Розсекречені архіви радянських спецслужб: Полковник Альфред Бізанц - нотатки з внутрішньої тюрми МДБ УРСР

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдена справа, яку впродовж тривалого часу безуспішно розшукували історики, на активного учасника українських визвольних змагань 1918–1920 рр., полковника УГА та Армії УНР, одного з ініціаторів й організаторів формування дивізії «Галичина» Альфреда Бізанца.

Навіть дві справи-формуляри. Вони дають змогу пролити світло на деякі досі невідомі обставини його арешту, а по суті – викрадення органами мдб срср у 1945 році у Відні, етапування й перебування під слідством.

Доля Альфреда Бізанца чимось схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону Українських січових стрільців і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар’єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, був знайомий з визначними українськими військовими і політичними діячами, впродовж усього життя намагався бути корисним для української справи, після завершення Другої світової війни був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок. Але, попри багато чого схожого, це все ж різні історії.

Прізвище А. Бізанца фігурує в багатьох агентурно-оперативних справах, зокрема на Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Степана Бандеру, Миколу Капустянського, Володимира Кубійовича та інших українських діячів. Їхні шляхи неодноразово перетиналися. Але справу на нього завели лише у 1940 році. Це пояснюється тим, що після неабиякої активності в період визвольних змагань 1918–1920 рр. він на майже два десятки років практично відійшов від участі в громадсько-політичному житті й знову почав з’являтися в публічному просторі лише з початком Другої світової війни.

У березні 1941 року органи нквс урср отримали інформацію про те, що полковник колишньої Української галицької армії А. Бізанц керує українським табором у Кракові і там займається військовим вишколом оунівських кадрів. На одному з документів стоїть резолюція лейтенанта держбезпеки Івана Кудрі: «Зібрати всі матеріали на Бізанца і завести справу». Не без участі І. Кудрі був надісланий запит до москви з проханням надати копію повідомлення агента «Богуна» про А. Бізанца. І. Кудря брав безпосередню участь у вербуванні «Богуна» і саме від нього вперше почув це прізвище.