Громадськість не дозволила юристам Київради “злити” ДПТ Жулян в інтересах “Ліко-Холдінга”

У Києві відбувся черговий “раунд” судового спору, який має вирішити долю трьох земельних ділянок площею 6,4 га на вул. Михайла Максимовича, 34. Нещодавно апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яким було визначено, що ця земля за функціональним призначенням має відноситися до житлової забудови. Відповідно, було “поновлено” дію Детального плану території (ДПТ) мікрорайону Жуляни, у якому ця земля відноситься до комунально-складських та сільськогосподарських територій. Що цікаво, такому рішенню суду треба завдячувати саме пильності представників столичної громадськості. Юристи міськради, схоже, були ладні “злити” справу в інтересах ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”, яке є орендарем відповідних ділянок та хоче забудувати їх житлом, хоча раніше фактично “добровільно” відмовилося від планів зведення там багатоквартирних будинків. Співвласником вказаної компанії ї є ексдепутат Київради і ексзаступник голови КМДА Ігор Лисов (на колажі). Ймовірно, забудовники продовжать наполягати на задоволенні своїх вимог у касаційному суді.

Як стало відомо КВ, 3 червня 2026 року Шостий апеляційний адмінсуд задовольнив апеляційну скаргу киян Володимира Бондаря і Олександра Дядюка у справі №320/40117/25.

Таким чином апелянтам вдалося оскаржити рішення Київського окружного адмінсуду (КОАС) від 2 лютого 2026 року, яким було задоволено позов ТОВ “Територіальне міжгосподарче об’єднання (ТМО) “Ліко-Холдінг” щодо визнання протиправними і скасування окремих положень рішення Київради від 14 червня 2007 року №796/1457, яким було затверджено ДПТ мікрорайону Жуляни в Солом’янському районі.

Претензії компанії стосуються того, що цим детальним планом три земельні ділянки на вул. Михайла Максимовича, 34 (до перейменування – вул. Онуфрія Трутенка) за функціональним призначенням були віднесені до комунально-складських територій, територій сільськогосподарських та територій вулиць та доріг. Йдеться про ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:278:0001, 8000000000:72:278:0002 і 8000000000:72:278:0003 загальною площею близько 6,4 га, які вказана компанія орендує у столичної громади. У ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” планують добитися того, щоб суди дозволили використовувати цю землю для житлової забудови.

Суть суперечки

У компанії зазначають, що у червні 1991 року виконавчий комітет Київської міськради народних депутатів відвів цю землю з цільовим призначенням для будівництва житлового кварталу в комплексі з об’єктами культурно-побутового, соціального призначення та групової котельні з тепломережами. Тоді ці земельні ділянки були передані у постійне користування Територіальному міжгосподарчому об’єднанню (ТМО) Московського району (нині – Голосіївський район), яке було підпорядкованою столичній владі комунальною структурою. Що цікаво, це ТМО тоді отримало понад чотири десятки гектарів землі, включно з низкою сусідніх ділянок – вони не стосуються цієї теми, але цей факт є важливим, і його потрібно зафіксувати. Надалі, у 90-х та на початку 2000-х років ТМО Московського району отримало два дозволи на будівництво двох черг житлового масиву на отриманих чотирьох десятках гектарів, але по факту там на початку 2000-х було зведено лише групову котельню площею 1,4 тис. кв.м. – якраз на одній з ділянок, за яку наразі бореться ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”.

У вказаній компанії називають себе правонаступником ТМО Московського району і зазначають, що рішенням №752/3327 від 14 липня 2005 року міськрада передала вказані ділянки площею 6,4 га вже в оренду саме ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”. Але ці землевідводи фіксували інше цільове призначення ділянок. Так, ділянки площею 3,1 га і 2,31 га були відведені на 25 років для завершення будівництва виробничої бази та її експлуатації, а найменша з цих ділянок площею 0,96 га – на 5 років для завершення будівництва виробничої бази (договір оренди цієї ділянки Київрадою двічі поновлювався – у 2012-ому та 2024-ому).

Найбільша з ділянок, орендованих ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” (карта порталу Опендатабот)

У ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” вважають, що Київрада при прийнятті рішення №752/3327 безпідставно вказала для цих ділянок категорію земель “землі промисловості” та цільове призначення “для завершення будівництва виробничої бази та подальшої її експлуатації” – мовляв, повинна бути категорія “землі житлової та громадської забудови” та цільове призначення “для будівництва житлового кварталу в комплексі з об’єктами культурно-побутового, соціального призначення та групової котельні з тепломережею”. Це сталося начебто через те, що столична влада, на думку юристів вказаної компанії, безпідставно “назвала” котельну об’єктом промисловості, фактично “забувши”, що ця котельня є складовою житлового кварталу. Відповідно, як вважають у ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”, надалі у вищезгаданому ДПТ вже було протиправно зазначено “неправильне” функціональне призначення цієї землі – воно, мовляв, повинне “співвідноситися” з цільовим призначенням, яке столична влада визначила у 1991 році.

Як зазначалося вище, 2 лютого 2026 року КОАС повністю задовольнив вимоги ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг”. Втім, із таким судовими вердиктом не погодилися двоє громадян, які були долучені до цієї справи в якості третіх осіб на боці Київради – вищезгадані Володимир Бондарь і Олександр Дядюк. Перший є власником земельної ділянки для садибного будівництва на вул. Місячній, 17 (кадастровий номер – 8000000000:72:287:0054), яка межує з вищезгаданою ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:278:0003. А тому, мовляв, рішення суду по цій справі може вплинути на його права. Що стосується Олександра Дядюка, то він є відомим столичним юристом і правозахисником, який займається у т.ч. земельними та містобудівними питаннями.

Необхідність вступу до цього судового спору Олександр Дядюк пояснив фактично тим же – що ця судова справа важлива як для всієї громади міста, так і конкретно для нього. Юрист зазначив, що оскаржуваний ДПТ, на його думку, був затверджений відповідно до чинного Генерального плану Києва, у межах якого спірні земельні ділянки визначені як комунально-складські, сільськогосподарські території та території вулиць і доріг. Також Олександр Дядюк підкреслив, що ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” намагається скасувати законний ДПТ з метою здійснення протиправної забудови, яка суперечить містобудівній документації та може призвести до перевантаження інфраструктури і негативних наслідків для міста. Серед іншого, юрист нагадав, що компанія підписувала договори оренди з тим цільовим призначенням, яке її начебто не влаштовує, продовжувала їх, не намагалася внести до них зміни і не оскаржувала вищезгадане рішення Київради №752/3327.

Крім того, Олександр Дядюк тоді повідомив КВ, що нема жодного доказу, що “ТМО “Ліко-Холдінг” є правонаступником Територіального міжгосподарчого об’єднання Московського району – окрім того, що це прописано в статуті вказаної ТОВки. За його словами, на підтвердження цього факту повинні існувати якісь документи, у яких столична влада визнає цю компанію правонаступником свого комунального ТМО. Також він підкреслив, що наразі взагалі незрозуміло, чи планувалася, відповідно до рішення від 1991 року та вищезгаданих дозволів на будівництво, на цій землі саме житлова забудова – цілком можливо, там якраз і мала бути лише котельня та інші промислові об’єкти.

При цьому, дозволи на будівництво, які ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” згадує в своєму позові, на переконання Олександра Дядюка, наразі вже є нечинними. Юрист зазначив, що вони були видані під забудову землі, яка була передана в постійне користування, відповідно до того ж рішення від 1991 року, але надалі це рішення було скасовано – відповідно до вищезгаданого рішення від 2005 року. А будувати “без землі”, звісно, не можна.