Як мер Маріуполя Вадим Бойченко багатіє на засвоєнні мільярдів гривень допомоги переселенцям

Як Вадим Бойченко потрапив в політику та отримував шалені гроші від Ріната Ахметова

Як Вадим Бойченко приховує свої доходи і статки після початку великої війни

Чим родина мера Маріуполя Вадима Бойченка розбагатіла під час війни

Скільки майна записано на Наталію Бойченко — доньку мера Маріуполя

Звідки гроші у мера Маріуполя Бойченка на розкішне життя під час війни

Як мер Маріуполя Вадим Бойченко витрачає мільйони гривень на концерти та цирки, поки маріупольці не мають житла

Як Вадим Бойченко витрачає гроші маріупольців на свій особистий комфорт

Як непрозоро Вадим Бойченко витрачає гроші міжнародних донорів на підтримку маріупольців

Після знищення та окупації російською армією Маріуполя у травні 2022 року з міста на підконтрольну уряду територію України виїхали десятки тисяч жителів. Серед них був і міський голова Вадим Бойченко, який, за даними (https://www.radiosvoboda.org/a/mer-mariupolya-boychenko-chy-hotuvaly-misto-do-viyny/32360469.html) ЗМІ, покинув Маріуполь вже на третій день повномасштабного вторгнення росії в Україну. На той момент його дружина та донька вже перебували в Києві.

Життя маріупольців, що змогли вижити в результаті багатотижневої облоги міста та фактичного його руйнування, кардинально змінилось: втративши своє житло та майно, вони вже три з половиною року живуть на зйомних квартирах в чужих для себе містах, або взагалі — у друзів, родичів чи в гуртожитках. Здавалося би, життя мера міста мало б також змінитись, як і всіх інших жителів Маріуполя — перед жахіттям війни всі в певному сенсі стають рівними. Але, як виявляється, все далеко не так, як гадалось.

Як Вадим Бойченко потрапив в політику та отримував шалені гроші від Ріната Ахметова

Трохи передісторії. Треба одразу зазначити, що Вадим Бойченко — креатура олігарха Ріната Ахметова. Фактично вся його трудова кар’єра пов’язана з підприємствами Ахметова на Донбасі. З 1995 по 2000 рік Бойченко працював помічником машиніста тепловоза, після чого став начальником відділу транспортних цехів служби заступника директора з мотивації ВАТ «МК «Азовсталь»».

З 2010 по 2013 роки він працював експертом з кадрів та мотивації, після чого став начальником управління дирекції з персоналу ТОВ «Метінвест Холдинг». З 2013 по 2015 рік майбутній міський голова Маріуполя обіймав посаду заступника генерального директора з розвитку та посаду директора з персоналу та соціальних питань ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», що також входить до групи компаній «Метінвест» Ріната Ахметова.

Ну, а в 2015 році, вже ставши на той момент членом виконкому Маріупольської міської ради, Вадим Бойченко пішов на вибори мера міста як безпартійний самовисуванець і виграв їх із результатом у 73% голосів. Очевидно, що без ресурсів та підтримки Ахметова звичайному найманому працівнику його підприємства досягти такого результату було б неможливо.

У 2019 році Бойченко балотувався в Верховну Раду України від партії «Опозиційний блок», але попри те, що у списку мер Маріуполя був під номером 5, до парламенту він так і не потрапив. Тож у 2020 році він повторно виграв вибори (https://vybory.rbc.ua/rus/2020/mera-mariupolya-boychenko-izbrali-vtoroy-1604330855.html) міського голови Маріуполя, а у лютому 2021 року створив власну партію (https://bihus.info/yak-praczivnyky-pidpryyemstv-ahmetova-prosponsoruvaly-politychnu-partiyu-mera-mariupolya/) «Блок Вадима Бойченка».

