Жителі Покровська розповіли, чому не залишають місто й як живуть під постійними обстрілами

Жителі Покровська розповіли, чому не залишають місто й як живуть під постійними обстрілами

У місті Покровськ, яке постійно зазнає обстрілів, місцеві мешканці діляться своїми страхами та надіями. Багато хто з них вирішив залишитися вдома, попри небезпеку.

Про це вони повідомили в коментарі українським ЗМІ. 50-річна Вікторія Василевська розповідає, як щодня чула гул дронів, які патрулюють небо.

"Вони зупиняються і заглядають у вікна", – говорить жінка, яка до останнього намагалася уникнути евакуації.

Однак через страх і паніку вона вирішила покинути місто.

"Все сталося так швидко. Хто знає, що буде далі тут. У мене здають нерви. У мене панічні атаки. Я боюся ночей. Я хочу, щоб війна скінчилася. Мають бути переговори. На землях, які забрала Росія, все одно нічого не залишилося. Все знищено", – додала Вікторія.

Моральний дух більшості мешканців Покровська, за словами опитаних, серйозно підірваний. Місто потерпає від відсутності електрики та води. Біля однієї зі шкіл утворилася довжелезна черга з людей, які очікують на воду.

Лариса, 69-річна жінка, зізналася, що не може жити без заспокійливих, але її пенсії недостатньо для оренди житла в іншому місці.

"Держава вивезе мене і прихистить на деякий час. А що далі?" – запитує жінка.

Її думки поділяє 77-річна Раїса: "Без грошей нікуди не поїдеш. Тому сидимо вдома і сподіваємось, що все це закінчиться".

А 80-річна Надія, яка не може пересуватися, зважилася на евакуацію, хоча і не знає, куди їде.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

"До біса цю війну! Я скоро помру. Навіщо Путіну ще земля? Хіба йому її не вистачає? Він убив стільки людей", – зазначає жінка.

Серед тих, хто все ж залишився в місті, є місцеві жителі, які займаються відновленням пошкодженої війною інфраструктури. Віталій, один із них, живе на вулиці, що найближча до фронту.

"Навколо мого будинку все вигоріло. Сусіди загинули після обстрілу. Але я не думаю, що правильно залишати наших хлопців. Ми повинні боротися до перемоги, доки Росія не буде покарана за свої злочини", – зауважив він.

Проте є й інші, як-от 20-річний Роман, який сумнівається в доцільності продовження боротьби.

"Не думаю, що територія, за яку ми боремося, варта людських життів. Багато наших солдатів загинуло. Молоді хлопці, які могли б мати майбутнє, дружин і дітей. Але їм довелося піти на фронт", – сказав чоловік.