Україна переламує тренд: перехід Сил Оборони від кризового утримання тонких ліній оборони розрізненими бригадами до масштабного, системного та високоорганізованого загальновійськового бою, що ламає застарілу та деморалізовану російську навалу.
Свіжа аналітика Джека Вотлінга, старшого наукового співробітника з питань сухопутних воєн у Королівському інституті об'єднаних служб у Лондоні для видання Foreign Affairs фіксує тектонічний зсув: Україна не лише подолала критичний брак живої сили та знизила рівень дезертирства завдяки покращенню вишколу, а й навчилася створювати зони тотального вогневого домінування на відстані до 100 кілометрів від лінії фронту. На противагу українському відродженню, окупаційна армія РФ стрімко деградує через корупційні «відкупи» від штурмів, вимивання досвідчених кадрів та катастрофічний розрив між віртуальними картами російських генералів і хаотичною реальністю на землі. І хоча попереду на Сили оборони чекають важкі бої в умовах літньої «зеленки», перед Кремлем усе виразніше постає дилема — або ризикувати внутрішнім вибухом через нову хвилю примусової мобілізації, або покірно погодитися на припинення вогню як єдиний спосіб врятувати залишки боєздатності. Ми публікуємо переказ цього важливого тексту.
УКРАЇНА ПЕРЕЛОМЛЮЄ ПЕРЕБІГ ВІЙНИ
Війна в Україні досягла переломного моменту. Після невдачі українського контрнаступу 2023 року повномасштабне російське вторгнення увійшло в передбачуваний ритм літніх та зимових наступальних операцій, між якими тиск атак слабшав, поки російські підрозділи проходили ротацію та перегрупування. На перший погляд, цей рік здається таким самим.
З наближенням літа українські військові в бліндажах та окопах уздовж фронту знову фіксують невпинне зростання кількості російських ударів та спроб інфільтрації. Проте настрої серед українських командирів змінилися. Російські атаки чинять менший тиск на їхні підрозділи, ніж у попередні роки. Хоча удари безпілотників та артилерійські обстріли залишаються постійними, боєздатність Росії падає. У Києві зростає оптимізм щодо того, що Україна здатна змусити Росію погодитися на припинення вогню.
Ця зміна настроїв в Україні є наслідком не радикальної трансформації методів ведення війни, а скоріше ледве помітного розвороту кількох тенденцій, які разом вказують на серйозну зміну траєкторії конфлікту. Протягом усього 2024-го та більшої частини 2025 року Росія мала змогу набирати більше солдатів, ніж втрачала. Завдяки цьому російські війська могли нарощувати інтенсивність штурмів українських позицій, навіть попри колосальні втрати.
Україна, навпаки, зазнавала трохи більших втрат, ніж могла компенсувати новобранцями, через що оборонні лінії з кожним місяцем ставали дедалі тоншими. У Москві це породило самовпевнену віру в те, що, навіть якщо просування буде повільним, російська армія зрештою окупує весь Донбас — спірний регіон на сході України, на який Росія висунула претензії у 2022 році.