Українське море Туапсе та як сто років тому Чорноморська губернія тікала від російського хаосу в УНР

Поки сучасні пропагандисти малюють карти «ісконно русскіх» земель, архіви нагадують про незручний для Кремля 1917 рік. У Туапсе, де кожен четвертий мешканець не соромився називати українську рідною мовою, національне відродження почалося не з пострілів, а з хору та бібліотеки в кімнаті «салдаткі з Донщини».

Туапсинці не просто співали про вільну Україну, а офіційно вимагали приєднання до Києва, ставлячи Центральну Раду перед фактом: Чорноморське узбережжя — це теж УНР. Це історія про те, як українська «Просвіта» виявилася міцнішою за імперські скріпи, і як більшовицька «дичина» сто років тому використовувала ті ж методи, що й сьогоднішні окупанти в Бучі

Весна 1917 року була періодом чисельних мітингів та демонстрацій. Одного разу осередки російських партій та організацій провели в Туапсе "Всеросійський селянський день". Українці взяли у ньому участь з трьома прапорами – два синьо-жовтих та один червоний із написом "Нехай живе Вільна Україна в Російській демократичній федеративній республіці".

А на вечірньому концерті у народному домі після півтора десятка російських водевілів виступив український хор і заспівав серед іншого "Ще не вмерла Україна", згадує "Історична правда".

Наразі – ні, а от у 1917 році місцева потужна українська громада переконала громадськість Чорноморської губернії, до складу якої входило Туапсе, ухвалити рішення про приєднання до Української Народної Республіки.