BlackBox OSINT роздає чорні мітки: хто з фігурантів наших гучних розслідувань вже покараний

Як Костянтина Григоришина піймали на виводі мільйонів гривень з української енергетики

Як збагатився головний лісник країни Юрій Болоховець, який легко сплачує мільйонні застави в суді

Як заступник Кличка Петро Оленич втратив посаду після земельних махінацій у столиці

Як колишньому голові «Укренерго» Володимиру Кудрицькому згадали його махінації з фіктивними фірмами

Як відмивач грошей Ігор Черкаський втратив свою 10-річну посаду у Держфінмоні

Як сайт «Антикор» догрався до блокування на території України

Як у Верховній Раді помітили російські зв'язки Favbet Андрія Матюхи

Українська корупція має одну властивість — про неї пишуть, знімають сюжети, говорять на кухнях, але гучні історії часто залишаються без реакції влади та правоохоронних органів. Звісно, що не завжди. Про те, хто з фігурантів після виходу розслідувань BlackBoх OSINT поніс ту чи іншу відповідальність за свою діяльність — в цій публікації.

Як Костянтина Григоришина піймали на виводі мільйонів гривень з української енергетики

Громадянин рф та України Костянтин Григоришин продовжує заробляти мільярди на продажу електроенергії українцям — і держава йому в цьому не лише не заважає, а де-факто допомагає. Григоришин через кіпрські офшори контролює три обленерго — Вінницьке, Сумське та Чернігівське, а через мережу компаній під брендом «Енера» постачає електроенергію 2,1 мільйону домогосподарств, тобто кожному восьмому побутовому споживачу в країні. За роки повномасштабної війни його бізнес не занепав, а, навпаки, лише розвивався: сукупний дохід підприємств групи «Енера» лише у 2024 році перевищив 29,8 млрд грн.

І справа не тільки в тому, що де-факто росіянин Григоришин контролює стратегічний сектор воюючої України, а в тому, що він робить це коштом українського бюджету. Державні установи, комунальні підприємства, поліція, водоканали, університети й навіть військові частини замовляли електроенергію у компаній Григоришина — найчастіше в обхід конкурентних тендерів, просто укладаючи прямі договори. За підрахунками Бюро економічної безпеки, лише за 2024 рік структури олігарха уклали понад 2000 таких угод на загальну суму близько 8 млрд грн. При цьому між його постачальними компаніями і підконтрольними йому ж обленерго склалась схема взаємного збагачення: обленерго закуповують електроенергію у «Енери» Григоришина, фактично перекачуючи кошти в одну кишеню.

Якими компаніями володіє Костянтин Григоришин в Україні та скільки вони заробляють. Інфографіка BlackBox OSINT

І це все при тому, що донька Костянтина Григоришина є дружиною близького родича Андрія Деркача — колишнього народного депутата України, агента російських спецслужб та колаборанта. Після початку повномасштабного вторгнення Євгенія Григоришина повернулась жити до росії, де має нерухомість. Син Григоришина також залишається в москві. У січні 2025 року РНБО все ж таки ввела персональні санкції проти олігарха — але вони виявились декоративними. Мінекономіки роз’яснило, що санкції проти фізособи-бенефіціара не зобов’язують розривати договори з його компаніями, суди поновили Григоришина на посадах радника в його ж обленерго, а нові держконтракти продовжують надходити. Виходить, що санкції існують окремо, а бізнес — окремо.

Тим не менш, після виходу нашого розслідування, на початку березня 2026 року Служба безпеки України та Бюро економічної безпеки оголосили (https://t.me/SBUkr/16961) про викриття масштабної схеми розкрадання коштів з енергетичних компаній, підконтрольних підсанкційному бізнесмену Григоришину. За матеріалами слідства, перебуваючи за кордоном, він організував схему виведення коштів через… власну зарплату.