Те, що Бойченко — людина Ахметова, яка знаходилась під його прямим впливом, підтверджує й той факт, що як тільки Бойченко став міським головою Маріуполя, його дружина Галина Бойченко, яка до цього весь час була безробітньою домогосподаркою (https://www.0629.com.ua/news/704282/mcsnik-iz-rossii-otpravilsa-v-otpusk-na-donbass-ubivat-ludej-foto), була успішно працевлаштована в холдингу Ахметова «Метінвест» із зарплатою (https://www.0629.com.ua/news/1603065/supruga-mera-mariupola-zarabotala-pocti-3-milliona-griven) у 3 млн грн на рік, яка в подальшому, згідно декларації Вадима Бойченко, тільки зростала: за даними декларації 2019 року дохід Галини Бойченко в «Метінвесті» на рік склав вже 12 млн 785 тисяч грн, тобто 496 тисяч доларів США на рік, що в місяць становить 41,5 тисячі доларів США. Це — в 23 рази більше, ніж сукупний річний дохід самого мера Бойченко на той момент —близько 539 тисяч грн.

В тому ж 2019 році видання The Page склало рейтинг (https://thepage.ua/ua/business/yaka-robota-taka-j-zarplata-top-30-najdorozhchih-glav-ukrayinskih-kompanij) ТОП-30 високооплачуваних керівників українських приватних компаній, де до першої трійки лідерів увійшов глава компанії Ріната Ахметова «Метінвест» Юрій Риженков з зарплатнею 55 тисяч доларів США на місяць. Тобто колишня домогосподарка без досвіду та стажу роботи отримувала майже таку саму зарплату, як і голова «Метінвесту» — найдорожчий топ-менеджер країни.

Про що це може свідчити? Лише про те, що оформлення дружини мера Маріуполя у «Метінвесті» і виплата їй таких шалених грошей — це така собі форма легалізації хабара міському голові Маріуполя та його тіньове фінансування олігархом Рінатом Ахметовим, аби залишати його «своєю» підконтрольною людиною задля всебічної підтримки його бізнесу. Дуже зручно.

Як Вадим Бойченко приховує свої доходи і статки після початку великої війни

Як змінилось життя мера Маріуполя після окупації його міста російською армією? Вочевидь, Вадим Бойченко всіляко намагається приховати. Остання декларація Маріупольського міського голови Вадима Бойченко, яку можна побачити у відкритому доступі, датована лише 2020 роком. В тому році Вадим Бойченко заробив на посаді мера за рік 561 тисячу гривень, а його дружина Галина Бойченко отримала 12,8 млн грн від «Метінвесту» Ахметова, після чого придбала автомобіль BMW X7 2020 року випуску за приблизно 150 тисяч доларів, поповнивши сімейний автопарк, де вже були Infiniti QX60 і Ford Mustang S550 2017 року випуску.

Декларації за 2021 рік і подалі Бойченко вже у Національне агентство запобігання корупції не подавав. Чому? У відповідь на інформаційний запит журналістів виконком Маріупольської міськради пояснив видалення декларацій Бойченка посиланням на частину 14 статті 45 Закону «Про запобігання корупції» — мовляв, мер Маріуполя є родичем військовослужбовця, а тому має право на приховування даних.

Військовослужбовцем в родині Бойченка є його 29-річний син Сергій. Проте як зазначав депутат Маріупольської міськради Максим Бородін, після 2016 року Бойченко не декларував побутовий зв’язок із сином, тобто з того часу вони вже жили окремими родинами, а тому ця підстава виглядає дуже сумнівною.

Чим родина мера Маріуполя Вадима Бойченка розбагатіла під час війни

А приховувати є що. Сам Вадим Бойченко, як типовий український політик, на себе не записує майже нічого. За даними BlackBox OSINT, він офіційно володіє трьома квартирами, і всі вони залишились в окупованому Маріуполі. Жодного автомобіля на мері Маріуполя не зареєстровано — родинний автопарк, як було вказано вище, записаний на його дружину.

На Галині Бойченко також ще маса іншого майна. Це земельна ділянка 0,25 гектари та будинок площею 105,8 квадратних метрів в селі Мудриголови Хмельницької області, а також купа нерухомості в елітному київському житловому комплексі «Парк Авеню VIP» на Голосіївському проспекті: куплені спочатку в 2017 році квартира 99,5 квадратних метрів за приблизно 400 тисяч доларів (https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-kiev-demeevka-goloseevskiy-40-letiya-oktyabrya-prospekt-33038592.html), а також машиномісце за 14 тисяч доларів і складське приміщення за 9800 доларів, а потім в 2019 році ще гараж 17,2 квадрати за майже 20 тисяч доларів і кладова 4,8 квадратних метри за 8 тисяч доларів.

