраний до Верховної Ради 7 скликання як безпартійний, ставши членом депутатської групи «Суверенна європейська Україна». Красномовно, що 16 січня 2014 року разом з «регіоналами» він голосував за скандальні «диктаторські закони», що, власне, не завадило йому у 2019 році ще раз обратись до українського парламенту на окрузі у Волинській області безпартійним самовисуванцем.

Тож, мало схоже на шлях людини, якій «не до душі» парламентська діяльність. Що характерно, не до душі ходити в Раду Степану Івахіву стало лише після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року — саме в цьому році він «закинув» (https://www.chesno.org/post/5611/) свою депутатську роботу та перестав їздити до Верховної Ради. Більше того, у ніч з 11 на 12 березня 2022 року депутат Івахів намагався залишити територію України через пункт пропуску «Устилуг» на Волині, але безуспішно — його зупинили та вручили рішення про відмову у перетині кордону. Чи робив він ще спроби — офіційно невідомо, але деякі медіа сьогодні пишуть (https://ukranews.com/ua/news/1059139-verhovnyj-sud-ne-vyklyuchyv-shahrajstva-nardepa-stepana-ivahiva-zi-spadshhynoyu-biznesmena) непідтверджені дані, що нардеп в основному проживає на Кіпрі та в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Тож, можливо, з початком великої війни народний обранець просто вирішив надалі не пов’язувати своєї долі з країною, що знаходиться у стані війни. Цю думку підтверджує і той факт, що Степан Івахів після лютого 2022 року, поки вся країна вкладалась у військові облігації заради того, аби країна фінансово встояла, став виводити свої капітали подалі з України.

Як Степан Івахів відібрав WOG у дітей Ігоря Єремєєва та сховав активи за «колишньою» дружиною

Все почалось ще з того, що Івахів фіктивно розлучився зі своєю дружиною Світланою Івахів заради того, аби під час переділу майна переписати на неї свої частки у компаніях, що оперують мережею автозаправних станцій WOG. Офіційно подружжя після понад 30 років шлюбу розлучилось у листопаді 2022 року — вже після початку повномасштабної війни. Ще роком раніше, у 2021-му, вони уклали договір про поділ майна, а після розлучення через суд оформили мирову угоду щодо утримання спільної неповнолітньої доньки: Івахів зобов’язався сплачувати по 15 тисяч доларів аліментів щомісяця до її повноліття, а після — ще 20 тисяч доларів щомісячної матеріальної допомоги протягом п’яти років.

Однак справжнє підґрунтя цього розлучення виявилось куди цікавішим. Звинувачення у фіктивності розлучення нардепа з’явились під час судового розгляду спору навколо спадщини його покійного бізнес-партнера Ігоря Єремєєва.

Як відомо, корпорація «Континіум», основою бізнесу якого є мережа АЗС «WOG», належала чотирьом бізнесменам, що мали рівні частки у 25%: Ігорю Єремєєву, Степану Івахіву, Сергію Лагуру та Петру Димінському. Станом на 2013 рік їхній бізнес був виведений на офшорні юрисдикції на Британських Віргінських островах, Кіпрі та в Нідерландах.

У 2014 році, за версією Івахіва та Лагура, Єремєєв створив офшорний R&S Trust на Британських Віргінських островах, куди передав акції компаній групи WOG Holding Ltd. Формально траст було створено в інтересах дітей Єремєєва. Однак у 2015 році Ігор Єремєєв загинув, і ситуація кардинально змінилась: довіреною особою трасту став Сергій Лагур, а Степан Івахів — його протектором, тобто фактично контролював управителя. Родина Єремєєва при цьому заявила, що про існування трасту нічого не знала і жодного контролю над активами не мала.

У 2016 році управління трастом передали (https://www.rbc.ua/rus/news/biznes-imperiya-kontinium-shcho-stoyit-za-1737046803.html) компанії Estera Corporate Services Ltd. Вплив партнерів Єремєєва на активи посилився, тоді як спадкоємці фактично залишились лише номінальними бенефіціарами без реального впливу. У 2017 році Івахів та Лагур викупили частку четвертого партнера — Петра Димінського. Після цієї угоди їхні офшорні компанії Kuffry Assets Holding та Ramnisa Holdings отримали по 37,5% групи WOG, а частка структур Єремєєва фактично стала міноритарною.