Топменеджери підконтрольних підприємств створили для нього фіктивну посаду радника голови правління з окладом у 1,5 млн грн на місяць — при цьому трудовий графік «радника» складав лише чотири години на тиждень. Така «посада» у шість разів перевищувала максимальну зарплату, дозволену регулятором в енергокомпаніях, а сам механізм, на думку слідства, слугував способом обходу санкцій на виведення капіталу. Загалом через цю схему з рахунків енергопідприємства, 25% акцій якого належать державі в особі Міністерства енергетики, було виведено близько 68 млн грн.

2 березня СБУ повідомила Григоришину про підозру — заочно, оскільки фігурант перебуває за межами України. Йому інкримінують організацію привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах. Троє його спільників — керівники підконтрольних енергокомпаній — також отримали підозру як співучасники. Усім фігурантам загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Втім, кримінальне провадження поки що виглядає як реакція на симптом, а не на саму хворобу. Підозра оголошена заочно, Григоришин — за кордоном, його компанії продовжують працювати, а обленерго під його контролем досі постачають електроенергію мільйонам українців. Чотири роки повномасштабної війни, санкції РНБО, розслідування журналістів і рекомендації БЕБ так і не призвели до системного відключення російського олігарха від стратегічної інфраструктури країни — лише до точкових кроків, які більше нагадують імітацію боротьби, ніж реальне її завершення. Втім, ця підозра, можливо, стане початком більш системного процесу. Подивимось.

Як збагатився головний лісник країни Юрій Болоховець, який легко сплачує мільйонні застави в суді

Ще у червні 2024 року в нашому розслідуванні про те, як директор ДП «Ліси України» Юрій Болоховець очолив корупцію і незаконну вирубку дерев у лісових господарствах ми оприлюднили данні про те, як його родина збагатилась майже двома тисячами гектарів землі, поки Болоховець очолював місцевий лісгосп на Чернігівщині. Крім того, ми розповідали, як керівник «Лісів України» самовільно захопив землі, що перебувають у власності його ж підприємства, де його родина облаштувала приватну базу відпочинку з водоймою, на якій збагачує свої кармани.

Не дивно, що в результаті тендерних схем у лісгоспах, а також масової незаконної вирубки лісів навіть офіційні задекларовані видатки Юрія Болоховця в рази перевищують його офіційні доходи. Ще у 2016 році, заробивши разом із дружиною трохи більше 192 тисяч гривень за рік, родина Юрія Болоховця витратила на квартиру та ремонт майже 2,3 млн грн, після чого ще залишилось 100 тисяч грн на позику друзям та на заощадження у гривні та доларах. Офіційні витрати перевищили доходи рівно у 12 разів — і чомусь жоден антикорупційний орган тоді цього не помітив.

Наступного року у власності дружини Болоховця Людмили раптово з’явилась київська квартира — без дати придбання та без зазначення вартості. А земельна ділянка і будинок в рідному селі, оформлені ще у 2014 році на п’ятирічну доньку, у деклараціях взагалі не фігурували аж до 2018-го — тобто майно від НАЗК свідомо приховувалось роками.

Але найвитонченіша схема — це київська квартира площею 140 квадратних метрів в елітному ЖК «Бульвар фонтанів», яку Болоховець з дружиною орендують у свого бізнес-партнера Андрія Реви. Ринкова ціна оренди такого житла — близько 4000 доларів на місяць. Однак за документами Рева не здає квартиру, а навпаки — сам «позичив» у дружини Болоховця 10 тисяч доларів, передавши в заставу цю саму квартиру вартістю до мільйона доларів. Тобто мільйонне житло фактично дісталось держчиновнику безкоштовно, а угода оформлена так, щоб це виглядало як звичайна позика між приватними особами.

Як результат — у липні 2025 року, через рік після нашої публікації, співробітники Державного бюро розслідувань затримали Юрія Болоховця та оголосили йому про підозру в незаконному збагаченні. За словами генерального прокурора України Руслана Кравченка, у 2021 році ще будучи головою Державного агентства лісових ресурсів України, Юрій Болоховець набув активів на 10,4 млн грн, що значно перевищували його законні доходи, 9 млн грн з яких було витрачено на ту саму квартиру в елітному ЖК «Бульвар фонтанів» в Києві, що була оформлена на підставну особу, але фактично використовувалася Болоховцем.

