«Совкові» порядки в українській армії, що породжують зловживання, можна змінити: юрист пояснив як

«Совкові» порядки в українській армії, що породжують зловживання, можна змінити: юрист пояснив як

Як здійснити реформу армії, аби звільнити її від «радянщини» та «старомодності», беручи до уваги сучасні військові реалії?

Юрист, правозахисник, а зараз військовослужбовець Алі Сафаров пропонує реформувати армійське право — систему керівних документів, що регулюють існування та повсякденну діяльність ЗСУ, відмовитися від застарілих статутів, ухвалити Військовий кодекс та узгодити його з іншими законодавчими документами, пише видання ТЕКСТИ.org.ua.

Адже спочатку ця система формувалася на основі радянських документів, згодом додавалися більш сучасні норми, проте в старі акти не завжди вносилися необхідні зміни. Або ж певні норми бездумно копіювали з попередніх наказів.

Алі Сафаров. Фото з особистої фейсбук-сторінки

Фантомні поршневі літаки

Наприклад, в Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони України на Аркуші обліку льотної роботи розділяють наліт на літаках із реактивними двигунами і літаках із поршневими двигунами. Проте в Збройних силах України відсутні поршневі літаки. І взагалі останні поршневі літаки, за винятком навчально-тренувальних, були зняті з озброєння в Радянському Союзі у 50-х роках минулого століття. Зате є, наприклад, турбогвинтові літаки, які мають реактивний двигун, але рушій у них гвинтовий, як у поршневих літаків, отже, цікаво, куди зараховують наліт таких пілотів?

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Історія цієї норми простежується з моменту появи наказу міністра оборони СРСР від 01.11.1982 № 0200/ДСК «О введении в действие Наставления по учету личного состава Советской Армии и Военно-Морского Флота».

Висота літер і відстань між наметами

Або ж, зокрема, Статут внутрішньої служби ЗСУ. Він затверджується законом України і регулює безліч аспектів військового життя — від обов’язків командира роти до графина зі склянкою в приміщенні чергового.

Цей Статут імперативно визначає розміри покажчиків і зразки написів на дверях приміщень у сантиметрах, висоту літер, висоту розміщення від підлоги. Статут встановлює вимоги до розбивки табору, імперативно регулюючи відстань між наметами та інші фактори, які мають бути індивідуальними залежно від місцевості та ситуації.

І водночас Статут зовсім не регулює правила військового життя під час війни, розосередження особового складу тощо. Також положення Статуту часто перетинаються з іншими нормативними актами, зокрема із Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тощо, що призводить до появи правових колізій.

Це створює великі можливості для перевіряльників або для зловживання владою командирами, адже, незважаючи на старання військовослужбовця, він усе одно щось порушить через суперечливість керівних документів. Тим паче правила накладання стягнень також не врегульовано належним чином.

За однакові дії одному буде зауваження, а іншому сувора догана

Наприклад, Дисциплінарний статут ЗСУ не визначає, за що саме може бути зроблено зауваження, накладено догану чи сувору догану. Це вирішує командир залежно від своїх поглядів, а часом навіть від настрою у конкретний момент. За однакові дії одному військовослужбовцю може не бути нічого, а іншому ‒ сувора догана, що веде до позбавлення премії. Ці концептуальні особливості армійської нормативної бази дуже демотивують.

Необхідний Військовий кодекс

Якби можна було фантазувати про реформування війська, то першою моєю пропозицією була б розробка та ухвалення Військового кодексу, який об’єднав би в собі Закони України «Про Збройні сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тощо з узгодженням положень та уніфікацією термінології.

У Кодексі мають визначатися основні засади функціонування армії, взаємодія армії з Міноборони та іншими органами виконавчої влади (нарешті необхідно чітко визначити, що Міноборони — не армія, а армія — не Міноборони). Водночас Кодекс визнав би такими, що втратили силу, статути Збройних сил України, визначивши, що питання, які вони регулювали, мають регулюватися наказами Міністерства оборони України та іншими підзаконними нормативними актами.

Закони «Про національну безпеку України», «Про оборону», «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» тощо не повинні включатися до Військового кодексу, натомість мають узгоджуватися між собою та зводитися в єдиний нормативний документ.

Прописуються статус і коло регулювання питань наказами Генерального штабу ЗСУ. Наприклад, такий документ, як наказ № 73 про взаємодію з журналістами, має ухвалюватися на рівні Міноборони, а не Генштабу, та реєструватися в Мін’юсті, оскільки він стосується не лише військових. А також задається час Кабінету Міністрів України та Міноборони привести свої підзаконні нормативні акти у відповідність до Кодексу.

Додатково Військовий кодекс має узгоджуватися з іншими українськими законодавчими актами, зокрема із Законом України «Про доступ до публічної інформації». Адже, з одного боку, зрозуміло, що армійська система закрита, а інформація зсередини чутлива і впливає на обороноздатність країни, а з іншого — така закритість призводить до зарахування до інформації з обмеженим доступом навіть відкритої за своєю природою інформації.

Міноборони України, як розпорядник публічної інформації, має оприлюднювати свої нормативні документи, чого, на жаль, не завжди робиться.

З одного боку, зрозуміло, що в умовах війни є нагальніші потреби, ніж реформування армійського законодавства. А з іншого — без реформування підвищити ефективність війська та бажання в ньому служити не вдасться.

Автор: Алі Сафаров

Джерело: ТЕКСТИ.org.ua