Розв’язка настала у 2021 році, коли Івахів та Лагур ліквідували офшорні компанії, через які володіли своїми частками, а 29 грудня того ж року Антимонопольний комітет України дозволив (https://amcu.gov.ua/npas/pro-nadannya-dozvolu-na-koncentraciyu-1022) їм придбати частку Єремєєва у WOG. Фактично вони консолідували повний контроль над компанією. А вже 11 березня 2022 року — рівно через два тижні після початку повномасштабного вторгнення — Івахів безоплатно передав свою частку WOG колишній дружині Світлані на підставі договору про поділ майна, укладеного ще у 2021-му.

Тож вдова Єремєєва Тетяна звинуватила (https://ukranews.com/en/news/1059142-supreme-court-does-not-rule-out-fraud-by-mp-stepan-ivakhiv-with-businessman-yeremeyev-s-inheritance) Івахіва у тому, що угода з екс-дружиною про поділ майна була свідомо спрямована на формальну передачу корпоративних прав — щоб виключити цю частку зі спадщини, яка мала перейти до родини Єремєєва. Логіка цих дій виглядає очевидною: чим менше активів залишається безпосередньо на Івахіві, тим менше можна оскаржити, арештувати або включити до спадкових претензій родини Єремєєва. Фактично розлучення депутата стало фінальним акордом системи його дій по привласненню та приховуванню частки померлого Ігоря Єремєєва. Що, судячи з усього, йому на даний момент вдалось успішно.

Бо у червні 2025 року Печерський суд Києва відмовив (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/128450761) у позові вдови Єремєєва про визнання договору про поділ майна подружжя Івахівих недійсним. У листопаді апеляційна скарга була залишена без задоволення (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/131871771). У грудні Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Єремєєвої, і наразі розгляд триває. Однак, з огляду на попередні рішення судів, позиції Івахіва виглядають достатньо міцними — і у підсумку він, ймовірно, зможе зберегти контроль над основними активами, позбавивши дітей Ігоря Єремєєва батьківської спадщини.

Тим часом, поки ще йдуть суди, Івахів продовжує змінювати юридичну оболонку корпорації «Континіум». Аналіз корпоративної структури компаній мережі WOG, проведений BlackBox OSINT, демонструє не просто зміну власників, а повноцінну трансформацію бізнесу — з перенесенням операційної діяльності на нові юридичні особи, жодним чином не пов’язані з первинною структурою бенефіціарів.

Цифри говорять самі за себе. ТОВ «ВОГ Ресурс», яке раніше було однією з ключових операційних компаній мережі, за останні роки показало обвал виторгу з 50,1 млрд грн до якихось 217 млн грн. Аналогічна ситуація з ТОВ «Вест Петрол Маркет», яке з 33,6 млрд грн доходів у 2023 році дійшло до позначки у 22,6 млн грн в 2025 році. В обох випадках йдеться про фактичне обнулення діяльності — падіння перевищує 99%.

Паралельно відбуваються зміни у структурі власності. Якщо станом на 2021 рік серед бенефіціарів цих компаній ще фігурували спадкоємці Єремєєва, то вже на початку 2022 року власниками залишились лише Івахів та Лагур. Після цього, у жовтні 2022 року, частка Івахіва додатково перейшла на Світлану Івахів.

Натомість у серпні–вересні 2022 року з’являються дві нові компанії — ТОВ «Петрол Контракт» та ТОВ «Петрол Партнер». Обидві від самого початку оформлені виключно на Світлану Івахів та Сергія Лагура — без участі Івахіва як фізичної особи і без будь-якої присутності спадкоємців Єремєєва. Фінансові показники цих структур прямо корелюють із падінням старих компаній: ТОВ «Петрол Контракт» виростає до 30,7 млрд грн обороту, а ТОВ «Петрол Партнер» — до 51,4 млрд грн, плюс портфель державних контрактів на близько 12 млрд грн.

Разом — понад 82 млрд грн обороту, або майже 2 млрд доларів США. Тобто що відбулось? Старі юридичні особи, де раніше були присутні спадкоємці Єремєєва, втратили фінансові потоки, а нові структури, створені вже після початку повномасштабної війни і оформлені на «колишню» дружину Степана Івахіва і його бізнес-партнера Сергія Лагура, акумулюють основний оборот. При цьому нові операційні компанії не входили до попередньої структури власності, яка могла бути предметом спадкових або судових спорів. Відповідно, навіть у разі успіху спадкоємців Єремєєва у суді, доступ до реальних грошових потоків бізнесу для них став практично неможливим.

