Назад
Чи може Україна уникнути шляху залучення трудових мігрантів? Чи реально збільшити кількість іноземних військових у силах оборони України, аби українці натомість працювали? Чи планує держава повертати українців, які вимушено виїхали за кордон через війну?
Елла Лібанова – директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, академік. Докторка економічних наук. Суспільне зустрілося з Еллою Лібановою на тлі дискусій про те, чи варто Україні залучати трудових мігрантів. У травні український Forbes навів цифри Державної служби зайнятості, за якими у 2025 році дозвіл на роботу в Україні отримали 9582 іноземці.
За даними Інституту економічних досліджень станом на травень, 68% промислових підприємств України скаржаться на дефіцит робочих рук. Про це й інше — розмовляли на СУСПІЛЬНОМУ з Еллою Лібановою в рамках проєкту "Ремовська інтервʼю".
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова під час інтервʼю Суспільному. Київ, 19 травня 2026 року. Суспільне Новини/Олександр Сова
У травні в соціальних мережах розгорнулася дискусія про те, потрібні Україні трудові мігранти чи ні. Залучення до роботи в Україні працівників з інших країн — наскільки це актуальна проблема для української економіки, і наскільки це вже дійсно наші реалії?
Реаліями я це не назвала б. Не так багато іноземців працює в Україні.
Тут проблема в тому, що зазвичай іммігранти не конкурують із місцевою робочою силою. Тому що люди, які мають громадянство – українське, бельгійське, канадське, будь-яке, – мають і більше можливостей працевлаштуватися, ніж будь-які іммігранти. За винятком, припустимо, нобелівських лауреатів. Або електрозварювальників. Але ж не на всі робочі місця вони [громадяни] погоджуються.
Мігранти заповнюють ніші, які є вакантними. У країнах Європи дуже багато мігрантів працюють на вивезенні сміття, двірниками, доглядальниками. Це те, на що місцеве населення не дуже погоджується.
Ясно, що люди бояться: от якщо вони прийдуть, я не зможу працевлаштуватися. Та зможете. В Україні вже працедавці жаліються на брак робочої сили, а після війни він точно буде, ще більший. Нікуди ми не подінемося. Але розробити й тримати дуже виважену, дуже спокійну міграційну політику — це правда.