«За даними НАЗК, різниця між офіційними доходами і набутим майном — 7,9 млн грн», — заявив (https://www.facebook.com/RuslanKravchenkoKyiv/posts/pfbid02aMGpMSUPtYHzyGW3V1RmZFEx52SqPfnDDLBtevCzwB5YJPgGtGeWkmytpqAWnsrwl) генпрокурор.

В кінці липня суд ухвалив рішення взяти під варту керівника ДП «Ліси України» Юрія Болоховця, визначив йому розмір застави у розмірі 91 млн грн. Однак, через два місяці, у вересні 2025 року Вищий антикорупційний суд зменшив суму застави одразу в 10 разів — до 9,1 млн грн, які головний лісник країни, звісно, одразу ж вніс і вийшов на свободу.

Більше того, він повернувся на роботу і сьогодні, як ні в чому не бувало, продовжує керувати «Лісами України», бере участь (https://www.facebook.com/share/p/1CEPvcdrDs/) в публічних заходах, звітує про якісь ефемерні успіхи лісової галузі, ніби там ніколи не було корупції. Але кримінальне провадження нікуди не поділось — сподіваємось, ДБР доведе його до суду і ми ще почуємо вирок для головного лісника країни.

Як заступник Кличка Петро Оленич втратив посаду після земельних махінацій у столиці

Ще у квітні 2024 року BlackBox OSINT зібрав всю тіньову сторону діяльності заступника голови Київської міської державної адміністрації Петра Оленича— чиновника, який ніколи не мав власного бізнесу, але примудрився збудувати під Києвом будинок за чверть мільйона доларів, зібрати автопарк із трьох дорогих автомобілів і придбати земельні ділянки за цінами в десятки разів нижчими за ринкові. Все це — при офіційних доходах, які жодним чином не можуть пояснити подібний рівень життя. Аналіз його декларацій показав, що витрати Оленича та його дружини стабільно перевищують задекларовані доходи — подекуди на сотні тисяч доларів на рік.

На посаді директора Департаменту земельних ресурсів КМДА Петро Оленич систематично перетворював київські зелені зони та парки на майданчики для забудовників. Державну землю підміняв комунальною, сквери документально перетворював на житлові комплекси, підписував подання, що дозволяли будівництво на ділянках без права на капітальну забудову. Один із найгучніших епізодів — незаконна передача частини парку «Нивки» під житлово-офісний комплекс: НАБУ та САП зрештою повідомили Оленичу про підозру, суд визнав рішення незаконним, а будівництво — зупинив. Паралельно через підконтрольний департамент було розкрадено бюджетні кошти на інвентаризацію київської землі — роботу, яку до нього вже виконали попередники, але він «продав» її депутатам вдруге.

Попри підозру від НАБУ, відкриті кримінальні провадження та цілком задокументований розрив між офіційними доходами і реальними витратами, Оленичу вдавалось тихенько продовжувати залишатись на посаді заступника Віталія Кличка — мер Києва щоразу вдавав, що нічого не знав.

Однак, у цієї історії таки стався фінал: на початку 2025 року НАБУ та САП провели масштабну операцію (https://epravda.com.ua/power/smotryashchomu-za-kiyevom-za-zastupniku-klichka-povidomili-pro-pidozri-802942/) «Чисте місто» і таки викрили злочинну організацію, що роками контролювала земельну сферу Києва. Серед десяти осіб, яким оголосили підозру, — і Петро Оленич. За даними слідства, схема полягала у реєстрації прав власності на неіснуючі споруди на цінних столичних ділянках, після чого до міськради подавались заяви про надання землі «під обслуговування» цих фантомних об’єктів, що дозволяло уникати публічних торгів. Ухвалення потрібних рішень забезпечували депутати Київради та посадовці КМДА — і отримували за це хабарі грошима та нерухомістю.