Після розлучення Світлана Івахів стала співвласницею ключових активів групи «Континіум». Окрім основних ТОВ, що оперують мережею АЗС «WOG», Степан Івахів переписав на неї в цілому два десятка компаній. Це — ТОВ «Вест Кард», оператор продажу нафтопродуктів за паливними картками та талонами в мережі WOG, де частка Івахіва Степана перейшла до Світлани у жовтні 2022 року. Та сама модель повторюється у ТОВ «Вест Ойл Груп», ТОВ «Дельта Вест Ойл Груп», ТОВ НВЦ «Євродім», ТОВ «Дукат», АТ «Ковельнафтопродукт», ПРАТ «Дубнонафтопродукт», ТОВ «Акцепт Плюс», ТОВ «Корпорація “ЗНГ-Карпати”», ТОВ «Грандтермінал», ТОВ «Геліос Дістрібюшин». У всіх цих структурах, пов’язаних з паливною інфраструктурою, електроенергетикою, логістикою, терміналами, нафтобазами та нерухомістю сьогодні фігурує одна й та сама пара власників — Світлана Івахів і Сергій Лагур.

Але окрім паливно-енергетичного бізнесу до Світлани Івахів перейшли також частки її чоловіка у компаніях, що оперують сирно-молочним бізнесом корпорації під брендом «Комо». Це ТОВ «Комо Україна», ТОВ «Національна сирна компанія», ТОВ «Комо-Експорт», а також ТОВ «Дубровицямолоко», яке оформлене сьогодні на Світлану Івахів та дітей Єремєєва. Сирно-молочний бізнес під брендом «Комо» — більш, ніж успішний. Показники ТОВ «Комо-Експорт», на яке акумулюються всі прибутки від продажів, за три останні роки зросли у 25 разів: якщо у 2022 році його оборот складав 253,5 млн грн, то у 2025-му — вже 6,5 млрд грн.

Таким чином Світлана Івахів, розлучившись з чоловіком, стала однією з найбагатших жінок в Україні, увійшовши до ТОП-10 найуспішніших бізнесвумен України. У 2025 році вона посіла дев’яте місце у рейтингу найбагатших підприємців країни за версією Opendatabot.

Сховавши за собою більшість активів Степана Івахіва, його дружина у тому ж 2025 році змінила (https://sylapravdy.com/eksdruzhyna-nardepa-bagatiya-z-volyni-zminyla-miscze-reyestracziyi-z-ukrayiny-na-monako/) місце реєстрації з України на Монако, де вона живе (https://t.me/c/2065328686/24351) у квартирі площею 232 квадратні метри в елітному житловому комплексі з панорамним краєвидом на прибережну зону та Середземне море. Вартість такої квартири тут сягає 560 млн грн. Як виявили журналісти видання «Телеграф», квартира Світлани має дві спальні та терасу площею 80 квадратних метрів.

Сам же Степан Івахів у своїй декларації за 2024 рік зазначив, що продовжує проживати у будинку в селі Липини на Волині — у будинку, який належить його «колишній» дружині, що ще раз підтверджує фіктивність їхнього розлучення.

За ким ще Степан Івахів сховав активи групи компаній «Континіум»

Частину своїх часток в компаніях «Континіуму» Степан Івахів перереєстрував також на своїх дітей. Його донька Тетяна Бутерлін, яка у віці 31 року сьогодні зареєстрована та живе в Об’єднаних Арабських Еміратах в елітному ЖК Jumeirah Gate Tower 1 в Дубаї, де ціни (https://www.propertyfinder.ae/en/buy/dubai/properties-for-sale-jumeirah-beach-residence-the-address-jumeirah-resort-and-spa-jumeirah-gate-tower-1.html) на квартири стартують від 700 тисяч доларів США, наприклад, з 2023 року стала єдиним власником АТ ЗНВКІФ «Сантес-ІВ» — одне з ключових джерел дивідендів для її батька. Наприклад, згідно декларації Степана Івахіва, у 2025 році він отримав від цієї компанії 20 млн 446 тис 927 грн дивідендів.

Аналогічно виглядає структура АТ ЗНВКІФ «Вог Інвест», де 50% належить Бутерлін Тетяні, а ще 50% — Русаковській Ярославі Сергіївні. Окремо на Тетяну також записані ТОВ «Білдінг Тім» та ТОВ «Діверті». Ще один актив — ТОВ «Рокитнівський скляний завод», Степан Івахів перереєстрував на обох своїх дітей — на Тетяну Бутерлін та на свого сина Антона Івахіва. Цей завод у 2025 році мав дохід у більше 1 млрд грн.

