Лист на три фронти. Навіщо Зеленський звернувся до Путіна і чого чекати від Кремля і Заходу

Чи став мир ближчим після листа до Кремля? Учорашній лист Зеленського Путіну - найгучніший публічний хід Банкової за останні тижні. І ця історія розвивається далі. Про те, до кого насправді звертався Зеленський і чи дає його лист якийсь шанс на початок реальних мирних переговорів – читайте в колонці журналіста РБК-Україна Мілана Лелича. Головне: Зеленський звернувся до Путіна з відкритим листом, у якому заявив про неминучість внутрішніх змін у Росії та пройшовся головними больовими точками диктатора, включно з його фізичним станом і страхом втрати влади. Лист адресовано також російським елітам з метою спровокувати прагматичну рефлексію на тему подальшої підтримки Путіна на тлі втрати активів і погіршення ситуації в РФ. Звернення є чітким сигналом для Заходу, зокрема для європейських лідерів, демонструючи готовність України до конкретних кроків для завершення війни, що посилює позиції європейських сил здорового глузду. Документ дає риторичні аргументи адекватній частині американського політикуму у внутрішньоамериканських дискусіях щодо завершення війни, хоча сам Дональд Трамп традиційно закликав обидві сторони до компромісів. Вам доведеться набагато більше боротися за ваше існування – не Росії, а ваше особисте. І це не погроза від мене або України. Це факти російської історії, які ви добре знаєте: коли Росія втомлюється, відбуваються зміни, – написав Зеленський у відкритому листі до Путіна. Цей лист можна розглядати як продовження спроб України розгойдувати Росію. Першим кроком був указ Зеленського про дозвіл провести парад на Красній площі 9 травня. Значною мірою то був тролінг, який частково досяг мети. Після того, як незабаром на Москву все ж полетіли українські дрони, ультрапатріотична і не тільки громадськість у РФ риторично запитувала про те, що відбувається, і чи справді Україна тепер у змозі вручну регулювати проведення масових заходів у столиці Росії. Читайте також: Лист Зеленського Путіну: що в тексті та як реагують РФ і США Цього разу поставлене завдання, звичайно, об'ємніше. Цілком очевидно, що номінальний адресат листа – Володимир Путін – далеко не єдиний. Лист у Росію, але не Путіну Звертаючись все-таки до господаря Кремля особисто, Зеленський пройшовся по багатьох больових точках Путіна. І кволий фізичний стан диктатора – знов-таки, навіть російські ультрапатріоти зазначають, що замість ватажка зграї стерхів Росією давно керує сутулий дідок, який заїкається. І його побоювання втратити владу через військовий переворот або бунт еліт – звідси нагадування про виступ Пригожина 2023 року, чи не найнебезпечніший для Путіна момент за всю чверть століття правління. І маніакальні побоювання за власну фізичну безпеку, і так далі. Звісно, з такою тональністю – не просто розмови на рівних, а з позиції сили – жодних шансів на те, що Путін відповість згодою на пропозицію зустрітися особисто і закінчити війну, немає. І всі це прекрасно розуміють. Але, очевидно, і проігнорувати лист повністю не вдасться – резонанс занадто великий. Навіть путінський прессекретар Пєсков, який зазвичай не в курсі нічого, що відбувається навколо, бо йому ще не доповідали, відреагував із затримкою в якусь годину. А потім сказав, що тема листа Зеленського так чи інакше буде сьогодні обговорюватися на панелі економічного форуму в Петербурзі за участю Путіна. Судячи зі звичайної риторики росіян і останніх путінських заяв зокрема, можна з великою ймовірністю вгадати основні реакції диктатора. Мовляв, український режим затягує агонію, а Росія завжди виступала за розв'язання питань дипломатичним шляхом, але зустрічі на найвищому рівні мають бути належно підготовлені, а загалом чекаємо Зеленського в Москві. Верх можливого конструктиву – пропозиція створити 145-ту за рахунком робочу групу для обговорення актуальних питань. Як розповів РБК-Україна співрозмовник в оточенні Зеленського, Путін не був єдиним реальним адресатом у країні-агресорі. Мова, звичайно, не про звичайне населення, яке зазвичай здатне лише на глухе невдоволення новими заборонами, відсутністю бензину і українськими дронами, що літають над головою. Читайте також: На порозі бунту? Чому російські еліти і суспільство перестали вірити Путіну Адресатом були російські еліти, вони ж групи впливу. Частина з них явно була незадоволена самим фактом початку повномасштабної агресії проти України через втрату активів на Заході і звичного способу життя. Але, природно, мовчала. Останнім же часом то тут, то там російські бізнесмени або топ-чиновники заявляють про те, що справи йдуть погано, ще й не в той бік. Звичайно, у стриманих виразах – але без негайного покарання за таке вільнодумство. На запитання РБК-Україна про те, чи є надія на те, щоб хоч якось розгойдати російське елітарне кубло, щоб вони почали направляти