Назад
Сотні тисяч борців за українську Незалежність XX століття досі покояться у невідомих місцях. Часто їх ховали без будь-яких ритуалів та почестей. А якщо і вдавалося встановити хреста на могилі, то більшовики знищували саме поховання.
Траплялося і таке, що тлінні останки викопували та піддавали нарузі, зазначає видання "Локальна історія".
З почестями та без
"Опікуйтеся могилами поляглих українських повстанців, революціонерів. Кожна могила повинна мати хрест, на ньому має бути табличка з написом, хто похований. На могилах повстанців не повинні в’янути квіти. Організовуйте в національні чи релігійні свята відвідини цих могил з відповідною програмою", — йшлося у документі ОУН "Українська молоде!", виданому в червні 1947 року.
Сьогодні не виявлено жодного документа, у якому би йшлося про те, яким саме має бути поховальний обряд загиблого вояка Української повстанської армії. Та й сумнівно, що такий документ колись існував. Натомість збереглися численні "Списки полеглих", у яких містився пункт "Де похований повстанець" — авжеж, коли про це знали.
Якщо підрозділ був змушений негайно відходити на інші позиції, вояка ховали безпосередньо неподалік поля бою. В одному з повстанських спогадів йдеться: «Друзі з СБ похоронили замученого друга "Соловія" в лісі біля Польських Зломів. Такою мученицькою смертю закінчив своє життя стрілець УПА "Соловій" родом з Горниця, який чесно воював за Україну разом зі своїм сином "Семенком"».