Деякі активи Івахів сховав за наближеними особами. Наприклад, ТОВ «Континіум-Девелопмент», яке позиціонується як забудовник (https://cd-bud.com/project/) групи «Континіум» і асоціюється з такими проєктами, як ЖК Skywalker, «Литовський квартал», «Корона», котеджне містечко Octava та клубне житло StyleUp, Степан Івахів створив у 2021 році, але надалі перереєстрував на Миколу Білецького, який, судячи з даних застосунку GetContact, як його номер підписаний в телефонних абонентів, є адвокатом Івахіва та працівником структури WOG.

Скоріше за все через підставних наближених осіб Степан Івахів продовжує контролювати і ще один молочний бренд «Галичина» — один з найвідоміших в країні. Формально депутат Івахів не є власником ТОВ «Молочна компанія «Галичина»: після банкрутства ПрАТ «Галичина» у 2018 році бізнес був перезапущений через нову юридичну структуру, власниками якої стали Ігор Міщук (40%), Назар Сивуляк (50%) та інвестфонд «Ейм Капітал» (10%).

Однак є деталь, яка робить цю «формальність» досить умовною. Співвласник компанії Назар Сивуляк раніше був пов’язаний із групою «Континіум» — і ідентифікується як її юрист. У телефонних книгах його номер збережений як «Т

ОВ Континіум», «Сивуляк Назар Богд. — юрист Континіум» та просто «Назар Континіум». Ця інформація підтверджується і даними його власного резюме. Свої 50% у «Молочній компанії «Галичина» Сивуляк отримав у 2021 році — через ТОВ «Срібні леви», власником якого він також став того самого року. Таким чином, попри відсутність прямого юридичного зв’язку, «Галичина» може залишатись у сфері впливу бізнес-групи Івахіва.

Лише невелику частину активів групи компаній «Континіум» у промисловості, сировинному секторі, девелопменті та харчовій галузі Степан Івахів все ж залишив у своїй прямій власності. Це — переважно або старі партнерські активи, де складно швидко змінити конфігурацію часток, або окремі символічно важливі об’єкти на кшталт «Банк інвестицій та заощаджень», де Івахів напряму володіє 23,3% акцій, а його бізнес-партнер Сергій Лагур — ще 24,9%. Цей банк володіє значною кількістю нерухомості та транспорту і показав прибуток 37,3 млн грн у 2025 році.

Також депутат і далі прямо володіє часткою у розмірі 47,5% у ТОВ «Клуб Сиру» — великого виробника сирів на базі Канівського маслосирзаводу з виторгом 621 млн грн у 2025 році. Інші частки в цьому підприємстві належать Роману та Софії Єремєєвим.

Таким чином, формально перереєструвавши з-під себе на свою родину та оточення більшість своїх активів, що сукупно у 2025 році генерували щонайменше 10 млрд грн виторгу, Степан Івахів приховав свій реальний бізнес як від родини Єремєєва, так і від декларування. Якщо ще в 2024 році депутат задекларував (https://youcontrol.com.ua/catalog/individuals/declaration/3e541393-d51b-4cd1-ae66-58acbc82ceae/) близько 500 млн грн доходу, то за 2025 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/5f2d5884-90bf-4ece-8ccd-c59b450af2b5) ця цифра складала вже 72,2 млн грн.

Як Степан Івахів вивів мільйони доларів США з української економіки у перші місяці війни

Не дивлячись на це, станом на 2024 рік Степан Івахів все ще входив (https://t.me/u_now/125006) у ТОП-5 найбагатших депутатів Верховної Ради, його статки на той момент налічували 10,4 млн доларів — і це без врахування вартості його акцій, облігацій та корпоративних прав.

Однак, сьогодні Івахів заробляє більшість своїх грошей не в Україні, бо з початком війни він став виводити свої капітали закордон, інвестуючи в закордонні підприємства та цінні папери.

Якщо у декларації за 2020 рік Івахів прямо володів корпоративними правами у 68 компаніях, то вже у 2024 році пряма участь у бізнесі фактично зникає — він фігурує як бенефіціар лише 20 компаній. Натомість з’являється розлогий портфель цінних паперів, інвестиційних інструментів та іноземних компаній, що суттєво ускладнює встановлення реального джерела доходів і контролю над активами.