Повномасштабна війна і окупація Маріуполя, судячи з усього, ніяк не вплинула на фінансове становище родини мера Вадима Бойченко. Бо 16 грудня 2022 року Галина Бойченко придбала ще одну квартиру площею 68,6 квадратних метрів у Львові — в історичному центрі міста на Мирослава Скорика, 15. Середня вартість схожої квартири у цьому будинку з ремонтом становить (https://rieltor.ua/lvov/flats-sale/view/11980876/) близько 248 тисяч доларів США.

Але і це ще не все. Через півроку, 12 травня 2023 року дружина Вадима Бойченко купила ще одну квартиру в місті Хмельницькому — в елітному ЖК «Перлина Проскурова» у центрі міста. Площа цієї квартири — 61,6 квадратних метрів, вартість (https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-hmelnitskiy-tsentr-podolskaya-ulitsa-33334319.html) такої квартири з ремонтом в цьому ЖК — в середньому 82 тисячі доларів США.

Загальна вартість активів Галини Бойченко складає близько 900 тисяч доларів США, 330 тисяч доларів вона витратила на купівлю двох квартир у Львові та Хмельницьому вже під час великої війни після виїзду з Маріуполя. Це в той час, коли десятки тисяч маріупольців залишились без нічого та не отримують від держави мізерну підтримку на своє життя в евакуації.

Скільки майна записано на Наталію Бойченко — доньку мера Маріуполя

І якби ж на тому було все. Ще одразу дві квартири в тому ж самому ЖК «Парк Авеню VIP» в Києві має 27-річна донька Маріупольського міського голови Наталія Бойченко: одна площею 59,6 квадратних метрів, придбана на неї у вересні 2016 року, коли дівчині тільки-но виповнилось 18 років, а друга 100,9 квадратних метрів — у 2017 році. Середня вартість схожих по квадратурі квартир у цьому будинку з ремонтом становлять близько 270 000 (https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-kiev-goloseevskiy-demeevskaya-ulitsa-32183429.html) доларів США та 454 000 (https://dom.ria.com/uk/realty-prodaja-kvartira-kiev-goloseevskiy-demeevskaya-ulitsa-32183429.html) доларів США.

За даними ЗМІ (https://freeradio.com.ua/mer-okupovanoho-mariupolia-vadym-boichenko-biohrafiia-rodyna-uspikhy-ta-nevdachi-na-posadi-dosye/), Наталія Бойченко станом на липень 2020 року навчалась (https://gordonua.com/ukr/publications/mer-mariupolja-bojchenko-sohodni-zavojuvati-mariupol-nemozhlivo-1509797.html) у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на програмного інженера. Жодної інформації про її роботу, бізнес та професійні досягнення у відкритому доступі мережі інтернет немає. Дозволити собі таку розкіш як купівля одна за одною квартир молода дівчина не може. Тому, очевидно, що ця нерухомість була куплена її батьками та просто оформлена на дівчину. Як і ще одна квартира площею 43,1 квадратний метр, що залишилась в окупованому Маріуполі, яка була придбана у серпні 2020 року.

Вже під час повномасштабного вторгнення, у лютому 2024 року, Наталія Бойченко стала власницею автомобіля Audi Q7 2022 року випуску, вартість якого сягає (https://auto.ria.com/uk/auto_audi_q7_37147239.html) 75 тисяч доларів США. Таким чином на той момент вона стала власницею активів лише на трохи меншу суму за її матір — на приблизно 800 тисяч доларів США. Примітно, але, за даними BlackBox OSINT, одразу ж після реєстрації авто донька мера Маріуполя видала генеральну довіреність на нього від 19 лютого 2024 року строком на 10 років до 19 лютого 2034 року своїй матері Галині Бойченко, що вказує на те, що і авто, і квартири, оформлені на дівчину є лише схемою легалізації грошей та приховування реального власника майна, яким є міський голова багатостраждального Маріуполя.

