Назад
Свіжий аналіз оперативної обстановки від члена оборонного комітету Ради Сергія Рахманіна опустив євроінтеграційні мрії про швидке припинення вогню на сурову землю військового прагматизму чернігівських та запорізьких ліній оборони
Народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін каже, що зупинка бойових дій по лінії зіткнення до кінця року можлива лише теоретично. Ознак цього стає більше, але ситуація залежить від величезної кількості складових. Серед них і ті, на які Україна не має впливу. В інтерв’ю "Апострофу" він також розповів, що означає збільшення інтенсивності ударів росіян по українських містах, що відбувається з виробництвом українських ракет, чому він не вважає реформу Сил оборони реформою та які ознаки підготовки до війни можна побачити в діях влади Білорусі.
– Ви бачите якісь приховані ознаки того, що війна може бути призупинена чи, як кажуть, заморожена, і що це може статися десь до кінця цього року?
– Дуже теоретично. Поясню, що я маю на увазі та чому. Зараз є дуже різні оцінки українських, західних і незалежних експертів, а також російських провоєнних експертів, які в своїх аналітичних роздумах схиляються до того, що теоретично можливе замороження війни по лінії бойового зіткнення до кінця року.
Чим це вмотивовано? По-перше, достатньо низькі темпи просування російських військ. Вони останнім часом є ледь не найнижчими за весь період війни. По-друге, набагато вища ефективність українських БПЛА і збільшення ударів по тилу.
Межі middle-strike поступово збільшуються. Якщо раніше це було ураження тактичної логістики, то зараз уже ураження логістики, яка впливає на оперативну складову і навіть на частину стратегічної. Йдеться про так званий сухопутний коридор або про азовське кільце, куди вже долітають наші Hornets і намагаються винищувати логістику.
Третій момент — це адаптація. Війна — це цикл адаптації: ми адаптуємося — ворог адаптується. Зараз ми адаптовуємося до зміни поля бою трохи краще. По-перше, трошки краще навчилися протидіяти інфільтрації.
По-друге, опанували нові правила загальновійськового бою. Підрозділи більш ефективно поєднують сухопутні маневри з операціями в малому небі, тобто з безпілотниками. Є не тільки динаміка зменшення просування ворога, але й динаміка нашого просування.
Це просування умовне. Навіть коли називають конкретні цифри, їх дуже важко обраховувати, тому що здебільшого йдеться про сіру зону, коли немає впевненого контролю ні тої сторони, ні тої. Але якщо ми просто подивимося навіть на те, як замальовується сіра зона, то кількість території, яку перестає контролювати ворог, поступово збільшується темпами, яких раніше не було.
Стратегічну ініціативу ми не перехопили. Ті, хто так каже, трошки перебільшують або сильно перебільшують. Але є певні ознаки, що характер війни змінюється. Тут є нюанс. Я вже згадував про те, що війна — це постійна адаптація.
Дуже умовний часовий термін, коли кожна сторона адаптується до зміни характеру бойових дій, складає пів року. Якщо за ці пів року росіяни не знайдуть якусь протидію, якщо вони не зможуть суттєво вирішити питання з поповненням мобілізаційного ресурсу, а в них зараз такі проблеми поступово вже з'являються, якщо вони не зможуть опанувати ефективну тактику протидії нашим ударам, і deep-strike, middle-strike і front-strike теж, де ми маємо перевагу, якщо ситуація в економіці Росії буде погіршуватися, якщо Ормуз буде відкритий, то тоді теоретично вони можуть схилитися до того, що є підстави заморожувати цю війну по лінії бойового зіткнення.
Я дуже обережно кажу, тому що достеменних доказів того, що це відбудеться, нема. Але цих ознак набагато більше, ніж було, приміром, три-чотири-п'ять місяців тому. Тому теоретично так. Практично все це залежить від величезної кількості складових, у тому числі і тих, на які ми, на жаль, не маємо впливу. Говорити впевнено, що наприкінці цього року це станеться, я би не ризикнув точно.
– Збільшення інтенсивності ударів росіян по українських містах, в тому числі по столиці, й ця зміна риторики, практично погрози з певними натяками на застосування якоїсь зброї, пов'язані з тим, що в Кремлі теж вловили певну зміну тенденції? Можливо, у Кремлі відчули, що українці на цьому етапі війни почали швидше пристосовуватися?
– Так, безумовно. Тут комплекс причин. По-перше, ніхто не скасовував емоційну складову. Сором, образа, яку відчув Путін після 9 травня і після не дуже масштабного, але все-таки удару по Москві, — це образа, на яку він мав відповісти.
Зрозуміло, що було б щонайменше глупством стверджувати, що єдиною причиною масованого удару по Києву — це образа Путіна. Зрозуміло, що ні, але це була одна з причин.