Основу цих доходів формують не операційні бізнеси, а фінансові потоки. Лише за 2024 рік Івахів отримав понад 155 млн грн дивідендів від PETROLEUM TRADING GROUP SA, понад 93 млн грн від АТ «ЗНВКІФ «САНТЕС-ІВ», а також майже 200 млн грн від операцій із борговими цінними паперами США. Паралельно він інвестує десятки мільйонів гривень у державні облігації США, отримуючи регулярні процентні доходи безпосередньо від U.S. Department of the Treasury. Додатково значні кошти розміщуються у польському BNP Paribas Bank Polska S.A., що генерує йому мільйонні процентні надходження.

Географія активів при цьому промовиста: у деклараціях фігурують компанії, зареєстровані на Кіпрі, у Великій Британії, Монако та на Британських Віргінських островах — MILKONICA HOLDING GROUP LIMITED, YRATIA HOLDINGS LTD, PROMQUET HOLDINGS LIMITED та MILWORTH ENTERPRISES LIMITED. Все це є типовими елементами міжнародного податкового планування, але водночас суттєво ускладнює встановлення кінцевих бенефіціарів та руху коштів.

Показовою є і структура грошових активів Степана Івахіва: понад 15 млн доларів США він зосередив готівкою та на рахунках — сума, що значно перевищує його гривневі активи. Якщо 2024 рік виглядає як період масштабного кеш-ауту — виходу з частини активів із подальшою конвертацією їх у фінансові інструменти, — то 2025-й став роком стабілізації: доходи зменшились, але набули передбачуваного характеру, формуючись переважно за рахунок дивідендів та відсотків. Це класична модель інвестора, який вже вивів кошти з активного бізнесу та перевів їх у інструменти, що генерують регулярний дохід — щоправда, переважно поза межами України. Тобто бачимо, як народний депутат, що збудував свої капітали в Україні, з початком війни під час найскладніших для його батьківщини часів, вивів їх в офшори та у закордонні банки — тобто подалі з економіки своєї країни, яка так потребує грошей для виживання.

І найбільш промовистою історією в цьому контексті є те, як Степан Івахів вивозив в перші місяці війни з України готівку. Пам’ятаєте, що Івахів залишив за собою свою частку у 23,3% акцій у Банку інвестицій та заощаджень? Саме цей банк видавав величезні суми готівки Івахіву та членам його родини, що сьогодні є епізодами в матеріалах кримінального провадження №12022000000000411, яке розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

Як зафіксували правоохоронці, після 24 лютого 2022 року різко зросла кількість випадків вивезення готівки закордон в обсягах понад 10 тисяч євро — причому у багатьох випадках походження таких коштів не підтверджувалось належними документами.

Так, зокрема, донька депутата Івахіва Тетяна Івахів у період із лютого по травень 2022 року провела серію операцій зі зняття готівки на загальну суму близько 7,6 млн доларів США. Окремі транзакції сягали сотень тисяч доларів, а одна — перевищила 2,6 млн доларів. І такі дії повторювались системно. Паралельно аналогічні операції здійснював сам Івахів: зафіксовані транзакції свідчать про зняття ним ще близько 9 млн доларів, включно з операціями на рівні 2,6–2,7 млн доларів та серіями платежів по 500 тисяч доларів.

Сумарно йдеться про щонайменше 16–17 млн доларів США готівкою, знятих протягом лише кількох місяців після початку повномасштабної війни — тоді, коли більшість українців шукала способи підтримати державу, а не вивести з неї капітал.

Слідство звернуло окрему увагу на механізми легалізації таких коштів — зокрема на використання банківських довідок про зняття готівки та документів щодо валютно-обмінних операцій, які можуть містити недостовірні відомості про походження коштів. У випадку Івахіва та його оточення масовість, синхронність і обсяги цих операцій складають окрему картину. Йдеться не про поодинокі фінансові рішення, а про системні дії з конвертації безготівкових активів у готівку в момент максимальної економічної турбулентності.

Фактично це — непряма допомога ворогу зламати фінансову систему країни-жертви агресії. Хоча зрозуміло, що Івахів тоді думав лише про себе і про свій добробут — якнайшвидше вивезти свої гроші з України, розмістити їх в іноземних банках, фінансових інструментах та офшорних юрисдикціях, забезпечивши собі «стабільне» життя на дивідендах та відсотках від іноземних активів. І все це — на тлі статусу народного депутата країни, що воює. Якому з початком війни стало «не до душі» виконувати свої обов’язки перед виборцями у парламенті.