Кандидатів на посади суддів у Конституційний суд підозрюють у зв’язках із підсанкційними компаніями і рейдерами

Кандидатів на посади суддів у Конституційний суд підозрюють у зв’язках із підсанкційними компаніями і рейдерами

Нещодавно відбулося нове засідання конкурсної комісії, протягом якого внесли 17 кандидатів на посаду судді КСУ, серед яких присутні особи, що викликають сумніви у своїй чесності.

Серед таких кандидатів – Роман Голобутовський, який неодноразово піддавався критиці через питання добропорядності та прозорості майнових декларацій. Крім того, його зв’язки з впливовими фігурами викликають ще більше занепокоєння.

Відбір суддів у Конституційний суд України є не лише важливою подією для правової системи, але і процесом, часто супроводжуваним суспільним та медійним резонансом через участь кандидатів з сумнівною репутацією. Численні конкурси на ці посади відображають складнощі, з якими стикається українська судова система, особливо в контексті перевірки кандидатів на добропорядність та професіоналізм. Нижче ми проаналізуємо скандали, пов’язані з кількома кандидатами, які брали участь у конкурсі.

Роман Голобутовський

Одним з кандидатів, які претендують на посаду судді Конституційного суду, є Роман Голобутовський, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Його професійний шлях відзначений численними конкурсами на високі суддівські посади, проте жоден з них не завершився перемогою.

У 2016 році Голобутовський балотувався на посаду судді Верховного суду, але не пройшов. У 2019 році він намагався потрапити до Вищого суду з питань інтелектуальної власності, що також не принесло йому успіху. У 2020 році він подав свою кандидатуру на посаду заступника директора Державного бюро розслідувань (ДБР), але не пройшов і цей конкурс. У 2022 році Голобутовський намагався стати членом Вищої ради правосуддя, однак його кандидатура отримала критику з боку Громадської ради доброчесності (ГРД).

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Тож у жодному з конкурсів Роман так і не переміг. Перешкодою стала сумнівна репутація. Наприклад, влітку 2022 року Етична рада (за участі міжнародних експертів) визнала Голобутовського невідповідним критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП.

Однак вже у 2024 році Роман Голобутовський вирішив стати суддею Конституційного суду України. І 16 вересня Комітет ВРУ з питань правової політики своїм рішенням допустив одіозного суддю до участі в конкурсі на дві вакантні посади в КСУ за квотою парламенту.

Але це ще не все. Конкурсна комісія для проведення конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного суду України стосовно осіб, яких призначає президент України, 2 жовтня 2024 року своїм рішенням також допустила Голобутовського для участі в конкурсі на посаду судді КСУ.

Таким чином, тепер Роман Голобутовський має подвійні шанси обійняти посаду судді Конституційного суду України – за квотою парламенту та за квотою президента України.

Сумнівний подарунок квартири та незадекларований автомобіль

Згідно з повідомленням про суттєві зміни в майновому стані, в травні 2021 року Голобутовський отримав у подарунок від своєї матері квартиру площею 49 кв. м в елітному житловому комплексі "Новопечерські Липки" в Києві. Вартість квартири зазначена як 882 000 грн., що значно нижче ринкової ціни. За даними ріелторських сайтів, аналогічна квартира площею 51 кв. м без ремонту коштує приблизно 161 000 доларів США, що в п’ять разів перевищує задекларовану вартість.

У липні 2020 року Бабушкінський районний суд Дніпра розглядав справу про притягнення Голобутовського до адміністративної відповідальності за повторне керування автомобілем AUDI E TRON без переднього номерного знака. Водночас у його декларації за 2020 рік цей автомобіль не фігурував. Він задекларував AUDI E TRON 2019 тільки в червні 2021 року, зазначивши, що придбав авто за 1 974 605 грн.

Порушення законодавства про несумісність

Голобутовський - суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 2010 року. Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України, кандидат 05.08.2019 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а зупинив його тільки 30.08.2019. Водночас, згідно з ч.2 статті 54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади або виконувати іншу оплачувану роботу.

Відповідно до закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю необхідно пройти обов’язкове стажування під керівництвом адвоката, що очевидно не узгоджується з принципами незалежності та безсторонності, яких має дотримуватись суддя. Крім того, вкрай сумнівно, що чинний суддя міг виконати вимоги, встановлені для стажування відповідно до Положення.

Микола Войнаровський

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 5 липня 2018 суддя Центрального районного суду м. Миколаєва видав судовий наказ про стягнення з Миколи Войнаровського заборгованості за теплопостачання в розмірі 13 085 грн. При цьому у рішенні згадувалася інша нерухомість, ніж та, яка була вказана у його декларації за 2018 рік. Це може свідчити про те, що кандидат не задекларував додаткову нерухомість.

Крім того, Войнаровський неодноразово допомагав водіям уникати відповідальності за керування у стані алкогольного сп’яніння, затягуючи розгляд справ до закінчення строків притягнення до відповідальності. Наприклад, у справі № 480/2093/17 водія з рівнем алкоголю в крові, який у 9 разів перевищував норму, суддя розглядав зі значною затримкою, що дозволило уникнути покарання. Хоча навантаження на суддю було незначним, він систематично затягував подібні справи. Відомо, що таким чином було закрито ще щонайменше 45 справ.

Це затягування розгляду справ, зокрема, про п’яне водіння, є типовою корупційною схемою для уникнення відповідальності. Вища рада правосуддя вважає такі дії суддів порушенням і накладає за це санкції.

Войнаровський також систематично закривав справи про порушення фінансового контролю через закінчення строків. Наприклад, у справі № 945/376/20 він визнав порушника винним, але закрив справу через закінчення строку. Аналогічно було вирішено ще щонайменше чотири справи.

Крім того, є інформація, що під час проходження навчання з 31 березня по 11 квітня 2014 року Войнаровський продовжував ухвалювати судові рішення, хоча чинне законодавство забороняє ухвалення рішень поза приміщенням суду, за винятком виїзних засідань. Відомо принаймні про 47 таких рішень за період з 2013 по 2018 рік, ухвалених під час його навчання.

Але Микола Войнаровський припинив свою участь у конкурсі на посаду судді Конституційного суду року за результатами оцінки, однак, як у Романа Голобутовського, є подвійні шанси обійняти посаду судді КСУ.

Процес відбору суддів у Конституційний суд України залишається важливим, але водночас викликає значний суспільний резонанс через участь кандидатів із сумнівною репутацією. Кандидати, які мають суперечливі сторінки у професійній діяльності, ставлять під сумнів неупередженість і добропорядність, необхідні для зайняття такої відповідальної посади.

Затягування розгляду справ, невідповідність декларацій та можливі зв’язки з впливовими особами створюють загрози довірі суспільства до судової системи. Для забезпечення справедливості та прозорості в правосудді важливо ретельно перевіряти кожного кандидата на відповідність високим етичним стандартам.

Судова система потребує чіткого контролю та відбору найбільш доброчесних і неупереджених осіб для виконання своїх обов’язків, тому СтопКор продовжить уважно стежити за процесом відбору та доброчесністю кандидатів на такі відповідальні посади.

Анастасія Зайченко