Звідки гроші у мера Маріуполя Бойченка на розкішне життя під час війни

Достеменно невідомо, чи продовжує Рінат Ахметов спонсорувати мера Маріуполя Вадима Бойченко і сьогодні, коли міста як такого немає, разом з підприємствами Ахметова. Вірогідно, що олігарху немає сенсу утримувати як раніше міського голову в екзилі, що не несе йому жодної користі. Тоді звідки в Бойченка гроші продовжувати жити на широку ногу під час війни у вигнанні з рідного міста?

Відповідь може критися на поверхні. Справа в тому, що не дивлячись на те, що Маріуполь був фактично знищений росіянами та в результаті окупований, в міста залишився не тільки міський голова та виконком міськради, а й міський бюджет. Якщо раніше він формувався завдяки податковим надходженням від великого бізнесу, зокрема корпорації «Метінвест» із заводом «Азовсталь», морського порту, малого та середнього бізнесу, то тепер він майже повністю дотаційний, тобто наповнюється державою. Але навіть при цьому — більш ніж вагомий. Наприклад, за даними офіційного рішення виконкому Маріупольської міської ради бюджет міста в 2023 році склав, на хвилинку, близько 3,1 млрд грн.

На 2024 рік доходи бюджету територіальної громади Маріуполя було визначено у розмірі 2 млрд 925 тисяч грн, з яких базова дотація становила 1 млрд 54 млн грн, а додаткова — ще 1 млрд 481 тисяч грн. Тобто майже 87% маріупольського бюджету — це гроші українських платників податків з усієї країни.

На що витрачається цей бюджет? На роботу центрів підтримки маріупольців «ЯМаріуполь», на допомогу переселенцям з Маріуполя, на зарплати бюджетникам і зокрема, самому меру Вадиму Бойченку, а також на підтримку українських військових та правоохоронців і на майбутнє відновлення інфраструктури Маріуполя після його деокупації. Навіщо підтримувати українських військових не напряму, а через міський бюджет окупованого міста — окреме питання. На ці цілі в 2023 році було закладено аж 382 млн грн. Тобто іншими словами статей витрат для засвоєння коштів та заробітку на бюджеті більш ніж вистачає. І розпорядження бюджетними грошима мером Вадимом Бойченком з одного боку дивує, а з іншого, коли дивишся на купівлю його родиною квартир та автомобілів — зовсім ні.

Як мер Маріуполя Вадим Бойченко витрачає мільйони гривень на концерти та цирки, поки маріупольці не мають житла

Тож, подивимось, як Вадим Бойченко витрачає державні мільярди. У 2023 році на культуру та мистецтво було витрачено понад 10 млн грн. З них 3,7 млн грн пішли на фінансову підтримку філармоній, художніх і музичних колективів, ансамблів, концертних і циркових організацій, ще 4,4 млн грн — на забезпечення діяльності палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля.

Майже 1,8 млн грн витратили на забезпечення діяльності музеїв і виставок. Це при тому, що за словами колишнього міністра культури Олександра Ткаченка, мер Маріуполя Бойченко відмовився (https://t.me/mariupolnow/32435) евакуювати музейні експонати з місцевих музеїв, які мають велику історичну цінність. Тобто куди витратили 10,5 млн грн невідомо, адже маріупольські історичні цінності знаходяться і досі під окупацією.

Не менш абсурдними є витрати на транспорт та транспортну інфраструктуру, дорожнє господарство — 32,8 млн грн. Які дороги та громадський транспорт може фінансувати міськрада, якщо місто знаходиться під російською окупацією? Також 160 млн грн нібито було витрачено на заходи щодо соціально-економічного розвитку територій, 52 млн грн на утримання та ефективну експлуатацію об’єктів житлово-комунального господарства, 8,8 млн грн на охорону навколишнього середовища окупованого міста.

