Енергетичний дерибан: "бетонний щит" у закарпатському болоті та аскетизм чиновника без майна

Стратегічний проєкт антидронового захисту зірвали махінації

Поки Україна виборює кожну годину світла під російськими обстрілами, стратегічний проєкт "бетонного щита" енергосистеми на Закарпатті вартістю понад 5 млрд грн став об’єктом кримінального провадження. Те, що мало рятувати від "шахедів", за версією правоохоронців, перетворилось на чергову "золоту жилу" для обраних.

За розрахунками СБУ на захисті підстанції ймовірно "розпиляли" сотню мільйонів і до цього може бути причетне оточення Коломойського.

"Телеграф" розбирався в гучній справі щодо ймовірного розкрадання бюджетних коштів на будівництві захисних споруд.

Енергетичний дерибан: фабула від СБУ та прокуратури

Силовики встановили деталі, що можуть свідчити про махінації навколо будівництва системи захисту електричної підстанції. На це в бюджеті було передбачено 5,1 млрд грн. За матеріалами слідства, начальник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області мав на руках реальні комерційні пропозиції від постачальників і добре був знайомий з ринковою вартістю матеріалів. Попри це, за версією СБУ, посадовець міг свідомо погодити закупівлю підрядником будматеріалів за завищеними цінами . Генпрокурор Руслан Кравченко навів промовистий приклад: спеціальні бурові інструменти для цього об'єкта придбали, ймовірно, в п'ять разів дорожче від цін на ринку.

Як стверджує слідство, у березні 2024 року посадовець підписав акти виконаних робіт за цим аномально роздутим кошторисом . А різницю у 104,9 млн грн учасники ймовірної схеми могли вивести "у тінь" через мережу підконтрольних фірм. Як наслідок – будівництво зірвано, захисні споруди, що мали вберегти підстанцію від ударів РФ, лишились недобудом.

Як виглядає стратегічний об'єкт у своєму ТГ-каналі показав журналіст Віталій Глагола. На одному фото видно, що територія, де мали стояти захисні конструкції вартістю у мільярди, повністю затоплена.

Інша світлина зафіксувала ряди бетонних "склянок" для опорних колон. З них стирчить арматура, яка за час простою під відкритим небом покрилась іржею і почала заростати густим очеретом.

На третьому кадрі посеред поля височіє єдина самотня бетонна коробка – капонір для автотрансформатора. Зверху на конструкції так само стирчать оголені металеві штирі армопоясу, а в середині недобудови просто в калюжі іржавіє забутий кран.

Секретний підряд: тінь "Буковелю" та загін олігархів

Відповідь на питання, хто працював на об’єкті, знайти у відкритих реєстрах закупівель неможливо. Через безпекові ризики та статус об'єкта критичної інфраструктури угоду щодо будівництва захисту на Закарпатті засекретили . Її немає на Prozorro чи інших майданчиках, і очевидно, що замовник обійшовся без відкритих торгів, уклавши прямий договір.

Попри завісу таємності, низка медіа називають виконавцем робіт івано-франківське ТОВ "ПБС" . Хоча компанія записана на Іванну Непик, журналісти-розслідувачі вважають реальним власником бізнесмена і екс нардепа Олександра Шевченка . Він, до речі, це сам публічно визнавав. Крім того, у відкритих джерелах є підтвердження зв’язку між Непик та Шевченко. Зокрема, вона керує фірмою "Галичина-Цукор" дружини Шевченка та є партнером його брата Віктора у ТОВ "Ресурсна компанія". Плюс бізнес-вумен, за даними ЗМІ, раніше працювала в "Буковелі" – курорті, яким кілька років керував Шевченко і який після арешту попереднього власника (олігарха Ігоря Коломойського) перейшов під контроль родини Ігоря Палиці. Цей відомий волинський бізнесмен и екснардеп – друг і соратник Шевченка.

До того ж менеджери, підконтрольні Шевченку, забезпечують інфраструктуру для курортів "Бистриця" та "Турбат", що є фактично продовженням Буковеля. Кошти на це – загалом 9 млрд грн – планується виділити з державного бюджету, що викликало суспільний резонанс.

Чи матиме це ефект, є певні сумніви. Адже фірма є активним отримувачем бюджетних коштів. Згідно з даними системи YouControl, за останні п’ять років (2021-2025) ТОВ "ПБС" отримало підрядів на астрономічну суму – 15,8 млрд грн.

Роками ТОВ "ПБС" спеціалізувалось на будівництві доріг та автострад (КВЕД 42.11), а не на складному бетоні. Саме на відсутності досвіду у виконанні таких специфічних робіт звертає увага слідство у закарпатській справі. За даними СБУ, дорожня компанія могла не мати відповідної кваліфікації, проте отримала 700 млн грн авансу – тобто понад 13% від загальної суми контракту.

