Добкін вкрав у Харкова землю на мільйони: як продажні судді допомагали ексмеру уникнути відповідальності

Добкін вкрав у Харкова землю на мільйони: як продажні судді допомагали ексмеру уникнути відповідальності

Харків, 2025. Місто, яке вистояло перед війною, окупаційними загрозами та економічними кризами, досі не може позбутися старої корупційної гангрени.

Одне з її облич — Михайло Добкін, колишній мер і архітектор сумнозвісної "кооперативної схеми", через яку громада втратила десятки гектарів землі, пише ГО "Нон-Стоп Україна".

12 березня 2025 року Верховний Суд нарешті повернув Харкову 11 гектарів у Лісопарку — територію вартістю понад 60 млн грн. Але за цим рішенням стоїть довга історія тиску, відписок і змов у судовій системі.

Як Добкін вивів землю Лісопарку

Все почалося ще в часи тандему Добкін–Кернес. Їхня схема була простою: створення фіктивних житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), яким міська рада безоплатно передавала землю. Потім ці ділянки "випаровувались" у приватні руки.

Зокрема, 11 гектарів у Лісопарку, поруч із дитячим табором "Лісова казка", у 2010-х передали ЖБК, що, за даними прокуратури, не мав законних підстав на цю діяльність. Землю, зрештою, отримав харків’янин Едуард Григоренко — довірена особа Добкіна. Надалі ділянку було поділено та оформлено на третіх осіб, включно з дружиною Григоренка.

Судові війни й "потрібні" судді

Прокуратура роками намагалася повернути землю. Спершу Дзержинський районний суд Харкова, де судді відомі "лояльністю" до місцевих еліт, відмовив у позові. Але апеляція стала на бік громади.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

Остання надія Добкіна — Верховний Суд. За інсайдерськими даними, там його інтереси представляли Віталій Усатий (нині голова Господарського суду Харківської області) та Василь Кухар (його попередник). Обоє неодноразово згадувалися у зв’язку з сумнівними справами. Офіційно справу вів адвокат Станіслав Нестеренко, але справжні "домовленості", як кажуть джерела, вели саме Усатий і Кухар.

Проте 12 березня суд не підтримав Добкіна. Можливо, через суспільний тиск. А можливо, домовленості дали збій. Як би там не було — це перша велика поразка Добкіна за довгий час.

Добкін та земельні схеми

11 гектарів у Лісопарку – лише один із прикладів. Ще у 2014 році прокуратура відкрила кримінальне провадження проти Михайла Добкіна за кількома статтями Кримінального кодексу. Слідство встановило, що він разом із іншими чиновниками незаконно передав у приватну власність понад 70 гектарів харківської землі на суму понад 200 мільйонів гривень. У справі фігурували шестеро підозрюваних, серед яких Сергій Чечельницький, Тетяна Овіннікова та троє засновників фіктивних кооперативів.

У 2018 році справу передали до Дзержинського райсуду Харкова, але до повномасштабного вторгнення її так і не встигли розглянути. Війна заморозила процес, але не прибрала головного – Добкін і його команда досі мають величезний адміністративний ресурс. Вони не просто хочуть повернути собі владу в Харкові – вони мріють про реванш на національному рівні.

Добкін та імперія «Епікур»

Окрім кооперативних схем, Добкін запамʼятався й рейдерством. Зокрема, він заволодів частками (в тому числі малолітнього брата та його матері) «Володимир-Волинської птахофабрики»- власника ТМ «Епікур», створеної батьком Михайла – Марком та його партнером Олексієм Коваленком.

Тоді два брати Добкіни не просто рейдернули підприємства, а й використовували їх для обналу та уникнення сплати податків. Птахофабрики фіктивно продають курятину тільки на папері, а фактичний продаж відбувається за готівку на ринках.

Також оформлюються фіктивні послуги з обробки м’яса, що насправді виконуються самими фабриками, а податкові зобов’язання переносять на фірми-одноденки типу ТОВ "ОЛІМПТРАНС", ТОВ "ЗАХІД МІТ", ПП "БРОЛІЯ", ТОВ "РЕД МІТ", ТОВ "ПРУВ" та ін.

Брати Добкіни співпрацювали з так званою “ЛНР”, постачаючи на окуповані території курятину й отримуючи звідти кошти та дешеві корми. Більше того, керує захопленим бізнесом жінка з паспортом “ЛНР”, і це не викликає жодних запитань ані у правоохоронців, ані у суддів.

За нашими матеріалами, ТУ ДБР у м. Краматорськ було внесено відомості до ЄРДР № 62023050010003839 за ч. 2 ст. 366 ККУ. Проте, як бачимо, реакції 0.