Фактично, як мінімум 265 млн грн бюджетних коштів було витрачено на сумнівні напрями фінансування окупованого міста. Ця сума складає половину від бюджету, що був виділений на допомогу переселенцям через фонд «ЯМаріуполь». Більш того, майже 1,55 млрд грн були заморожені в резерв на відновлення окупованого міста в незрозуміло якому майбутньому замість направлення цих коштів на військові потреби або вирішення найгострішого питання забезпечення житлом вимушених переселенців Маріуполя.

2023 рік для мера Бойченка пройшов під гаслами щодо відновлення повністю окупованого міста. Крім заморожених коштів, він просував проєкт «Маріуполь.Реборн», який мав реалізовувати Маріупольська міська рада за інвестиційної підтримки SCM Ріната Ахметова та міжнародних донорів. Під цей проєкт було створено ГО «Маріуполь.Реборн» та сайт (https://remariupol.com/%23about) з розписом планів по відновленню міста — тобто вже було витрачено бюджет на якісь примарні плани.

У 2024 році замість відновлення міста, що 2 роки знаходилось в окупації, Бойченко зосередився на відновленні справедливості для маріупольців, а саме процедурі механізму компенсації для тих, чиє житло розташоване на тимчасово окупованій території. Так було представлено ще один черговий проєкт «Маріуполь.Justice», в рамках якого було проведено десятки зустрічей, а оцінка збитків склала 14 млрд доларів. Ніяких реальних результатів для переселенців за цим так і не прослідувало.

У 2024 році міськрада Маріуполя знову витратила майже 7 млн грн на неіснуючі музеї, концерти, цирк за 9 місяців. Не менше обурює цифра у 30,3 млн грн, витрачена на житлово-комунальне господарство — про утримання та функціонування яких комунальних підприємств може бути мова, адже гуртожитки та центри, де живуть переселені маріупольці, розташовані у містах, де роботу комунальних служб виконують місцеві служби.

Що стосується витрат на програму «ЯМаріуполь», то окреме питання щодо витрат у 46,4 млн грн на відпочинок дітей у таборах, коли маріупольці, які не мають житла і гідного фінансування для існування, повертаються у окуповане росією місто, тому що там хоча б у них є дах над головою, — це взагалі абсурд з боку Бойченка.

У 2025 році бюджет міста склав (https://v-variant.com.ua/article/biudzhet-mariupolskoi-hromady-2/) 920,1 млн грн. Заступник міського голови Сергій Орлов пояснив, що впроваджується нова ініціатива «ЯМаріуполь. Поруч з тобою» — мобільні офіси, які «долають кілометри, щоб наблизити допомогу». По факту на третьому році війни це просто — чергові офіси, де можна отримати консультації від юристів, лікарів, психологів, адміністраторів ЦНАП та рекрутерів. При цьому на відпочинок містян планується витратити ще 42 млн грн.

Досить показовою є також історія зі стоматологічними кабінетами (https://t.me/mosiychuk72/25924), на які у 2022 році витратили 6 млн грн. Стоматологічні послуги там надаються безкоштовно лише для пільгових категорій та пенсіонерів, а для інших мешканців Маріуполя послуги надають за так званими соціальними цінами (https://t.me/mariupol_1778/26103), тобто гроші з людей беруть, просто зі знижкою. Ці кабінети працюють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Одесі, Дніпрі, Запоріжжі та Вінниці.

Витрати на охорону гуртожитків для маріупольських переселенців у 2025 році виросли майже в чотири рази порівняно з 2024 роком — з 2,548 млн грн до 9,198 млн грн. Переможцем закупівлі вкотре стала Маріупольська поліція охорони, яка вже кілька років поспіль без конкуренції отримує аналогічні контракти, що викликає багато сумнівів щодо прозорості встановлення ціни.

Але найбільш вражаючою історією є кредит у 90 млн грн, який Маріупольська міськрада виділила КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління». Комунальне підприємство в умовах окупації не працює і не має жодних перспектив, тому питання залишилося відкритим — на що спрямували ці кошти та хто отримав з них вигоду.

