Назад
Це питання по-доброму мало б зникнути з політичного порядку денного. Усе, що треба було зробити, політики вже зробили в 2003 році – спільна заява президентів Кучми і Кваснєвського, спільне відкриття пам'ятника на Волині в селі Павлівка і (абсолютно феноменальний, з огляду на сьогоднішній день, крок) один текст заяви, ухвалений одночасно в польському Сеймі і у Верховній Раді України з тим самим лейтмотивом: "Вибачаємо, просимо вибачення".
Та в Польщі тема залишалася політично привабливою, її продовжили розкручувати, аж до того, що нинішній президент Кароль Навроцький став президентом країни завдяки саме їй. В Україні ситуація зовсім інша. В нас ця тема абсолютно не заполітизована – немає жодних політичних сил, які хочуть робити кар'єру на антипольських гаслах. У Польщі це є.
Після 2022 року все це наклалося на нову хвилю українських мігрантів у Польщі та на побоювання частини польського суспільства щодо конкуренції на ринку праці. Ми бачимо постійне насичення польського інформаційного простору антиукраїнськими заявами. Якийсь українець порушив правила руху, заїхав на заповідну зону – обов'язково підкреслюється, що він українець, і обов'язково прем'єр-міністр виголошує, що його треба депортувати. Польськими медіа сколихнула новина, що якийсь українець (знову підкреслено) піймав двадцятикілограмового сома під Варшавою.
Усе це насичує польське суспільство українофобією, і вона вже проявляється в реальному насильстві – нападах на українців за українську мову, побитті українських підлітків. Але польські політики не лише не гамують ці настрої, вони вважають їх паливом для власних кар'єр.
Це і ресентимент, і пастка, яку польські політики самі собі поставили. Вони запустили українофобські настрої, активно в них інвестували, і тепер залишаються їхніми заручниками. Настільки, що вже не лише праві та ультраправі, які першими вдалися до цих тем. Навіть ліберальні сили бояться зайняти іншу позицію.
Під час президентських виборів опонент Навроцького Рафал Тшасковський, мер Варшави,також не наважувався чітко зупинити цю хвилю і навіть заявляв, що готовий позбавити українців соціальної допомоги. Попри те, що, за даними самих польських експертів та економістів, присутність українців у Польщі лише додає до економічного розвитку країни. Але навіть ліво-ліберальні сили бояться отверезити цю хвилю. На польському політичному полі катастрофічно бракує тих, хто б твердо сказав: треба це вгамувати.
Нещодавно вийшла заява, підписана великою кількістю впливових людей у Польщі, про те, що не можна робити польсько-українські стосунки заручником важкої історії. Але це здебільшого ветерани руху "Солідарність", люди, які вже не в активній політиці. Їхній вплив на польський політикум, на жаль, мінімальний. При цьому Лех Валенса зняв польський значок, вважаючи, що героїзація УПА його ображає. Попри те, що в 1980-ті, коли його переслідували і репресували, саме бандерівці – українські мігранти з ОУН – організовували акції протесту на його захист у Лондоні.
Нам постійно кажуть, що для поляків це дуже чутлива тема. Але для нас це теж дуже чутлива тема, і підстав для чутливості в нас, мабуть, трохи більше,ніж у тих, хто сидить на спокійних диванчиках і розглядає, хто з українських героїв може ним бути, а хто ні. Для нас це питання виживання, екзистенційної війни з Росією.
Є ще один вимір. Хвиля польської підтримки України в 2022 році, за яку ми справді вдячні, була підживлювана, серед іншого, відчуттям певної вищості: "ми такі сильні, ми вас приймемо, ми вам допоможемо". Але коли Україна виявилась не просто жертвою, якій треба допомагати, а тією, яка досі стоїть на ногах і може змінити перебіг війни, це багатьох польських політиків злякало.
Вони не хочуть перемоги Росії ,бо розуміють небезпеку для себе. Але зараз вони вже розглядають і інший варіант, який чомусь теж вважають небезпечним: перемогу України. Тому що перемога України – це сильна Україна як новий геополітичний гравець у регіоні. Звідси питання: що зробити, щоб Україна не стала членом ЄС? Звідси вигадані зернові скандали. Що зробити, щоб Україна не стала членом НАТО?
Маємо бути достатньо дорослими, щоб розуміти: ми своєю боротьбою змінюємо геополітичну ситуацію в регіоні, і це змінює ставлення до нас. Але я впевнений: сильна Україна врешті-решт призведе до перегрупування наших стосунків із сусідами. Якщо ми покажемо себе як сильна держава, з нами рахуватимуться. І ці ситуації, коли кожен вважає за потрібне повчати нас нашої ж історії, відійдуть у минуле.
Джерело: Громадське радіо NextGen / YouTube
Документ: PDF-доказ оригінальної версії новини "Цю пастку поляки самі собі поставили". Фіксує зміст публікації на момент першого сканування, дату збереження та джерело: Гордон.