свого царя до закінчення війни, співрозмовник РБК-Україна в керівництві країни відповів: Або Путін їм життя ускладнить, або вони йому. У будь-якому разі – більше проблем буде в них. Очевидно, розрахунок на те, що гучний лист хоч у якихось елітаріїв викличе прагматичну рефлексію на тему а чи так варто тонути разом з Путіним заради контролю над Малою Токмачкою? Хоча перебільшувати значення цього чинника точно не варто. Західні адресати Решта адресатів листа Зеленського знаходяться по інший бік – на Заході. Не дарма, як пояснило джерело РБК-Україна, лист з'явився в тому числі перед деякими запланованими зустрічами Зеленського з європейцями. А тренд на те, щоб якось все-таки рухатися до завершення війни (і далеко не обов'язково на умовах капітуляції агресорів) у Європі, безумовно, є, розповідають інформовані співрозмовники видання. Зокрема й у ключових країнах, на кшталт Німеччини. Так, безумовно, Україна захищає всю західну демократію. Так, Росія точно загрожує всій Європі і може у відносно недалекому майбутньому перейти від слів до дій. Так, несправедливий мир закладе міцний фундамент для майбутніх воєн. Так, Україні треба допомагати й надалі. Це все так – але при цьому як би не вийшло так, що в Бундестазі наступного скликання не вийде створити коаліцію без Альтернативи для Німеччини. А до того все поступово йде. Чіткий, гранично ясний меседж – Україна готова закінчувати війну і пропонує конкретні кроки, на кшталт перемир'я та обміну полоненими, – дає гарний пас здоровим силам у Європі. Як мінімум тому, що вони вміють читати і цитувати довгі тексти. На відміну від ще одного адресата, що знаходиться за океаном. Природно, ніхто не розраховує, що Трамп самостійно подужає документ у 1800 з гаком слів. Але навколо нього є люди, які це зробити можуть. Проблема в тому, що ці люди і так усе розуміють. На кшталт держсекретаря Марко Рубіо, який нещодавно публічно заявив, що США не є нейтральним посередником у російсько-українській війні, а обрали сторону (України). Але із самим Трампом проблема полягає в тому, що його заяви і дії не мають причинно-наслідкових зв'язків з об'єктивною реальністю. Україна минулого року могла в цьому переконатися неодноразово. Скільки було поступок, сигналів, доказів злих намірів Москви, відкритих лестощів головному миротворцю планети, нескінченних thank you – щоб зрештою Трамп на черговому брифінгу розповів, як невдячний Зеленський раніше виманив у США купу грошей і зброї, а зараз не хоче закінчувати війну. Ось і вчора, буквально через годину-півтори після появи листа, Трамп прокоментував ситуацію у своєму стилі. Мовляв, Путін хороший хлопець (на щастя, цього разу Зеленський теж), а загалом обидві сторони мають іти на компроміси. У перекладі – варто очікувати чергової серії викручування рук для того, щоб Україна вийшла з Донбасу – той самий компроміс, як його бачать у Білому домі. Оскільки, як раніше вже писало РБК-Україна, там поки що справді вважають, що йдеться про невеликий шматок землі, яким цілком можна пожертвувати заради грандіозних післявоєнних перспектив. І впритул не хочуть бачити загальну картину, в якій плани Путіна ніяк не обмежуються захопленням Слов'янська і Краматорська. Утім, адекватній частині американського політикуму, якої теж чимало, лист Зеленського дає непоганий риторичний документ у внутрішньоамериканських баталіях на тему як закінчувати війну. З урахуванням слабких позицій Республіканської партії за п'ять місяців до виборів до Конгресу – аргумент ще цінніший. *** Чи наблизить цей лист закінчення війни? – це питання серед української аудиторії з учорашнього пізнього вечора обговорюється, напевно, найактивніше. З одного боку, очевидно, що жоден лист із Києва, незалежно від його змісту, не в змозі вплинути на кремлівського диктатора та його підлеглих. Це здатні зробити лише українські дрони середньої та великої дальності. Плюс, звісно, санкції та інші економічні методи. І завдяки успішним діям за лінією фронту і в глибокому тилу агресорів уперше за дуже довгий час загальна ініціатива переходить на бік України. І навіть з'являються невеликі надії на те, що Кремль не переводитиме війну в наступний, 2027 рік (хоча про такі плани публічно заявляє Зеленський у тому ж листі). Читайте також: Шанс на мир? Чому Росія буксує на фронті та чи справді Путін готовий до зупинки війни З іншого боку, у словосполученні дипломатичний фронт слово фронт використовується не випадково. Причому, на відміну від фронту реального, чорно-білого, тут зазвичай діють не дві сторони, а одразу безліч учасників із різними відтінками сірого. І лист Зеленського спрямований саме на такі групи, які своїми діями потенційно можуть впливати на ситуацію поза полем бою як такого. У цьому сенсі певне завдання лист виконує. Особливо, якщо вчорашній хід виявиться не останнім у комбінації, яку розігрує Банкова. А певні натяки на це є.