Як Вадим Бойченко витрачає гроші маріупольців на свій особистий комфорт

Ще більше вражає той факт, що на початку війни мер встановив (https://mariupolrada.gov.ua/uploads/24/121872-%2525D0%2525A0%2525D1%252596%2525D1%252588%2525D0%2525B5%2525D0%2525BD%2525D0%2525BD%2525D1%25258F%252520%2525E2%252584%2525963%252520%2525D0%2525B2%2525D1%252596%2525D0%2525B4%25252009.05.2022%252520%2525D0%25259F%2525D1%252580%2525D0%2525BE%252520%2525D0%2525BF%2525D0%2525BE%2525D1%252580%2525D1%25258F%2525D0%2525B4%2525D0%2525BE%2525D0%2525BA%252520%2525D0%2525BD%2525D0%2525B0%2525D1%252580%2525D0%2525B0%2525D1%252585%2525D1%252583%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BD%2525D1%25258F%252520%2525D1%252582%2525D0%2525B0%252520%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D0%2525BF%2525D0%2525BB%2525D0%2525B0%2525D1%252582%2525D0%2525B8%252520%2525D0%2525B7%2525D0%2525B0%2525D1%252580%2525D0%2525BE%2525D0%2525B1%2525D1%252596%2525D1%252582%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D1%252597%252520%2525D0%2525BF%2525D0%2525BB%2525D0%2525B0%2525D1%252582%2525D0%2525B8.pdf) собі премію в розмірі 50% своєї зарплати, а керівникам та працівникам виконкому — 100%, незважаючи на дефіцит коштів на гуманітарні потреби. Як бачимо, першочерговою та нагальною потребою у міського голови Бойченка сьогодні є не порятунок маріупольців, що шукають прихисток по країні, а підвищення заробітної плати собі та працівникам виконкому.

Не економить Вадим Бойченко і на власному комфорті. У виконкомі Маріуполя придбали (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-12-16-021240-a) 17 «крісел керівника» за 97,2 тисяч грн, тобто по ціні 5718 грн за кожне. Влада розпорошує кошти на брендовані чашки, блокноти, вітражі, сувеніри, витрачаючи на це понад 5 млн грн на рік. Лише у 2024 році КП «м.ЄХАБ» намагалось закупити (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-11-022398-a) 14 тисяч чашок на майже 1 млн грн — цей тендер скасували лише після суспільного розголосу (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02pggWNZFxQnPuT85Vv1VWVVDxKgdg6KEfone6mcLKPxSFCfz17pXsD5N3N8VztPRjl&id=100087626946702).

На початку грудня 2024 року посадовці замовили нові комплекти шин — 5 зимових та 7 літніх — у фірми, що запропонувала (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-11-18-016272-a) вищу ціну 217,6 тисяч грн, переплативши майже 1,5 тисяч грн за кожну шину порівняно з пропозиціями на ринку (https://infoshina.com.ua/uk/roadstone-winguard-ice-suv-285-60-r18-116q?gad_source=1). А у липні 2024 року виконавчий комітет взагалі орендував (https://news.telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2024-12-26/5891756-bloknoti-tochno-neobkhidni-yak-meriya-okupovanogo-mariupolya-otrimue-i-vitrachae-koshti) на рік два представницьких авто марки Toyota Land Cruiser 200, хоча у власності виконкому налічується 43 службових автомобілі, 10 з яких, за даними BlackBox OSINT, точно перебувають у службовому використанні на підконтрольній Україні території: вісім автомобілів марки Renault, один Nissan Qashqai та один Hyundai.

Це підтверджують штрафи за перевищення швидкості, зафіксовані з вересня 2023 по серпень 2025 року. До речі, один з цих штрафів за кермом Hyundai H-1 з держномером АІ4700ТА — службового автомобіля виконкому Маріупольської міськради — отримав син мера Маріуполя Сергій Бойченко. Це сталось 21 травня 2025 року у місті Дніпро.

Нахабству немає меж. Так от на одному з цих орендованих позашляховиків Toyota Land Cruiser 200 вгадайте хто їздить? Правильно, сам міський голова у вигнанні Вадим Бойченко. Ну не може ж поважна людина в найскрутіші для країни часи іздити якимось бюджетним службовим Renault. На службовому Hyundai теж не може — на ньому невідомо на яких підставах їздить та порушує ПДР його рідний син. Та й мало ж своїх автомобілів у родинному автопарку, треба ще витратити гроші платників податків на своє комфортне пересування країною під час війни.