Всього протягом 2023–2024 років організація незаконно вивела з комунальної власності столичної землі на 11,6 млн грн, але завдяки своєчасному втручанню правоохоронців вдалося зупинити захоплення ще шести ділянок на загальну суму 83,7 млн грн.

НАБУ зазначило показову деталь: реальний центр прийняття рішень у земельній сфері давно перемістився з офіційної адреси міськради на Хрещатику до іншої будівлі, де питання вирішувались у вузькому колі топпосадовців та «потрібних» людей. Тобто вся публічна процедура — засідання комісій, голосування депутатів, рішення виконавчих органів — була лише декорацією для схеми, якою керували з тіні. Петро Оленич, який сім років займав ключові посади в земельній вертикалі КМДА, за версією слідства, був одним із тих, хто цю декорацію забезпечував.

Тож, 7 лютого 2025 року Вищий антикорупційний суд України заарештував (https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3957670-vaks-arestuvav-zastupnika-golovi-kmda-olenica-zastava-15-miljoniv.html%2523) Петра Оленича, визначивши йому розмір застави у 15 млн грн. Через два тижні невідома особа внесла за Оленича ці гроші, і його випустили з СІЗО (https://suspilne.media/kyiv/954433-zastupnik-golovi-kmda-olenic-akogo-pidozruut-u-zemelnij-korupcii-vipustili-iz-sizo-pid-zastavu/). Однак, своєї посади він зберегти не зміг: спочатку 26 лютого ВАКС задовольнив клопотання (https://www.radiosvoboda.org/a/news-kmda-olenych-vidstoronyly/33329321.html) прокурорів про відсторонення заступника Кличка від займаної ним посади, а через два дні вже сам міський голова Віталій Кличко оголосив (https://forbes.ua/news/sprava-pro-zemelnu-koruptsiyu-klichko-zvilnyae-svogo-zastupnika-olenicha-ta-dvokh-posadovtsiv-28022025-27614) про його звільнення з КМДА.

Як колишньому голові «Укренерго» Володимиру Кудрицькому згадали його махінації з фіктивними фірмами

За роки керівництва Володимира Кудрицького Національною енергетичною компанією «Укренерго», вона загрузла в низці корупційних схем. Так, наприклад, Кудрицький дозволив енерготрейдеру «Юнайтед Енерджі» з орбіти Ігоря Коломойського закупити електроенергію на 716 млн грн і не заплатити за неї — борг не стягнули, рахунки не заблокували, гроші пішли за кордон.

Окрема історія — закупівля у 2022 році товарів із завищенням цін на 65% в обхід публічних торгів та придбання за 80 млн грн програмного забезпечення Microsoft, яке розробник безкоштовно надає українським компаніям. Тим часом дружина Кудрицького придбала земельну ділянку в Києві за ціною, яка у п’ять разів нижча за ринкову — офіційно за 14 тисяч доларів при реальній вартості близько 75 тисяч, після чого на цій ділянці був зведений будинок вартістю до 400 тисяч доларів. У додаток до цього у вересні 2023 року родина Кудрицького придбала новенький Toyota Highlander,

Однак, поплатився Кудрицький в результаті за іншу історію — ще з 2018 року, коли він займав посаду директора з інвестицій «Укренерго» і підписав договір з підставною фірмою «Візин Річ» — компанію зі статутним капіталом у сто гривень, яка регулярно змінювала засновників і юридичну адресу, мігруючи між Львовом і Полтавою, а директором якої виявився літній пенсіонер Євген Михайлюк зі Львова, який навіть не підозрював про своє «підприємництво» — йому просто заплатили, аби він підписував папери, не читаючи їх. Саме з ним уклав угоду на 24,3 млн грн Володимир Кудрицький, поставивши свій підпис.