"Телеграф" намагався отримати коментар щодо ситуації на закарпатському об’єкті від директора ТОВ "ПБС" Володимира Мельничука, проте на дзвінок він не відповів. Показово, що поки в повідомлення СБУ та Генпрокурора немає жодної інформації щодо статусу підрядника, який отримав кошти та, очевидно, не виконав заплановані роботи. Але слідство тільки на початковій стадії і, напевно, з часом стане відомо, кого з менеджерів Шевченка може чекати перспектива стати фігурантом гучної справи.

Чиновник під підозрою натякає на викриття?

Інша справа з посадовцем, який, за версією слідства, міг погоджувати "золоті закупівлі" і не контролював хід робіт. За даними реєстрів, з 10 квітня 2023 року і до грудня 2024 року Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області очолював Юрій Максименко . І саме йому наразі повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення майна в особливо великих розмірах).

Сам Максименко, очевидно, планує боротися за своє чесне ім'я. Адже на прохання "Телеграфу" представити свою позицію щодо скандального недобуду, колишній очільник Служби повідомив : йому "багато чого є розповісти", але поки він "збирає докази для доведення своєї невинуватості" і за порадою адвоката не готовий ділитися інформацією.

Цей натяк підозрюваного може вказувати на те, що він не був цілком самостійним у своїх рішеннях. Варто врахувати, що Максименко як керівник обласної служби входив до вертикалі і був підпорядкований тодішньому очільнику Агентства відновлення Мустафі Найєму (залишив посаду 18 червня 2024 року) та профільному міністру Олександру Кубракову (звільнений ВР 9 травня 2024 року).

Саме за каденції цих посадовців, до речі, компанія "ПБС", підконтрольна Шевченку, стала фаворитом дорожніх тендерів у Західній Україні. І через це неодноразово лунала критика від журналістів-розслідувачів, які писали про картельну змову та штучне відсікання дешевших конкурентів заради перемоги "ПБС". Проєкти "Наші Гроші" та "Бігус.Інфо" заявляли про завищенні цін на асфальтобетонні суміші на 20-30%, що дозволяло вимивати мільйони з бюджету "Великого будівництва".

Посадовець без майна: портрет Юрія Максименка

Санкція ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, за якою Юрію Максименку повідомлено про підозру, передбачає суворе покарання – від 7 до 12 років позбавлення волі з обов’язковою конфіскацією майна. Іронія полягає в тому, що навіть у разі доведення провини колишнього посадовця, забирати у нього нічого.

На сьогодні, за інформацією "Телеграфа", ні у Юрія Максименка, ні у його дружини Оксана немає ані житла, ані автомобіля. З лютого 2024 року Максименко відмовився й від своєї частки у бізнесі, а до цього він володів навпіл з Олександром Дурейком ТОВ "Матізз Груп" . Фірма має лише одного співробітника і зареєстрована у звичайній київській квартирі. За даними YouControl, дохід компанії був у мільйонах, наприклад у 2021 році – понад 12,3 млн грн, у 2023-му – 3,5 млн грн. Натомість прибутки були мізерними – 84 тис. грн та 24 тис. грн відповідно, що може бути маркером мінімізації податків.

Такий "не надто успішний" бізнес вилився в пусту декларацію , яку Максименко у 2023-му подавав як кандидат на посаду керівника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області.

У статусі посадовця фінансова ситуація Максименка покращилась, за кілька місяців 2023 року він отримав 70 тис. грн зарплати, а за неповний 2024 – вже 1,2 млн грн. Плюс в декларації були зазначені 400 тис грн готівки. Доходи дружини Оксани у деклараціях чоловіка за цей період взагалі не вказані, хоча згідно з реєстрами вона працювала головним бухгалтером у КП "Спецкомбінат КПО" Чернігівської міськради, що займається організацією поховань, та ПрАТ "Запоріжхімбудоптторг".

Єдина квартира у Києві площею 47 кв. м, зазначена в декларації за 2023 рік, належала матері посадовця – Людмилі Максименко. Однак майно було продано за борги банком, після того як Максименко припинив виплачувати кредит у розмірі 99 тис. доларів. Звернення до суду не допомогло родині посадовця (справа №752/2235/18) повернути контроль над нерухомістю, тож у 2024 році з декларації житлова площа у столиці зникла.

Крім цього Максименко декларував орендовану квартиру в Ужгороді та скромний Volkswagen Passat 1996 р. в., що належить до сьогодні батьку. Микола Васильович у 2025 році став власником Volkswagen Golf (2016 р. в.), а у 2026-му – KIA Cerato (2007 р. в.). Його дружина і мати екс посадовця ще з 2017 року володіє двома ділянками площею 1,1 га на Чернігівщині.

Таким чином Максименко виглядає ідеальним кандидатом для розслідування, де реальні організатори схеми можуть залишитися в тіні.

"Телеграф" слідкуватиме за гучною справою і повідомлятиме про новини розслідування.