Більше того, за даними BlackBox OSINT, продовжує міськрада Маріуполя витрачати гроші на особистого водія мера Маріуполя Мішина Дениса Олександровича. Ну не може Вадим Бойченко своїми руками тримати кермо, не комфортно.

Як непрозоро Вадим Бойченко витрачає гроші міжнародних донорів на підтримку маріупольців

Але не бюджетом єдиним. Після виїзду з Маріуполя в ніч на 27 лютого 2022 року, мер Вадим Бойченко осів у Запоріжжі, де і займається засвоєнням бюджетних коштів, виділених на підтримку евакуйованих та переселених маріупольців. Там же він створив та очолив благодійний фонд «Я — Маріуполь (https://mhelp.org.ua/pro-nas)», став збирати гроші з українських та міжнародних донорів на гуманітарну, юридичну, психологічну допомогу переселенцям, але фактично став новою ширмою для непрозорого розподілу мільйонів бюджетних коштів та перетворився на «паралельну міськраду» у вигнанні.Чому? Тому що саме благодійному фонду Бойченка виконком міськради віддає сотні мільйонів гривень з бюджету на реалізацію програми «ЯМаріуполь».

Що це за програма? Це такі собі центри підтримки маріупольців, їх всього 40, вони працюють у 22 містах України. Через них, за даними фонду «Я — Маріуполь», створеному Бойченком, зареєструвались понад 66 тисяч людей, що виїхали з Маріуполя на підконтрольну Україні територію. Що вдалось зробити цим центрам за 3,5 роки війни? Заселити у 284 кімнати у трьох гуртожитках в Києві та Дніпрі лише 509 людей, тобто 0,5% від кількості зареєстрованих переселенців. При чому для того, аби заселитись в ці гуртожитки, наданих фондом, маріупольцям потрібно отримати якісь бали за критеріями вразливості, і зробити це досить непросто. Тобто люди, які втратили домівки і вимушено виїхали з рідного міста, повинні ще заробляти незрозумілі бали для заселення в тимчасове житло.

За даними (https://vchasnoua.com/news/mariupol-v-ekzili-pravovii-vakuum-milionni-zarplati-cinovnikiv-i-kriminalni-provadzennia) листа від виконавчого комітету Маріупольської міської ради, загальна сума витрачених коштів на проєкт «ЯМаріуполь.Житло» за 2022–2025 роки склала майже 148,7 млн грн з бюджету та 302 млн грн міжнародної допомоги — всього 450,7 млн грн. Тобто кожна з цих 284 кімнат у гуртожитках обійшлась українським платникам податків та міжнародним донорам в 1,5 млн грн.

За ці гроші людям можна було вже придбати по квартирі. Але ж навіщо, якщо можна відмити ці гроші собі. Тож у червні 2023 року правоохоронці відкрили (https://vchasnoua.com/news/mariupol-v-ekzili-pravovii-vakuum-milionni-zarplati-cinovnikiv-i-kriminalni-provadzennia) кримінальне провадження № 12023052770000475 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112392103) за підозрою у зловживанні владою під час ремонту гуртожитку в Дніпрі для переселенців із Маріуполя. Виявилось, що роботи почали (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112392103) до укладання договорів, закупівлі оформлялися «заднім числом», що суперечить тендерному законодавству, а завищення вартості обладнання становило до 30% у порівнянні з відкритими ринковими цінами.

Аудит показав порушення на 48 млн грн, зокрема переплати п’ятьом підрядникам на 1,1 млн грн, купівлю невстановленого обладнання, використання бюджету без підтвердження ефективності. Йдеться не лише про ймовірне нецільове використання десятків мільйонів гривень, а й про системні схеми уникнення контролю: роботи без проєктної документації, оформлення договорів заднім числом, потенційне уникнення конкуренції. Тож, відповідь на питання, звідки в мера Маріуполя під час війни гроші на нові квартири та автомобілі, здається, стає все більш зрозумілою.