Справжній масштаб афери виплив на поверхню випадково — коли «Укренерго» у 2020 році подало до суду на банк «Конкорд» із вимогою виплатити 8,8 млн грн за банківською гарантією, виданою тій самій «Візин Річ». Банк у відповідь заявив прямо: договір між «Укренерго» і підрядником суперечить інтересам держави, а сама угода є свідомою змовою з метою відмивання бюджетних коштів. Тобто логіка схеми виглядала так: держкомпанія укладає фіктивний договір, гроші йдуть підставній фірмі, а потім для видимості подає позов до банку — нібито намагаючись повернути кошти. Суд замість розслідування перетворився на інструмент легалізації вже вкраденого.

Через менше ніж півроку після виходу нашого розслідування про Володимира Кудрицького більшістю голосів наглядової ради «Укренерго» голову НЕК Володимира Кудрицького було звільнено (https://suspilne.media/827409-ocilnika-ukrenergo-kudrickogo-zvilnili-so-potribno-znati/). А ще через рік, 28 жовтня 2025 року, Державне бюро розслідувань затримало (https://nv.ua/ukr/ukraine/events/sprava-ukrenergo-zatrimannya-kudrickogo-i-pidozra-grinkevichu-u-shahraystvi-50556053.html) його і повідомило йому про підозру у шахрайському заволодінні коштами «Укренерго», спираючись саме на історію з фіктивною фірмою «Візин Річ».

За даними слідства, під час тендерів у 2018 році на реконструкцію зовнішнього огородження підстанцій Південної та Західної енергосистем Кудрицький вступив у змову з представниками приватної компанії, уклавши з нею два договори на понад 68 млн грн. Після цього «Укренерго» виплатило цій фірмі 13,7 млн грн у якості авансу, який підприємці привласнили собі, а жодних робіт виконано не було.

Примітно, що організатором махінації ДБР назвало скандально відомого львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, якого до того вже викрили на постачанні неякісного одягу для ЗСУ на мільярд гривень.

Наступного дня суд обрав (https://www.rbc.ua/rus/news/eksgolovi-ukrenergo-kudritskomu-obrali-zapobizhniy-1761729851.html) Кудрицькому запобіжний захід у вигляді двох місяців під вартою із можливістю виходу під заставу в 13 млн грн. Кудрицький провів за ґратами рівно одну добу, після чого застава була внесена і він вийшов на волю (https://www.radiosvoboda.org/a/news-eksdyrektor-ukrenerho-kudrytskyi-vyishov-iz-sizo/33577350.html). Про це особисто повідомила у соцмережах його дружина — та сама, яка під час війни придбала київську ділянку за п’ять разів нижче ринкової ціни і оформила новенький позашляховик.

Ну і, як це часто буває, «час лікує», тож через рік, у січні 2026 року, коли скандал з Кудрицьким вщух, Печерський суд пом’якшив (https://www.slovoidilo.ua/2026/01/28/novyna/polityka/sud-pomyakshyv-zapobizhnyj-zaxid-eksochilnyku-ukrenerho-kudryczkomu) Кудрицькому запобіжний захід, знявши з цього електронний браслет та залишивши лише зобов’язання здати закордонний паспорт і заборону спілкуватись зі свідками. Навіть розмір застави зменшили — до 7 млн грн. Розгляд справи по суті, тим часом, ще не розпочався.

Як відмивач грошей Ігор Черкаський втратив свою 10-річну посаду у Держфінмоні

Всього 12 днів після виходу розслідування BlackBox OSINT знадобилось уряду, аби прийняти рішення про звільнення Ігоря Черкаського з посади голови Державної служби фінансового моніторингу, яку він займав аж 10 років.

Держфінмон — орган, що за визначенням має виявляти та припиняти відмивання грошей, — при Черкаському, схоже, займався саме цим. Родина Ігоря Черкаського щороку «прокачувала» десятки мільйонів гривень через мережу ФОП, зареєстрованих на дружину, доньку, сина та батька. Всі вони офіційно надавали «консультаційні послуги» або працювали страховими брокерами, проте жодних слідів реальної ділової активності не існує: ні реклами, ні офісу, ні згадок у профільних колах. Натомість — стабільні мільйонні надходження.