Але повернімось до центрів «ЯМаріуполь». Загальна сума витрачених коштів на створення та роботу цих центрів склала майже 2 млрд грн: 771,4 млн грн з бюджету та 1,26 млрд грн з міжнародної допомоги. При цьому жодної звітності, на що та в яких обсягах було витрачено ці гроші: у відкритому доступі жодного повного звіту про витрати немає.

Відомо лише, що у центрах «ЯМаріуполь» переселенцям видають продуктові набори. Однак, переселенці активно критикують якість надання цієї допомоги, яка, по-перше, доходить далеко не до всіх: люди, що мешкають у невеликих містах та селах не можуть витрачати гроші, аби постійно їздити в центри «ЯМаріуполь» у великих містах, аби отримати пакет з їжею, який в центрах відмовляються надсилати поштою. По-друге, наповнення цих наборів маріупольці називають радше знущанням, ніж допомогою.

За офіційними даними (https://www.0629.com.ua/news/3703461/skilki-kostuut-produktovi-nabori-u-centrah-amariupol-ta-so-pro-nih-dumaut-mariupolci), у 2024 році вартість одного продуктового набору в центрах «ЯМаріуполь» сягала в середньому 616 грн, проте з урахуванням додаткових витрат на логістику, складування, упаковку, зарплати реальна собівартість становила 650-700 грн за одиницю. Заявлений обсяг видачі — 60 тисяч наборів щомісяця, тобто понад 720 тисяч на рік, що дорівнює понад 443 млн грн витрат. Якщо за три роки війни підрахувати такий обсяг видачі продуктових наборів, то отримаємо цифру у майже 1,4 млрд грн.

Тож, що виходить. На четвертому році повномасштабної війни, попри повну дотаційність Маріуполя, мерія на чолі з Вадимом Бойченком продовжує витрачати сотні мільйонів гривень на іміджеві проєкти та власний комфорт, тоді як гострі потреби переселенців — житло, доступ до медицини й освіти — залишаються частково або дуже слабо покритими.

Бюджет Маріуполя використовується не для реальної допомоги людям, а для забезпечення влади, яка більше турбується про себе, аніж про вирішення проблем переселенців, що вже четвертий рік живуть у кризі. При цьому виконком міськради публічно не звітує про точні обсяги допомоги від міжнародних партнерів, хоча саме вони значною мірою фінансують соціальні ініціативи, які місцева влада часто подає як власні досягнення.

Паралельно з цим, за даними BlackBox OSINT (http://www.apple.com/ru), мер Маріуполя Вадим Бойченко регулярно їздить за кордон у якісь безглузді поїздки, де створює лише ілюзію роботи на благо своїх містян у вигнанні. До прикладу зовсім нещодавно, 25 липня 2025 року, Бойченко разом із командою своїх чиновників їздив (https://www.facebook.com/watch/?v=1118480200144950) із візитом до французького міста Гавр (увага!) для вивчення досвіду створення соціального житла. До цього, 20 липня 2025 року Бойченко і його команда відвідали (https://t.me/VadymBoichenko/926) конференцію з питань відновлення України у Римі. Ще за 10 днів до цього вони відвідували (https://t.me/VadymBoichenko/909) конференцію з питань відновлення України у Гданську.

Загалом, за даними (https://t.me/VadymBoichenko) лише телеграм-каналу Бойченка, за два останні роки він здійснив 16 офіційних виїздів за кордон, тобто в середньому це 8 поїздок на рік, а це майже щомісячно. Серед них — зустрічі з послами (https://t.me/VadymBoichenko/15) та мерами європейських міст (https://t.me/VadymBoichenko/41), фестивалі (https://t.me/VadymBoichenko/106), конференції (https://t.me/VadymBoichenko/277). Який профіт від цих катань по конференціях для евакуйованих маріупольців, коли влада не може забезпечити їх найголовнішим під час війни — житлом, незрозуміло. Виходить лише гарна картинка, а на справі — за три роки війни житлом забезпечено лише 0,5% маріупольців. Зате родина мера міста Вадима Бойченко що не рік, то купує собі нові квартири та машини на сотні тисяч доларів США.