Лише через ФОП дружини та двох дітей Ігоря Черкаського за дев’ять років пройшло понад 3 млн доларів США — і це при тому, що сам Черкаський ще нещодавно отримував зарплату на рівні 9500 гривень на місяць. У власності родини — шість елітних автомобілів, 38 картин без зазначеної вартості, маєток під Києвом та майже півмільйона доларів готівкою.

За даними правоохоронців, Черкаський свідомо «не помічав» масштабні фінансові злочини, поки був при владі у фінмоні. У 2017 році НАБУ відкрило провадження щодо його можливої причетності до розтрати 1,5 млрд доларів конфіскованих коштів оточення Януковича, але розслідування тихо зійшло нанівець. У 2020 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура встановила, що Черкаський роками не реагував на мережу з 550 конвертаційних центрів, через які держава втратила понад 79 млрд грн на незаконному відшкодуванні ПДВ, через що, зокрема, міжнародні експерти MONEYVAL неодноразово оцінювали роботу очолюваної ним служби як незадовільну.

Тож, головним фінансовим розвідником України майже десять років залишалась людина, яка, судячи з усього, є не борцем з відмиванням грошей, а його організатором. Наше розслідування було оприлюднено 19 грудня 2024 року. Вже 31 грудня тодішній прем’єр-міністр України Денис Шмигаль підписав розпорядження (https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zvilnennia-cherkaskoho-i-b-z-posady-holovy-derzhavnoi-sluzhby-finansovoho-monitorynhu-ukrainy-1334r-311224) про звільнення Ігоря Черкаського з посади Голови Державної служби фінансового моніторингу України за його власним бажанням. Ще через 10 днів, 9 січня, Президент України Володимир Зеленський вивів (https://sud.ua/uk/news/ukraine/320232-vladimir-zelenskiy-vyvel-igorya-cherkasskogo-iz-sostava-snbo) Черкаського зі складу РНБО. Все відбулось тихо, без жодних зайвих заяв та коментарів — найбезпечніший та найкомфортніший для Черкаського варіант «по-тихому змитись». Але хоч так — багаторічний відмивач коштів втратив свої можливості для заробітку. Але, сподіваємось, антикорупційні органи все ж таки візьмуться за нього.

Як сайт «Антикор» догрався до блокування на території України

В листопаді 2024 року BlackBox OSINT з метою підтвердження корупційної діяльності антикорупційного порталу «Антикор» (так так, отака іронія) провели експеримент. Ми сконтактували з редакторами сайту і поставили їм питання — чи можна видалити публікацію про «ставленика російських бандитів народного депутата Валерія Дубіля» на сайті та пост про неї в телеграм-каналі «Антикор» та скільки це коштуватиме. На це співробітник сайту на імʼя Денис запропонував нам «річну кампанію» співробітництва вартістю 12 тисяч доларів США, у яку входить видалення небажаних публікацій, розміщення на сайті двох своїх «позитивних» статей та зобов’язання не публікувати в подальшому негативні матеріали про народного депутата. Заплатити гроші співробітник сайту пропонував, звісно, на криптогаманець.

Приблизно 10 років сайт «Антикор» працював як інструмент шантажу та вимагання: Костянтин Черненко, колишній торговець з лотків і помічник депутата з Прилук Чернігівської області, Сергій Хантіль, а також журналіст Юрій Горбань з сином Богданом і бухгалтерка Леся Журавська публікували компрометуючі замовні і, часто, вигадані статті про публічних осіб, після чого пропонували їм за гроші видалити ці публікації з сайту. Ціна — від 3 тисяч доларів США.

І це вже, не кажучи про зв’язки сайту з росією, чию відверту пропаганду «Антикор» роками розповсюджував тут, в Україні, називаючи Революцію Гідності «переворотом», учасників Майдану — «бойовиками», а АТО на Донбасі — «каральною операцією». Не дивно, шо хостинг, антиDDoS-захист і навіть електронна пошта для листування з жертвами — все було організовано через російські сервіси. Сайт тривалий час працював під одним рекламним ідентифікатором із низкою відверто російських пропагандистських ресурсів. Звідси з’явилось небезпідставне припущення, що «Антикор» заробляє не лише на шантажі українських бізнесменів і чиновників, а й отримує фінансування від структур, зацікавлених у дестабілізації України зсередини.

Через півроку після нашого розслідування про сайт «Антикор», українська влада «прокинулась». У травні 2025 року Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України видала розпорядження (https://cip.gov.ua/ua/news/rozporyadzhennya-ncu-vid-13-05-2025-281-3082-pro-obmezhennya-dostupu-do-resursiv-internet) обмежити доступ до сайту «Антикор» з таким формулюванням: задля забезпечення оборони та безпеки держави в умовах воєнного стану.

Як у Верховній Раді помітили російські зв’язки Favbet Андрія Матюхи

Два роки після легалізації ринку азартних ігор в Україні компанія Favbet відкрито приймала ставки без букмекерської ліцензії, заощадивши 216 млн грн на платежах у бюджет України і ігноруючи навіть письмові вимоги регулятора. За це вона не отримала жодного кримінального провадження. Паралельно компанії групи аби не сплачувати податки щороку звітували про збитки, незважаючи на те що Favbet входив до трійки лідерів ринку гральних автоматів.

Власник компанії Андрій Матюха до кінця 2022 року, тобто більше ніж через пів року після початку повномасштабного вторгнення, залишався громадянином росії, мав російський ІПН і зареєстровану московську адресу проживання. У 2014 році, в рік анексії Криму, Матюха зареєстрував торгову марку Favbet у росії, а в 2020-му — ще й міжнародну реєстрацію знаку, чинну на території рф аж до 2030 року. Компанія Parimatch отримала санкції РНБО саме за те, що її торгова марка продовжувала діяти в росії після початку великої війни. Торгова марка Favbet у росії діяла на рік довше — і жодної реакції з боку влади не було. Додатково в Білорусі досі зареєстроване ТОВ «Фавбетбел», співзасновником якого є особисто Матюха, з чинними торговими знаками до 2028-2029 років.

Про все це BlackBox OSINT писали ще у січні 2025 року. Наприкінці того ж року за FAVBET вирішив взятись голова фінансового комітету Верховної Ради України Данило Гетманцев. Банки-партнери компанії отримали вимогу (https://epravda.com.ua/finances/favbet-zayaviv-pro-blokuvannya-rahunkiv-814607/) від Гетманцева припинити обслуговування рахунків групи, після чого видаткові операції були заблоковані. Клієнти букмекера масово скаржились на неможливість вивести власні кошти, а сам Favbet у відповідь оприлюднив заяву, в якій охарактеризував дії Гетманцева як «неправомірні» і заявив, що через блокування не може перерахувати до бюджету понад 424 млн грн податкових і ліцензійних платежів.

Гетманцев на це відповів іронічно та красномовно. «Бачу, «Фавбет» за гроші розміщує на телеграм-каналах заяву, і не можу хлопцям не допомогти. Отже, жодних звʼязків з рф у хлопців немає, податки сплачені повністю, кошти гравців, що вони їм не платять, — у безпеці, а Матюха — українець. Його російський паспорт намалював Гетманцев. Він же у всьому і винен», – написав (https://t.me/getmantsevdanil/10606) голова парламентського комітету у своєму Телеграм-каналі.

Красномовно в цій історії і те, що Favbet, який роками уникав будь-якої уваги з боку держави попри нелегальну роботу, офшорні схеми і зв’язки з росією, раптово опинився під тиском не в результаті планомірного розслідування, а через рішення одного депутата. Чи це справді боротьба з порушеннями, чи чергова «домовленість», що зайшла в глухий кут — питання відкрите. Але хоч якась реакція є, і це — добре.

Нагадаємо, що тим часом в судах застрягли справи топ-корупціонерів Миколи Тищенка, Всеволода Князєва, Галини Крупи та Максима Степанова. Так само роками тягнуться в судах справи Ігоря Коломойського, Романа Насірова, Ігоря Грінкевича, В’ячеслава Шаповалова і Олега Кулініча.